1. Особистісні чинники.

У практиці експертизи зустрічаються випадки, коли підліток не може повною мірою розуміти значення своїх вчинків і нормально їх контролювати. Але предметом експертного дослідження є тільки ті особливості психіки, що мають юридичне значення та спричиняють певні правові наслідки. Тому експертний висновок про те, що індивідуально-психологічні особливості неповнолітнього впливають на його поведінку, а не просто в ній відображаються, є виправданим лише в тому випадку, коли вони обмежують його здатність до змістової оцінки та вольового контролю своїх протиправних вчинків, тобто здатність повною мірою усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними. З юридичної точки зору, експертне визнання такого впливу може бути істотним для вирішення питань про індивідуалізацію кримінальної відповідальності й покарання.

2. Емоційні чинники.

Юридичною основою проведення експертизи емоційних станів неповнолітнього є статті КК України, які містять поняття сильного душевного хвилювання, що є одним із компонентів кваліфікації афективних злочинів і також мають враховуватися судом наряду з неповноліттям, як пом’якшуюча обставина. В основі відмежування сильного душевного хвилювання від звичайного або, іншими словами, афекту від емоційних реакцій, що не сягають глибини афекту, лежить зниження можливості регуляції своїх дій внаслідок часткового аффектогенного звуження свідомості, тобто обмеження здатності до усвідомлення значення своїх дій або керування ними. Тому завданням психологічної експертизи є оцінка ступеня виразності емоційного стану, виникнення та розвиток якого викликано психотравмуючими впливами на тлі специфічного психологічного профілю підекспертного.

Адже, обов’язковим елементом встановлення вини неповнолітнього злочинця, особливо в контексті насильницьких посягань, є з’ясування емоційного компонента. Тому, погоджуючись із думкою Ситковського О.Д., з’ясування характеру суб’єктивного переживання під час вчинення злочину та особистісне емоційно забарвлене ставлення до нього, безумовно, важливе для адекватної оцінки вини та кваліфікації діяння та подальшого пом’якшення покарання [97].

Відомо, що у більшості випадків подразником, який викликає афект, може служити також усвідомлення результатів загрози насильства, або виникнути і від спогаду насильства, знущання чи образи. Але у будь-якому разі доказ наявності афекту завжди є така його органічна властивість, як раптовість та неконтрольованість [104]

Тому, досліджуючи особливості емоційної сфери підлітка, до завдань експерта-психолога варто віднести:

- психологічну діагностику особистості підлітка;

- встановлення модусу взаємодії особистості неповнолітнього з ситуацією, змісту та типу конфлікту й конфліктних переживань;

- визначення глибини та форм перебігу емоційного процесу;

- кваліфікація виду емоційної реакції (афект, характерологічна типова емоційна реакція);

- з’ясування характеру пізнавальної й вольової діяльності на тлі емоційної напруженості того або іншого ступеня [55, С.193-194].

Відтак, при призначеннi судово-психологiчної експертизи, пов’язаної з особливостями перебігу емоційних станів неповнолітнього в інкримінованій ситуації, можна формулювати такi запитання:

1) яка психологічна характеристика емоцiйного стану неповнолітнього в перiод, що передував вчиненому;

2) яким чином емоційний стан i почуття підлітка вплинули на його поведiнку в дослiджуванiй ситуацiї;

3) чи не виявляє неповнолітній, особистісних рис, котрі стали однiєю з умов виникнення у нього надзвичайного емоцiйного стану, що вплинув на його поведiнку в дослiджуванiй у справi ситуацiї;

4) чи не виявляє підекспертний, особистісних рис, що стали, враховуючи ситуацiю, однiєю з умов виникнення у нього стану фiзiологiчного афекту;

5) чи не був підліток на момент вчинення iнкримiнованих йому дiй у станi фiзiологiчного афекту;

6) яким чином емоційний стан підекспертного в перiод дослiджуваної у справi ситуацiї мiг позначитися на сприйняттi ним криміногенної ситуації;

7) яким чином емоційний стан підекспертного неповнолітнього мiг позначитися на його свiдченнях.

Тут варто звернути увагу на те, що не слід задавати питання експерту щодо фізіологічного афекту у випадках, коли з матеріалів справи відомо, що неповнолітній знаходився у стані сп’яніння. Нажаль теперішні реалії свідчать, що за умов соціальної занедбаності все більше підлітків зловживають алкоголем та іншими психоактивними речовинами, внаслідок чого виникають конфлікти з непередбачуваними кримінальними наслідками. Тому, як нами вже неодноразово наголошувалося, власне фізіологічний афект у стані алкогольного сп'яніння виникнути принципово не може, оскільки алкоголь сам по собі викликає дезорганізацію психічної діяльності людини. З одного боку, воно полегшує виникнення афективного чи іншого емоційного стану, оскільки відбувається біохімічне порушення процесів сприйняття і мислення (що виражається у вигляді суб’єктивації сприйняття та оцінці ситуації, зміни темпу перебігу психічних процесів, зниженні їхньої продуктивності тощо). З іншого боку, алкогольна дезорганізація впливає на емоційно-вольову сферу, здатність неповнолітнього контролювати власні емоції і дії, обумовлює рухове розгальмування, що, у свою чергу, посилює негативний вплив екстремальних психічних станів на свідомість і психічну діяльність. Тому, слід наголосити, що в тих випадках, коли обвинувачуваний знаходився в легкому ступені алкогольного сп'яніння й у той же час виявляв ознаки афективного стану, ми зіштовхуємося не з фізіологічним афектом, а з аномальним афектом [34; 36; 65].