3. Чинники психічного розвитку

Ступінь диференційованого, багатоаспектного образу „Я” пропорційна ступеню зрілості особистості неповнолітнього та зростає в процесі його дорослішання. Тому менше саморозуміння вказує на особистісну незрілість, емоційну інфантильність, що в сполученні з неправильною, недостатньою оцінкою власних якостей ускладнює регуляцію поведінки [44, с. 188-189].

При експертному висновку про наявність у підлітка відставання в психічному розвитку чи відхилення розвитку внаслідок примежових (пограничних) психічних розладів, особливого значення для СПЕ набуває відмежування такого відставання внаслідок вікових особливостей чи педагогічної занедбаності від вад психічного розвитку, що виникають при певних психічних патологіях. Адже це також здійснює істотний вплив на здатність неповнолітнього усвідомлювати значення своїх дій або керування ними [55, С.190-195].

Таким чином, при всій розмаїтості психологічних непатологічних та примежових (пограничних) чинників, що впливають на структуру й динаміку мотивації протиправної поведінки підлітка, можна виділити як найбільш узагальнену ознаку СПЕ неповнолітнього, дослідження природи та впливу описаних чинників на здатність повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій або керувати ними. Залежно від об’єкта експертного дослідження і виділення основного психологічного чинника (особистісного, емоційного або онтогенетичного) експертні висновки будуть мати різне юридичне значення та наслідки.

Окремим аспектом експертного визначення психологічних чинників делінквентної поведінки неповнолітнього є застосування комплексних експертиз. Особливого значення цей вид експертного дослідження набуває при оцінці детермінант соціально-педагогічної занедбаності та індивідуальних особливостей примежового характеру. Обидва ці чинники, накладаючись на вікові особливості визначають ступінь усвідомлення власної злочинної поведінки, а відтак, мають суттєве значення при кваліфікації вини.

Також, призначення комплексної експертизи є оптимальним для виявлення суміжних знань, що відносяться до компетенцій різних наукових галузей. Наприклад, в сфері патопсихології, послідовне проведення спершу психіатричної експертизи, потім – психологічної щодо підекспертного підлітка дозволяє більш повно вивчити його особливості, умови в яких він опинився в інкримінованій ситуації тощо [57].

Хоча, суд має враховувати, що висновки по кожній експертизі нерідко бувають суперечливі й вимагають призначення додаткової експертизи, однак в будь-якому разі вони нададуть додаткову інформацію для якісного дотримання судом принципу індивідуалізації покарання. Адже, нерідкі випадки, коли психіатри не виявляють інтелектуальної недостатності в підекспертного та констатують, що його психічний розвиток відповідає нормі, а психолог констатує наявність відставання в психічному розвитку неповнолітнього.

Загалом, комплексну психолого-педагогiчну експертизу найчастіше призначають щодо неповнолітніх з метою визначення формування психологiчних особливостей підлітка у процесі навчання та виховання. При розглядi кримiнальних справ зазначеної категорії може виникнути потреба у з’ясуваннi особливостей розвитку та формування конкретної особи, специфiки її соціалізації в сiм’ї, школі, найближчому соціальному оточенні, референтній групі тощо. В такому разі, до складу експертної комiсiї з проведення комплексної психолого-педагогiчної експертизи, окрiм психологiв, повинні входити педагоги.

Відтак, перед комплексною психолого-педагогiчною експертизою можуть бути поставленi такi запитання:

1) як вплинула на формування психологiчних особливостей підекспертної особи ситуацiя в сiм’ї, школi, учнiвському колективi, неформальному угрупуваннi, до якого вона входила; якi психологiчнi риси властивi цій особi;

2) чи могла атмосфера у сiм’ї, школi призвести до педагогiчної та соцiальної занедбаностi підозрюваного, звинувачуваного; як вплинула соцiальна занедбанiсть на вчинення злочину;

3) якi заходи виправлення i перевиховання можуть бути вжитi до неповнолiтнього, що вчинив злочин; чи можна його виправити i перевиховати у сiм’ї, без застосування покарання у вигляді позбавлення волі [117].

Що ж до комплексних експертиз неповнолітніх стосовно їхніх примежових психічних якостей чи станів, то практикується комплексна судова психолого-психіатрична експертиза. Тим паче, що значна частка встановлюваних в експертній практиці діагнозів примежових розладів, особливо щодо контингенту осіб, які вчинили тяжкі насильницькі злочини, в тому числі й через хуліганську мотивацію, є притаманною і для неповнолітніх правопорушників. Надання таких висновків експертами має бути закономірним кроком у розширенні компетенції експертів психологів і психіатрів, що буде сприяти суду у винесенні законних й обґрунтованих вироків щодо їхньої вини та відповідного пом’якшення покарання [1, С. 95, 98.].

Варто зазначити, що в злочинах насильницької спрямованості вчинених неповнолітніми, питання про взаємодію психологічних (вікових, емоційних, особистісних) нехворобливих чинників і психопатологічних причин може виникнути й у деяких випадках крайніх, примежових (пограничних) варіантів психічного здоров’я. Це ті підлітки, які перенесли низку несприятливих соціально-психологічних і біологічних впливів або швидко минаючих психопатологічних станів (захворювань), що завершилися клінічним видужанням. Вони виявляють себе переважно при психічній перенапрузі, у психотравмуючих та екстремальних ситуаціях, а при звичайному стані суб’єкта є досить компенсованими, тобто такими, що в цілому вписуються в крайні варіанти індивідуально нормального психічного функціонування (наприклад, підліткові форми акцентуацій).

Але й по теперішній час точаться дискусії з питань про комплексну експертизу психіатрів і психологів для підлітків із психічними аномаліями, особливо для таких, які вчинили злочин з явно неадекватною мотивацією [24]. Разом із тим, саме ресурси такої комплексної експертизи дозволили б більш глибоко з’ясовувати особливості інтелекту та емоційно-вольової сфери неповнолітнього підекспертного і надавати суду більш аргументовані й переконливі висновки щодо його вини та доцільного ступеню пом’якшення покарання, виходячи з принципу індивідуалізації. Для цього необхідно, щоб завдання експертів не обмежувалися визначенням наявності або відсутності підстав для подальшого визнання судом лише вікових особливостей. Адже у суду можуть виникнути питання, пов’язані з оцінкою та аналізом пом’якшуючих або обтяжуючих обставин, чи з особливостями поведінки неповнолітнього, що особливо важливо при винесенні вироків носіям психічних примежових аномалій. Як відзначав Й.М.Кудрявцев, розширення змістовного обсягу компетенції експерта зобов’яже його більш ретельно та глибоко вивчати патологію осіб у межах осудності, що позитивно позначиться на подальшій превентивній і профілактичній роботі, координуючи в такий спосіб зусилля психологів, психіатрів та юристів [55, С.10-12].

Тим паче, що порядок індивідуалізації покарання неповнолітнього злочинця при призначенні йому покарання значно розширює загальновиховні пенітенціарні заходи можливістю застосування психокорекційних заходів психолого-психіатричного характеру. Подібні корекційні заходи мають особливе, якщо не сказати обов’язкове значення відносно підлітків із психічними аномаліями психопатичного кола, оскільки поведінкові зриви для них більш характерні, ніж для нормальних однолітків, а загальнопрофілактичні пенітенціарні заходи не є дієвими для даної категорії, не кажучи вже про пом’якшувальні санкції [12].

Відтак, при призначенні експертизи зазначаються пiдстави для призначення експертизи, визначаються питання, за якими експертна комiсiя повиннi сформулювати висновки, об’єкти, що пiдлягають дослiдженню, матерiали, що передаються їй для ознайомлення.

Що ж до самої процедури проведення СПЕ неповнолітнього, то виходячи зi змiсту ст.ст. 166, 168 КПК України, експертиза стосовно осiб, якi не досягли 16 рокiв, проводиться за згодою батькiв або осiб, котрi їх заміняють. Законнi представники неповнолiтнього можуть бути присутнi при проведеннi такої експертизи, а його батьки чи особи, які їх замiняють, можуть бути присутнi лише з дозволу слiдчого або iншого органу, який веде розслiдування. Підекспертні старшi 16 рокiв, пiдлягають експертному обстеженню за тими ж правилами, що й повнолiтнi.

Напрями експертного дослідження зумовлюють конкретні заходи дослідження неповнолітніх. Тому судовий психолог при експертизі індивідуально-психологічних особливостей підлітка одночасно реалізує два підходи до діагностики особистості.

1. Експериментально-психологічне дослідження із застосуванням психодіагностичних методів. Основне місце серед експериментальних методів займають тести, спрямовані на вивчення різних сторін особистості неповнолітнього.

2. Психологічний аналіз матеріалів кримінальних справ (а в рамках комплексної судової психолого-психіатричної експертизи – і медичної документації). Природно, останній підхід висуває особливі вимоги до джерел інформації, наданих судово-слідчими органами в розпорядження експертів. Із цих джерел психолог може одержати, як правило, чотири групи даних про особистість обвинувачуваного.

Першу з них становлять відомості про особливості розвитку неповнолітнього. Важливо в кримінальній справі відбити весь життєвий шлях підлітка, у першу чергу – особливості раннього психічного розвитку (поява мови, емоційні особливості, соціальна ситуація розвитку, стиль батьківського виховання тощо), індивідуально-психологічні особливості, рівень інтелекту, особливості соціальної взаємодії з однолітками та дорослими в підлітковому віці. Ці дані можуть міститися в показаннях батьків, родичів, вихователів дошкільних установ, шкільних учителів, однокласників та інших свідків.

Другу групу становлять стійкі індивідуальні особливості, що проявляються в різних ситуаціях: система відносин, основні ціннісні орієнтації, провідні мотиви, установки, особливості міжособистісної взаємодії, риси особистості, характеру й темпераменту. Для діагностики цих особливостей експерт повинен мати у своєму розпорядженні показання найближчого соціального оточення неповнолітнього. У них можуть бути відображені відомості, що характеризують обвинувачуваного: життєві прагнення, способи досягнення власних цілей, характерологічні особливості, відносини з оточуючими, ставлення до навчання, особливості поведінки в побуті, особливості емоційного реагування в конфліктних ситуаціях, рівень інтелектуального розвитку тощо.

Третю групу даних про особистість неповнолітнього становлять особливості його самосвідомості, інформацію про які для психологічного аналізу експерт може виокремити з показань самого підлітка, стосовно своєї самооцінки, його сприйняття виниклої ситуації, оцінки власних можливостей і здатностей, планів на майбутнє й ін.

Четверту групу даних, найбільш значущу для досягнення цілей експертизи, становлять відомості про актуальний стан неповнолітнього під час вчинення інкримінованих йому діянь. У цьому випадку важлива інформація не лише про його поведінку та висловлення, що може міститися в показаннях безпосередніх очевидців злочину, у матеріалах слідчої перевірки показань при відтворення подій на місці злочину, але й про динаміку суб’єктивних переживань підлітка, особливості його усвідомлення ситуації в цілому та сприйняття дій потерпілого, свідків злочину, особливості осмислення власних дій, емоційних реакцій, контролю та прогнозу наслідків вчинку. Для можливості психологічного аналізу суб’єктивної сторони поведінки обвинувачуваного в конкретній ситуації злочину, що й цікавить слідство та суд, в показаннях самого обвинувачуваного повинна бути відображена не тільки фабула його поведінки, але і почуття, думки, переживання, що супроводжували вчинені дії, його емоційні реакції на дії навколишніх, зміни обстановки тощо.

Відтак, у результаті проведеного експертного дослідження неповнолітнього, формується висновок, який містить три частини - вступну, дослідницьку і висновки. У вступній частині вказуються: номер висновку (акта) і дата його складання; фахівці, залучені до проведення експертизи (посада, прізвище, найменування експертної установи, освіта, спеціальність, вчений ступінь та звання, стаж експертної практики); документ, на підставі якого проводилася дослідження неповнолітнього (запит адвоката, постанова слідчого, прокурора чи суду); поставлені на вирішення експертизи питання і надані на дослідження матеріали; коротко надаються обставини справи (фабула), що мають значення для дослідження; хто був присутній при проведенні експертизи (наприклад, педагог чи родич) і які зауваження зробив.

У дослідницькій частині висновку експертизи неповнолітнього підекспертного наводяться результати експериментального дослідження особистості (аналіз матеріалів справи, біографії підекспертного, процедури і результатів спостережень, бесід, тестування тощо). Описуються всі дії експерта в ході проведення дослідження у тій послідовності, в якій вони виконувалися, а також застосовані в ході дослідження прийоми, методи і науково-технічні засоби. При цьому докладно описуються лише ті засоби і методи, що забезпечили результативність дослідження, інші просто згадуються. Вмотивованість суджень експертів обов'язкова не тільки для остаточних висновків, але і будь-якого проміжного судження, використовуваного для подальшого обґрунтування того чи іншого висновку. Дослідницька частина акту завершується обґрунтуванням думки експерта про достатність виявлених ознак для зробленого висновку щодо неповнолітнього.

У останній частини формулюються висновки експертизи, у вигляді конкретних категоричних (позитивних чи негативних) відповідей на поставлені питання. У разі виявлення інформації значущої для даної справи, але не сформульовані в переліку поставлених питань, експерти повинні окремо зазначити її, а при необхідності проведення додаткових досліджень – мотивовано наголосити на них [99].

Подібний варіант висновку дає можливість дотримуватися провідного принципу особистої відповідальності експерта за свій висновок, згідно до ч.3 ст. 75 КПК України. І це особливо важливо при проведенні комплексних судових експертиз щодо неповнолітнього, в яких персональна відповідальність експерта не може бути розділена навпіл, - вона або існує повною мірою, або відсутня взагалі.