4.2. Використання психологічної експертизи при з’ясуванні підстав кваліфікації злочинної бездіяльності.

В умовах сьогодення актуальною залишається проблема кваліфікації різних форм злочинної бездіяльності, тому провідної ролі набуває особисте ставлення суб’єкта даного злочину, яке й детермінує його невтручання в небезпечну для потерпілого ситуацію, а відтак й вину.

Для вірної кваліфікації злочину при дослідженні вини обов’язковим є встановлення мотиву, мети, наявності вольового компонента, емоційні характеристики відповідних цілеспрямованих дій або ж бездіяльності. Так, не знаючи мотиву, неможливо визначити на що спрямований умисел, чому він виник, ситуативний він чи заздалегідь обміркований. Обов’язковим елементом встановлення вини є також з’ясування емоційного компонента злочинної бездіяльності. Хоча, слід зауважити, що законодавець не виділяє емоцій при окресленні кола провідних обставин, необхідних для встановлення вини окрім афекту і в деяких випадках інших емоційних станів. Але, погоджуючись із думкою Ситковського О.Д., з’ясування характеру суб’єктивного переживання під час вчинення злочину та особистісне емоційно забарвлене ставлення до нього, безумовно, важливе для адекватної оцінки вини та кваліфікації діяння або бездіяльності [97].

Як нами вже згадувалося ще Коржанський М.Й. та Васильєв В.Л. наголошували, що форма і вид вини визначається кримінальним законом на підставі психічного ставлення особи до настання суспільно небезпечних наслідків діяння або бездіяльності (передбачення, бажання чи свідоме допущення їх настання або легковажний розрахунок на їх відвернення чи непередбачення їх при обов’язку і можливості передбачити). Отже, сама вольова спрямованість діяння чи бездіяльності визначається виключно психічним ставленням особи до настання злочинних наслідків [16; 45].

У зв’язку із цим виникає необхідність розробки правових підстав визначення суб’єктивного чинника, і, відповідно, суб’єктивної сторони складу злочинів пов’язаних із злочинною бездіяльністю на основі більш широкого застосування судово-психологічних експертиз із використанням спеціальних знань. Виходячи ж з того, що суб’єктом виступає апріорі дієздатна особа, а експертами психологами досліджуються її суто індивідуально-психологічні характеристики, які й складають суб’єктивну сторону її бездіяльності, необхідним є залучення саме спеціальних знань із психології.

Ключового значення при кваліфікації злочинів пов’язаних із злочинною бездіяльністю набувають саме суб’єктивні чинники, що зумовлюють невтручання суб’єкта. Тому значна кількість фактів стає відомими експертам психологам через аналіз свідчень осіб, котрі є учасниками такої протиправної дії, який дозволяє з’ясувати справжні причини, що зумовили невтручання суб’єкта в ситуацію. Для установлення об’єктивних фактів через призму індивідуально-психологічних особливостей самого суб’єкта за допомогою таких свідчень, насамперед треба знати, які психічні процеси відбуваються у процесі сприйняття подій. Відповідно до цього, при кваліфікації бездіяльності можуть виникати питання, вирішення яких через їхню вузьку спеціалізацію і не правовий характер опиняється поза межами компетенції судово-слідчих органів. У таких випадках, як зокрема зазначає Нагаєв В.В., до аналізу об’єктивної та суб’єктивної сторін злочину необхідним є залучення таких фахівців, які володіють спеціальними знаннями, достатніми для кваліфікованого вирішення виниклої проблеми, а саме – експертів, спеціалістів та консультантів психологів, а в певних випадках проведення КСППЕ ще й психіатрів [72].

Відтак, повертаючись до проблеми визначення суб’єктивної сторони злочинів пов’язаних із бездіяльністю, зупинимось на такій узагальненій позиції, що спеціальні знання експерта – це психологічні теоретичні і методологічні знання про закономірності та особливості перебігу і структури психічної активності людини, що мають юридичне значення, отримані в результаті спеціального дослідження і впроваджені в практику судової експертизи та практичного застосування, що використовуються у ході розслідування злочинів і розгляді кримінальних справ у суді з метою сприяння встановлення істини в справі на підставах і в порядку визначеному законом.

Виходячи з такого визначення, ми одержуємо можливість охарактеризувати й відповідну судову експертизу із використанням спеціальних психологічних знань, як засноване на спеціальних знаннях експертно-психологічне дослідження вже зібраних у кримінальній справі матеріалів для встановлення фактів, що не є очевидними, але є необхідними для кваліфікації злочинної бездіяльності.

Тепер перейдемо до суб’єкта злочинної бездіяльності, індивідуально-психологічні особливості якого стають об’єктом експертного дослідження з використанням спеціальних психологічних знань. Так, Костицький М.В. зазначав, що психологічною ознакою злочинця є особливості його інтелектуальної та емоційно-вольової сфери, характеру, темпераменту, спрямованості, типових реакцій поведінки, мотивацій його протиправних діянь та ін. Разом з тим, зауважує автор, злочинцем може бути й особа з правильними соціальними орієнтаціями, моральним і правомірним способом життя, соціально цінними установками, гармонійним розвитком інтелектуальної та емоційно-вольової сфер, відсутністю аномальних відхилень у психіці тощо, однак, яка під впливом певної ситуації опиняється на шляху порушення кримінального закону [49].

Загалом вважається, що кримінальна відповідальність завжди пов’язана з вольовою поведінкою, можливістю людини її довільно регулювати на основі свідомого ставлення до навколишнього світу в разі вчинення протиправних дій. Тому винною може бути визнана лише особа, яка могла усвідомлювати свої дії і керувати ними. Але, як вказував Ситковський О.Д., інколи кримінальна відповідальність настає, коли здатність людини усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними істотно обмежена внаслідок низки суто суб’єктивних причин. Адже існує певне коло ситуацій та зовнішніх і внутрішніх умов, що впливають на можливість людини розуміти вимоги ситуації, передбачати настання тих чи інших наслідків власної бездіяльності [96]. Іншими словами, при визначенні суб’єктивної сторони злочинної бездіяльності, слід не просто абстрактно досліджувати індивідуальні особливості суб’єкта як причину його невтручання, а й аналізувати їх саме в контексті конкретної нестандартної (а може й потенційно небезпечної) ситуації, яка вимагала від суб’єкта відповідної готовності до втручання (наприклад, для надання допомоги).

В судово-психологічній експертизі зазвичай виділяють наступні психологічні чинники які можуть обмежувати здатність суб’єкта усвідомлювати та керувати власною поведінкою при злочинній бездіяльності, і визначають відповідні напрями експертного дослідження.