68.Фактори трансформації мотивів та підвищення ролі нематеріальної мотивації.

Постійні зміни в структурі, ієрархії мотивів слід розглядати як об’єктивну закономірність, властиву сучасним економічним системам. До чинників трансформаційних процесів, що відбуваються в мотивації трудової діяльності, належать:

а) зміни в структурі та якості сукупної робочої сили;

б) зміни у змісті праці;

в) зміни в матеріальному стані найманих працівників і в цілому в якості їхнього життя;

г) вичерпання резервів підвищення ефективності праці за рахунок фізичних можливостей людини.

69.Гуманізація праці як провідна складова нематеріальної мотивації.

Практичні заходи щодо приведення в дію нових резервів підвищення трудової активності найманих працівників безпосередньо пов’язані з гуманізацією праці. Гуманізація праці нині є основною ланкою нематеріальної мотивації праці.

На практиці вона покликана забезпечити:

а) високу змістовність праці трудящих, яка відповідає їхній кваліфікації, структурі та ієрархії потреб і мотивів; б) якнайліпше пристосування матеріально-технічної бази виробництва до людини; в) створення сприятливих умов праці; г) широку та активну участь працівників у виконанні виробничих завдань.

Класична програма гуманізації праці включає такі складові:

збагачення змісту праці (суміщення функцій робітників основного й допоміжного виробництва, основних функцій і функцій контролю за якістю продукції; групування різнорідних операцій тощо);

розвиток колективних форм організації праці;

створення досконаліших умов праці;

розвиток виробничої демократії;

раціоналізація режимів праці і відпочинку, запровадження гнучких графіків роботи;

підвищення рівня інформованості колективу, «прозорості» внутрішньоорганізаційної діяльності.

На основі запровадження як традиційних, так і нетрадиційних методів мотивації та програм гуманізації праці ставиться завдання створення нової, «синтетичної» моделі організації і стимулювання праці, яка дає максимальні можливості для зростання ефек­тивності виробництва.

70. Поведінка керівників в процесі оцінювання персоналу.

Оцінка персоналу - ціле­спрямоване порівняння певних характеристик (про­фесійно-кваліфікаційного рівня, ділових якостей, результатів праці) працівників з відповідними параметрами, вимогами,еталонами. У практиці господарювання застосовуються зовнішня оцінка та самооцінка. Зовнішньою вважають оцінку діяльності працівника керівником (керівниками) фірми, трудовим колективом, безпосе­редніми споживачами продуктів праці. Самооцінка здійснюється самим працівником і базується на власному уявленні про цілі жит­тя та трудової діяльності, допустимих і заборонених способах їхньо­го досягнення, про необхідні моральні якості (сумлінність, чесність, відданість ділу тощо). Форми поведінки керівника: 1. близька до нейтральної, для неї характерна «реакція замовчування» позитивних результатів. 2. виявляється в замовчуванні позитивних і підкреслюванні негативних моментів діяльності. 3. активне ставлення до будь-якого наслідку діяльності.4. переважно позитивна оцінка з елементами осуду. 5. переважно негативна оцінка з елементами позитивного підкріплення.

71.Загальна характеристика методів оцінювання керівників, професіоналів, фахівців і робітників.Найбільш ефективним, достатньо розповсюдженим та перспективним методом є метод колективного обговорення кандидата на посаду. Достатньо розповсюдженим є також метод коефіціентів, бальний метод та метод зразку, коли кандидат на посаду порівнюється з реальним робітником, що виступає у ролі так званого еталону. Існує три групи методів: якісні, кількісні та комбіновані. До групи якісних відносять, як правило, методи біографічного опису, ділової характеристики, спеціального усного відгуку, еталону, а також оцінки на основі обговорення (дискуссії). До кількісних методів відносять всі методи з чисельною оцінкою якостей працівника. Серед них найбільш розповсюдженими є метод метод коефіцієнтів та бальний метод. До групи комбінованих методів відносять такі широко розповсюджені та різноманітні методи експертной оцінки частоти прояву певних якостей, спеціаьні тести та деякі інші комбінації якісних та кількісних методів. Всі вони базуються на попередньому описі та оцінці певних ознак, з якими порівнюються фактичні якості працівника. Кількісні оцінки, наприклад, ділових якостей, виконуються, як правило, за допомогою експертних оцінок. При цьому для характеристики кандидата на посаду з початку встановлююь (з урахуванням специфіки виробництвата умов праці) 6-7 критеріїв. По кожному критерію на основі вивчення діяльності кандидатів на посаду дається відповідна оцінка по визначеній, наприклад, п’ятибальній шкалі. Оцінки по критеріях, як правило, розташовують по кількісному значенню.

72.Оцінка робітників на основі застосування системи балів.Дуже широко застосовується на практиці комп­лексна оцінка персоналу за бальною системою. Головна ідея кількісно ви­міряти за допомогою балів найбільш істотні характеристики як самого працівника, так і виконуваної ним роботи. Для характеристики працівника комплексно оцінюють: • професійно-кваліфікаційний рівень — Ппкр • ділові якості — Пдя ; • складність роботи (виконуваних функцій) — Пср(ф) • конкретно досягнутий результат — Пдр. Комплексна оцінка конкретного працівника (Коп) здійснюється за формулою Коп=0,5.Ппкр.Пдя+Пср(ф).Пдр, де 0,5 — емпірично визначений коефіцієнт, уведений у форму­лу для посилення значущості оцінки складності та результативності праці.

Професійно-кваліфікаційний рівень працівника визначається за загальним для всіх категорій персоналу набором об'єктивних оз­нак — освіта, стаж роботи за спеціальністю, активність набуття професії і підвищення професійної майстерності. Кожна з цих оз­нак оцінюється певною кількістю балів. Розрахунковий коефіцієнт професійно-кваліфікаційного рівня визначають за допомогою формули Ппкр=(0 + СР + А)/0,85, де О — оцінка освіти; СР — оцінка стажу роботи; А — активність участі в системі підвищення професійної май­стерності; 0,85 — максимальна балова оцінка. Специфічні складові оцінки робітників. Оцінка ділових якостей робітників здійснюєть­ся за найбільш універсальними ознаками, які істотно впливають на морально-психологічний клімат у колективі та Індивідуальну продуктивність праці.