1. Особистісні чинники.

У практиці експертизи не часто, але зустрічаються випадки, коли без наявності хворобливого психічного розладу людина, що вчиняє протиправну дію, не може повною мірою розуміти значення своїх вчинків і нормально їх контролювати. Такого роду випадки освоєні практикою судово-психологічної й психолого-психіатричної експертизи, у межах яких судово-слідчі органи ставлять запитання про можливість істотного впливу особистісних особливостей обвинувачуваного на його поведінку при вчиненні інкримінованих йому діянь. Тому предметом експертного дослідження СПЕ або КСППЕ є тільки ті особливості психіки, що мають юридичне значення та спричиняють певні правові наслідки. При цьому експертний висновок про вплив індивідуально-психологічних особливостей обвинувачуваного на його поведінку є виправданим лише в тому випадку, коли вони обмежують його здатність до змістової оцінки та вольового контролю своїх суспільно небезпечних вчинків, тобто обмежують здатність повною мірою усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.

2. Емоційні чинники.

Юридичною основою проведення СПЕ або КСППЕ експертизи емоційних станів обвинувачуваного є статті КК України, що містять поняття «сильного душевного хвилювання» як одного з компонентів афективних злочинів. В основі відмежування фізіологічного афекту від емоційних реакцій, що не сягають глибини афекту, лежить рівень зниження можливості регуляції своїх дій внаслідок аффектогенного звуження свідомості, тобто обмеження здатності до усвідомлення значення своїх дій або керування ними. Окрему проблему афективних деліктів становлять випадки, коли обвинувачувана особа вчиняє злочин у стані афекту, що виник і розвився у відповідь не на протиправні дії потерпілого, а під впливом інших особистісних і ситуативних факторів, зокрема, - феноменів накопичення афекту.

Звичайно, афективні розрядки виникають внаслідок психотравмуючих ситуацій, але жодна ситуація сама по собі не може виступати як фрустратор, який об’єктивно спричиняє негативний вплив на психіку людини. Тому її можна розцінити як психотравмуючу лише після ретельного аналізу взаємодії особистості та даної ситуації, де вирішального значення набуває те психологічне значення ситуативних впливів, що формується у свідомості суб’єкта. Тому завданням СПЕ або КСППЕ є не визначення психотравмуючого характеру ситуації, у якій перебувала особа при вчиненні злочину, а оцінка ступеня виразності емоційного стану, виникнення та розвиток якого викликано психотравмуючими впливами на тлі специфічного (в тому числі й аномального) психологічного профілю підекспертного.

3. Чинники психічного розвитку

При експертному висновку про наявність у підекспертного відставання в психічному розвитку чи відхилення розвитку внаслідок примежових психічних розладів, особливого значення для СПЕ або КСППЕ набуває відмежування такого відставання внаслідок вікових особливостей чи педагогічної занедбаності від вад психічного розвитку, що виникають при певних психічних аномаліях. Адже це також спричиняє істотний вплив на обмеження здатності до усвідомлення значення своїх дій або керування ними.

Таким чином, при всій розмаїтості психологічних непатологічних та примежових чинників, що впливають на структуру й динаміку мотивації протиправної поведінки, можна виділити як найбільш узагальнене завдання СПЕ або КСППЕ обвинувачуваних – дослідження природи та впливу описаних чинників на здатність повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій або керувати ними.

Підсумовуючи сказане, доцільно звернутися до робіт О.Е. Фрейерова, який писав, що афективно-вольові аномалії та своєрідність розумової діяльності деяких осудних психічно неповноцінних особистостей можуть звужувати опірність до спокуси, послаблювати контрольні механізми поведінки, обмежувати альтернативні можливості вибору дії в тих або інших ситуаціях. Такі особливості психіки, як легка збудливість, нестійкість, коливання настрою, емоційна незрілість, підвищена сугестивність, підозрілість, інтелектуальна неповноцінність, викривлена сексуальність тощо, нерідко „полегшують” реалізацію кримінального акту, приводять особистість у конфлікт із законом [108; 109].

Тому, постанова про проведення судово-психологічної (або відповідної комплексної) експертизи складається з трьох частин: вступної, мотивувальної та результативної.

1. У вступнiй частинi вказується мiсце, час, посада особи, що призначила судово-психологiчну експертизу, на пiдставi яких матерiалiв i в якiй справi її призначено, вид експертизи.

2. У мотивувальнiй (описовiй) частинi коротко перераховуються обставини справи та пiдстави для призначення експертизи. Однак слiдчий, суддя не зобов’язанi вказувати, якими мiркуваннями вони керуються, призначаючи експертизу i обираючи конкретного експерта, а також розшифровувати, роз’яснювати свою позицiю. Достатньо вказати, якi обставини повиннi бути з’ясованi. У цiй же частинi постанови мають бути вказанi статтi КПК України, якими керувався орган, що призначив експертизу:

- при призначеннi простої психологiчної експертизи - ст.ст. 75-77 КПК;

- при призначеннi експертизи стосовно підозрюваного, звинувачуваного – ст.ст. 75, 196, 433 КПК;

3. У результативнiй частинi постанови про призначення судово-психологiчної експертизи має бути вказано: яка експертиза призначена, кому доручається, перелiк питань, що їх ставлять перед експертами, якi матерiали кримiнальної справи передаються для вивчення i дослiдження.

Відповідно до цього, для ефективного та коректного вирішення завдань, при постановці замовником експертизи питань перед СПЕ або КСППЕ необхідно дотримуватися наступних вимог:

1. Питання не повинні виходити за межі спеціальних знань фахівців, яким доручається проведення експертизи. Наприклад, перед експертом-психіатром неприпустимо ставити питання з сфери психології і навпаки.

2. Питання, що ставляться перед експертом не повинні носити правового характеру. Маються на увазі питання про осудність-неосудність, пом’якшуючих обставин, сильне душевне хвилювання, винність та тяжкість злочину, адже це є суто юридичними категоріями, які має право встановлювати лише суд на основі всебічного вивчення обставин.

3. Формулювання питань експерту повинні бути однозначними, чіткими, ясними, конкретними і по можливості лаконічними. Вони мають давати чітке уявлення про факт, що підлягає встановленню за допомогою експертизи в контексті кримінальної справи.

4. Перелік питань повинний бути досить повним, щоб висновок експерта носив вичерпний характер. Одночасно необхідно ставити лише ті питання, з'ясування яких диктується дійсною необхідністю.

5. Питання слід надавати в строгій логічній послідовності, формулюючи спочатку ті, від вирішення яких залежить розв’язання інших. Тобто, спершу необхідно з’ясовувати відсутність психічних патологій, потім непатологічний характер афекту, а вже після цього особливості його накопичення та перебігу, виходячи з індивідуально-психологічних особливостей особистості, ситуації та інших обставин злочину.

6. Ставити питання лише такі, які є можливість вирішувати на основі сучасних досягнень науки, не виходячи за її межі.

В даний час психодіагностичне дослідження визначається як діяльність експерта психолога, спрямована на кількісну (вимірювання) і якісну оцінку психічних функцій і психологічних особливостей людини. Так само й експерт-психолог, який досліджує особливі психічні стани, в своїй безпосередній діяльності орієнтується на певні норми (вікові, психофізіологічні або індивідуально-психологічні) у прояві психічних функцій людини, а відхилення від норми визначає “діагноз”. Відповідно до цього, психодіагностика здійснюється на основі:

1) об’єктивних показників поведінкової активності (реальної або змодельованої в експерименті чи тесті);

2) суб’єктивних показників (інформації, яку повідомляє про себе сам підекспертний).

Сучасна експертна психодіагностика для дотримання надійності використовує надійні професійні психологічні методи, такі як спостереження, бесіди, психологічні тести. У ході спостереження або бесіди експерт-психолог констатує наявність або відсутність значущих для експертизи психологічних якостей, емоційних реакцій, поведінкових проявів та їхню відповідність наявним у психології нормам. В свою чергу, у психологічному тестуванні можуть використовуватися тест-опитувальники, проективні тести і тести, що вимагають виконання певних практичних завдань.

На теперішній час вітчизняній експертній практиці відомо багато засобів збору емпіричної інформації про особливості афективного реагування особи, але вибір конкретних психодіагностичних засобів, прийомів обстеження визначається рядом специфічних вимог, найважливішими з яких є:

– відносна простота процедури дослідження та обробки отриманих результатів;

– короткотривалість дослідження;

– можливість подальшого аналізу одержаних результатів на основі співставлення з аналогічними дослідженнями.

Залежно від завдання конкретного експертного психологічного дослідження, використовуються різні набори методів та методик. Так, якщо об’єктом дослідження стає інтра-індивідувальна структура особистості, застосовують наступні методи для отримання необхідних даних:

1) збір анамнестичних відомостей;

2) стандартизовані методи дослідження особи (ММРІ, методика багатофакторного дослідження особи Р. Кеттелла, патохарактерологічний особистісний опитувальник А.Є. Лічка, тест-опитувальник Г. Айзенка та ін.);

3) проективні методики (Тематичний апперцептивний тест, тест Люшера, тест Роршаха та ін.).

До найбільш важливих умов психологічного обстеження належать:

– дотримання процедурних вимог до обстановки проведення;

– установка підекспертного на обстеження повинна бути сформована таким чином, щоб отримати максимально достовірні, відверті та правдиві відповіді, які відображають думку особистісні особливості кожного піддослідного;

– стандартність інструктування, яке передбачає однозначне розуміння піддослідними вимог до виконання робіт із кожною конкретною методикою.

Таким чином, джерелами інформації в СПЕ або КСППЕ можуть бути як самі підекспертні, так і дані про стан їхньої психіки сфери та поведінки, отримані з інших процесуальних джерел. У якості таких можуть бути названі показання свідків, потерпілих або співучасників обвинувачуваного, довідки, історії хвороби, інша медична документація, службові характеристики, акти попередніх експертиз, протоколи слідчих дій, залучені до справи листи, щоденники, малюнки тощо. Також, виходячи з динамізму процесу соціалізації особистості, до об’єктів СПЕ або КСППЕ повинні бути віднесені й ті матеріали справи, які розкривають обставини індивідуального психічного розвитку особи підекспертного, ситуацію його кримінальної поведінки, умови та чинники, що впливали на його вчинки. Отже, експертиза із використанням спеціальних психологічних знань являє собою один з різновидів ситуаційних експертиз, для вирішення завдань яких комплексний підхід є найбільш надійним, вірним та ефективним [46, С.33].