4. Окремі експертні дослідження

4.1. Судово-психологічна експертиза неповнолітніх.

Як відомо, неповноліття є спеціальною ознакою, яка визначає порядок особливого статусу такого суб’єкта злочину, а відтак, детермінує врахування як в процесі кримінально-процесуального провадження, так і призначення порядку відповідної психологічної експертизи. Окремою проблемою є термінологічна вікова сегрегація суб’єкта-адресата правових норм, адже, як зазначав О.Х. Галімов, малолітній це особа, яка не досягла чотирнадцятилітнього віку, участь якої у кримінально-процесуальних відносинах, як одного із суб’єктів визначається достатнім рівнем її психічного та фізіологічного розвитку та відбувається за допомогою залучення до судочинства його законних представників або педагога [21, С. 31].

Відповідно, враховуючи можливість експертної практики, щодо неповнолітніх необхідно розрізняти СПЕ всіх категорій неповнолітніх суб’єктів на предмет віднесення їх до певної вікової групи (відповідно їхнього фізичного та соціально-психологічного рівня розвитку) та СПЕ психологічних особливостей неповнолітніх, що мають значення при розгляді справи.

Щодо неповнолітнього обвинуваченого у відповідності зі ст. 433 КПК України необхідно з’ясувати його вік, стан здоров’я та загального розвитку, його характеристику, умови життя та виховання, обставини, що негативно впливають на його виховання та наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули його у злочинну діяльність. Окрім того, для дотримання принципу індивідуалізації покарання необхідним є саме встановлення стану загального розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості та з’ясування питання, чи міг він повною мірою усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними, повинна бути проведена експертиза спеціалістом у галузі дитячої та юнацької психології (психолог, педагог) або зазначені питання можуть бути поставлені на вирішення експерта-психолога. У певних випадках виникає необхідність у виявленні обставин, які передували вчиненню злочину.

Для того, щоб дані норми не залишалися декларативними, необхідно приділяти увагу вивченню методів, способів, критеріїв експертного дослідження особистості неповнолітнього, як у рамках кримінального процесу, так і в рамках психології. Зрозуміло, що в процесі розслідування злочину суддя чи слідчий не в змозі вивчити та врахувати всі індивідуально-психологічні особливості неповнолітнього і їхній вплив на поведінку в інкримінованій ситуації. Більше того, при вирішенні окремих завдань щодо неповнолітніх обвинувачуваних (підсудних) потрібні спеціальні знання в області психології й судової експертизи. Залежно від категорій експертних завдань виділяють наступні види експертизи:

- судово-психологічна експертиза здатності неповнолітнього обвинувачуваного повною мірою усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними;

- судово-психологічна експертиза індивідуально-психологічних особливостей неповнолітнього обвинувачуваного і їхнього впливу на поведінку в кримінальній ситуації;

- судово-психологічна експертиза особливостей виховання, проживання й психологічних компонентів обставин, що сприяли вчиненню злочину[33, С. 7-15].

Що ж до індивідуалізації покарання неповнолітнього, то першочергового значення набуває експертне встановлення не лише вікових характеристик, але й самої суб’єктивної сторони злочину, що має визначати індивідуальний підхід. Така необхідність розрізнення ступеня пом’якшення визначається рівнем усвідомлення власних злочинних дій, адже, як зазначав Коржанський М.Й., форма і вид вини визначається кримінальним законом, головним чином на підставі психічного ставлення особи до настання суспільно небезпечних наслідків діяння (передбачення, бажання чи свідоме допущення їх настання або легковажний розрахунок на їх відвернення чи не передбачення їх при обов’язку і можливості передбачити) [45, C.91]. Відтак сама вольова спрямованість діяння чи бездіяльності неповнолітнього визначається виключно психічним ставленням особи до настання злочинних наслідків.

Аналогічно Васильєв В.Л. наголошував, що для констатації таких ознак злочину, як усвідомлення суб’єктом суспільної небезпеки своїх дій і передбачення настання їх суспільно небезпечних наслідків, необхідно мати уявлення про рівень і особливості інтелектуального розвитку підсудного. Адже лише використовуючи ці данні, можна відмежувати навмисні, злісні дії від вчинків, скоєних через нерозуміння ситуації чи оману [17, C. 28]. Що набуває особливого значення при аналізі рівня інтелектуальної зрілості неповнолітніх підекспертних.

Відтак, враховуючи соціально-психологічну зрілість неповнолітнього, а відтак і ступінь усвідомленості ним злочинного посягання, потребує експертне дослідження його вікова ідентифікація. Так, на думку Т. Сенько [93], експерту-психологу правомірно ставити такі питання, як: «чи відповідає психологічна зрілість неповнолітнього його хронологічному віку, якщо ні, то якому віковому періоду вона відповідає?». Адже однією з важливих проблем СПЕ неповнолітніх є діагностика психологічного віку.

В юриспруденції існують певні вікові межі, відносно яких можуть наступати ті або інші санкції: до 14, 14-16 або 16-18 років. Дана постановка питання пов'язана з кримінальним законодавством, що погоджує настання кримінальної відповідальності, розмір і вид покарання саме з досягненням певного віку. Для визначення - чи підлягає особа, що має відставання в психічному розвитку, не пов'язане із психічним розладом, кримінальній відповідальності, і яке покарання по виду та розміру їй повинне бути призначене, - потребує визначення конкретного віку, якому ця особа відповідає.

Тут варто зазначити, що експертному аналізу мають піддаватись не лише вікові особливості неповнолітнього чи його соціальна несформованість (деформованість), але й суто ситуативні психічні стани, які мали вирішальний вплив на його протиправне реагування в конкретних обставинах. Бо, як наголошував Ситковський О.Д., інколи кримінальна відповідальність настає, коли здатність людини усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними істотно обмежена внаслідок низки суто суб’єктивних причин. Адже існує певне коло ситуацій та зовнішніх і внутрішніх умов, що впливають на можливість навіть нормальної людини розуміти вимоги ситуації, передбачати настання тих чи інших наслідків і керувати своїми діями [96, C.. 193].

Разом із тим, наголошує Саханова Т.В., експерт обмежений у своєму дослідженні межами професійних знань, на основі яких він виявляє такі психологічні властивості та якості особистості неповнолітнього, що дозволяють зробити висновок тільки про суб’єктивну сторону злочину і самого суб’єкта. При цьому експерт не визначає що добре, а що погане в людині, адже його експертна діяльність (на відміну від суду) не носить соціально-оціночного характеру, а будується на науково обґрунтованих положеннях психології. [91; 92.]. Іншими словами, експертному дослідженню можуть піддаватися ті психологічні феномени, які науково адекватно пояснені та можуть мати доказовий характер по справі про злочин вчинений конкретним неповнолітнім заради визначення подальшої кваліфікації діяння судом та призначення тих або інших каральних санкцій.

Відтак, визначено наступний перелік запитань, на які не може дати відповідь СПЕ, оскільки вони виходять за межі її компетенції, а саме:

- правова оцінка поведінки – винність або невинність неповнолітнього, форма та вид умислу, достовірність свідчень;

- моральна оцінка особи неповнолітнього та її поведінки;

- запитання, що виходять за межі предметі та об’єкту сучасної психологічної науки.

Говорячи про використання в експертній практиці спеціальних психологічних знань, слід зазначити, що специфіку предмета СПЕ становлять фактичні дані про результати впливу на психічне відображення дійсності, рефлексію та регуляцію власної поведінки підекспертним неповнолітнім непатологічних психічних факторів: вікового, ситуаційного, емоційного та особистісного. Разом з тим, як нами вже зазначалося, СПЕ може діагностувати та оцінювати вплив і деяких психопатологічних причин.

Загалом же, СПЕ спрямована на вивчення змісту і структури індивідуальної свідомості та адекватної поведінки людей у процесі вчинення тих чи інших діянь або відображення явищ навколишнього середовища [117]. Відповідно до цієї вимоги завданням експертів є встановлення наявності та причин відставання в психічному розвитку неповнолітнього з метою відповіді на питання: чи міг неповнолітній повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій у момент здійснення суспільно небезпечного діяння і чи міг він повною мірою керувати ними.

Неповнолітні, які не повною мірою усвідомлюють і керують своїми вчинками через відхилення у психічному розвитку, не пов'язані із психічними розладами, підлягають кримінальному провадженню, але ступінь їхнього розладу має враховуватися судом при призначенні покарання. Виходячи ж з того, що неповноліття і так є пом’якшуючою обставиною, то констатація експертним висновком відставання розумових здібностей потребує інтенсивної психокорекції поряд із призначеним судом покаранням. Це відповідає принципу індивідуалізації, і разом з тим не створює прецедент привілейованого статусу розумово недорозвиненим неповнолітнім злочинцям.

Виходячи з сутності залучення спеціальних психологічних знань у справах по злочинам вчинених неповнолітніми, основне завдання СПЕ складається зі встановлення двох основних груп обставин: характеру психічного стану та оцінки його впливу на поведінку підекспертного неповнолітнього яка цікавить слідчого чи суд [112, С.16-17].

Як вже зазначалося, така найбільш повна інформація про індивідуально-психологічні особливості особистості підлітка може бути одержана в ході СПЕ або КСППЕ. Так, експерт-психолог може встановити істотний вплив певних індивідуально-психологічних особливостей особистості неповнолітнього на його поведінку в момент вчинення злочину. Якщо суд визнає такий вплив обмежуючим його здатність повною мірою розуміти характер своїх вчинків і керувати ними в конкретній ситуації, це стане пом'якшуючою обставиною. Сам рівень таких психологічних вад (у межах осудності), має визначати відповідний ступінь цього пом’якшення.

Таким чином, практично єдиним засобом всебічного глибокого дослідження особистості неповнолітнього правопорушника є призначення СПЕ, що знайшло свого закріплення в ст. 433 КПК України. Така експертиза спрямована на з’ясування індивідуально-психологічних особливостей неповнолітнього і ступеня їхнього впливу на його делінквентну поведінку. Поняття індивідуально-психологічних особливостей неповнолітнього, комплексно містить у собі: спрямованість особистості, особливості її мотиваційної, вольової, емоційної сфери, характеру, темпераменту, пізнавальної діяльності соціально-культурно обумовлені ціннісні орієнтації, особливості значеннєвого сприйняття різних ситуацій, стереотипи та установки поведінки й емоційного реагування [89, С. 110].

Разом із тим, виявлення одного тільки відставання в психічному розвитку, не пов'язаного із психічним розладом, для застосування пом’якшувальних санкцій або визнання вікової недієздатності недостатньо. Адже, в експертному висновку повинен міститися обґрунтований висновок про вплив цього відставання неповнолітнього на усвідомлення фактичного характеру та суспільної небезпеки своїх діянь (бездіяльності) і здатність керувати ними. У цьому формулюванні закладені дві ознаки (елемента) юридичного критерію вікової неосудності: інтелектуальний і вольовий [95].

Отже, можна дійти висновку, що об’єктом дослідження СПЕ неповнолітніх правопорушників є психологічні прояви підлітка, що не виходять за межі норми, не викликають сумніву у його психічному здоров’ї, а відтак, і осудності. Психологічна експертиза спрямована на вивчення змісту i структури індивідуальної свiдомостi неповнолітнього та його поведiнки у процесi вчинення ним тих чи iнших дiянь або вiдображення у свідомості явищ навколишнього середовища, з урахуванням вікових особливостей. За допомогою СПЕ можна отримати данi, що дозволяють зрозумiти i правильно оцiнити особливостi психiчної дiяльностi i проявiв підлітка, які мають значення для висновкiв правового характеру. Також, висновки експертiв-психологiв сприяють правильному оцiнюванню показань звинувачуваних у випадках, коли вони викликають сумнiв у своїй достовірності, особливо якщо у неповнолiтнiх виникає ймовірність фантастичних нашарувань, або ж коли дiї неадекватні їхньому стану i властивостям тощо.

Таким чином на основі узагальнення сучасних наукових підходів, можна зазначити, що пiдставами для призначення СПЕ є:

1) відмінність поведiнки підекспертних осiб вiд звичайної, характерної для вiдповiдної вікової групи підлітків; незвичайнiсть поведiнки неповнолітнього у момент вчинення злочину; неадекватна або неналежна оцiнка ним соцiальної, моральної сутностi i значимостi власних дiй;

2) рiзко вираженi індивідуально-психологічні особливостi неповнолітнього (гіперактивнiсть, неврiвноваженiсть, емоцiйнiсть, агресивнiсть, збудливість тощо) чи, навпаки, душевна „глухота”, замкнутість, сором’язливість;

3) ймовірність вiдставання рiвня психiчного розвитку особи вiд вiкової норми;

4) наявнiсть особливостей, що свiдчать про розлади психічних пізнавальних процесах (сприймання, уваги, пам’яті, мислення);

5) невiдповiднiсть поведiнки метi i мотивам вчиненого; незвичайнiсть, невірогідність мотивацiї поведiнки;

6) явно несприятливi умови найближчого соцiального оточення, середовища, у якому тривалий час перебував неповнолітній;

7) наявнiсть у поведiнцi пiдозрюваного ознак, що свiдчать про можливiсть вчинення ним злочину у станi фізіологічного афекту;

8) перенесення підекспертним у минулому психiчних або тяжких соматичних захворювань, психопатологiчних станiв;

9) сумнiви у вірогідності показань неповнолітнього, що явно суперечать характеру ситуацiї, iншим даним.

Виходячи з окреслених вище меж компетенції експерта-психолога та об’єкта даної експертизи неповнолітніх правопорушників, можна визначити межі компетенцiї СПЕ у кримiнальному процесi:

1) дiагностика iндивiдуально-психологiчних особливостей, здатних суттєво впливати на поведiнку неповнолітнього;

2) встановлення основних, закрiплених мотивiв поведiнки неповнолітнього i мотивацiї конкретних вчинкiв як важливих психологiчних обставин, що характеризують особистiсть;

3) дiагностика наявностi або вiдсутностi у суб’єкта у момент вчинення злочину фізіологічного афекту та iнших непатологiчних емоцiйних станiв, здатних суттєво впливати на свiдомiсть i поведiнку людини;

4) встановлення здатностi неповнолiтнiх обвинувачених, які мають ознаки не пов’язаного iз психiчним захворюванням вiдставання у психiчному розвитку, повною мірою усвiдомлювати значення своїх дiянь, i визначення, якою мiрою вони здатнi керувати своєю поведінкою;

5) встановлення здатностi неповнолітніх, враховуючи їхнi iндивiдуально-психологiчнi та вiковi особливостi, рiвень розумового розвитку, правильно оцiнювати обставини, що мають значення у справi, i давати правдивi свiдчення;

Відтак, на сучасному етапі застосування СПЕ неповнолітніх може вирішувати наступні завдання:

1. Кваліфікація психічного стану неповнолітнього, визначення природи, виду та типу психічних аномалій, їхнього особистісного вираження, встановлення взаємодії явищ недостатності з проявами компенсації, захисту в процесі нормальної або патологічної психічної адаптації підлітка до вимог ситуації.

2. Визначення деяких стійких психологічних властивостей, особистісних рис і динамічних станів психіки неповнолітнього, виду та глибини емоційних реакцій у момент, що цікавить слідчого чи суд, індивідуально-психологічних особливостей аномальних або акцентуйованих підлітків, природи та ступеня розумової аномалії. Зокрема:

а) Встановлення індивідуально-психологічних особливостей особистості неповнолітнього, який мав у минулому проблеми нервово-психічного характеру або має ознаки примежової (пограничної) психічної аномалії, з’ясування їхнього впливу на поведінку в момент, що цікавить слідчого і суд.

б) Встановлення в осіб з ознаками психічної аномалії або які перенесли нервово-психічні шкідливості виду та глибини емоційних реакцій в момент, що цікавить слідчого і суд.

3. Визначення впливу виявлених характеристик особистості та особливостей психічного стану неповнолітнього на його можливість відображати дійсність, рефлексувати та регулювати свою кримінальну поведінку в конкретній ситуації.

І якщо у випадках, коли на вчинення злочину неповнолітнім вирішального значення набули його індивідуально-психологічні вікові особливості, то пом’якшення покарання є доцільною мірою індивідуалізації. Якщо ж ступінь суспільної небезпеки був визначений кримінальною зараженістю, провідного значення набуває експертне встановлення мотиваційної сфери підлітка. Адже, як наголошує Васильєв В.Л., у ряді випадків з’ясування мотиву має значення для доведення винуватості, а відтак має враховуватися як обтяжуюча чи пом’якшуюча відповідальність обставина, або свідчити про наявність у діях обвинувачуваного суспільної небезпеки [16 С.249].

Окрім того, Н. Подольна та Р. Мельман вважають, що СПЕ обов'язково треба проводити у справах неповнолітніх, при «неусвідомлених» мотивах та за наявності даних, які дають підстави вважати, що злочин було вчинено з афектогенних мотивів [81]. Адже експерт-психолог встановлює не юридичні (наприклад, хуліганські) мотиви злочину, а психологічні мотиви конкретного вчинку того ж самого неповнолітнього, аналізує особливості його мотиваційної сфери, що й підлягає дослідженню. Такі дослідження не суперечать загальним принципам проведення судової експертизи. Результатом дослідження є встановлення мотиву-стимулу криміногенної поведінки підлітка, тобто процесів, які спонукали його до вчинення злочину. СПЕ призначається в даному випадку стосовно психiчно здорових неповнолiтнiх підозрюваних, зумовлене, насамперед, своєрiднiстю пiдлiткового вiку. Тим паче, що пiдлiтковий вiк оцінюється не просто як перехідний, а як складний i критичний. Це зумовлене численними кількісними та якiсними змiнами, яких зазнає у цей час органiзм та особистість неповнолітнього, що iнодi мають характер докорiнної змiни попереднiх особливостей, iнтересiв i стосункiв. Такі змiни часто супроводжуються появою у пiдлiтка ускладнень у стосунках із оточуючими: вiн не пiддається впливу дорослих, виявляє рiзнi форми неслухняностi (впертість, грубiсть, негативiзм тощо).

Окрім того, для дорослої людини, бачення та оцінка ситуації якої визначається її наявним досвідом, протиправнi дії неповнолітнього часто здаються незрозумiлими, маломотивованими, навіть, протиприродними. I лише пiсля ретельного дослідження із застосуванням спеціальних психологічних знань його внутрiшнього свiту стає зрозумiлим, що вони зумовленi не тiльки глибокими, прихованими суто особистісними причинами, але й чинниками соцiально-психологiчного характеру. Наприклад, психiчно здоровий пiдлiток, вихований у несприятливих умовах, може мати недостатній ступінь соціальної зрілості особистостi. Ознаки її виявляються, насамперед, у примiтивнiй мотивацiї мети своїх дiй, у наївно-дитячих спробах її досягнення, у недостатньо адекватній оцiнцi вчиненого злочину тощо [56].

Загалом вітчизняні науковці вважають, що при проведеннi СПЕ неповнолiтнiх першочергово визначається відповідь на такi питання:

1) якi індивідуально-психологічні, зокрема, емоцiйно-вольові особливостi характерні для підекспертної особи;

2) якi мотиви дiяльностi та поведiнки підекспертного є типовими для його повсякденного життя; якими мотивами він керувався при вчиненні злочину;

3) чи вiдповiдає рiвень розумового розвитку пiдлiтка його біологічному (паспортному) вiку;

4) яким чином сприйнята конфлiктна ситуацiя та її суб’єктивна оцiнка пiдлiтком змогла вплинути на його дiї;

5) чи не властива підекспертному пiдвищена навiюванiсть? Якщо так, то яким чином це може вплинути на його дiї у конкретнiй кримiнальнiй ситуацiї чи свідчення стосовно вчиненого злочину;

5) чи не спостерiгається у підекспертного схильності до фантазування? Якщо так, то як це може вплинути на його здатнiсть давати правдивi свідчення [117].

Враховуючи, що провідною ознакою неповнолітнього є його вікова та соціальна незрілість, зрозумілим є, що у більшості випадків саме це й визначає його обмежену здатність усвідомлювати та керувати власними діями, тому І.М.Кудрявцев [55] розглядає наступні психологічні чинники, які можуть обмежувати здатність підекспертного до усвідомлення та регуляції власної поведінки.