43.Гнучкий тариф:основні положення, сфера застосування, переваги.

Сутність концепції гнучкого тарифу: оскільки тарифна заробітна плата становить основну частку заробітної плати працівників,тому крім основного завдання – диференціації з\пл залежно від складності праці - вона має стимулювати працівників до покращення індивідуальних результатів праці.

Одним з варіантів використання концепції гнучкого тарифу для стимулювання зростання продуктивності праці є система контрольованого денного виробітку. Ця модель спрямована на стимулювання підвищення продуктивності праці. Відповідно до основних положень цієї моделі длякожного кваліфікаційного розряду встановлюється три рівні тарифних ставок залежно від виробітку робітника: нормальний, що характеризує середній рівень інтенсивності праці; низький – нижче за 95% норми; високий – понад 105% норми. Тарифна ставка встановлюється терміном на 3-6 місяців. Після закінчення цього періоду тарифна ставка переглядається з урахуванням продуктивності, що її досягнув робітник в останньому кварталі або півріччі.

Переваги: поряд з виконанням основного завдання — диференціації оплати залежно від складності праці і стимулювання зростання кваліфікаційного рівня працівників, вона стимулює й індивідуальні результати їхньої праці (виробіток).

Отже така система – це своєрідне компромісне рішення, бо вона містить елементи обох форм заробітної плати: почасової і відрядної.

44.Безтарифна (пайова) система оплати праці

Головною умовою застосування безтарифної моделі оплати праці є можливість створення такого колективу робітників, техслужбовців, професіоналів і керівників, який був би об’єднаний спільним виробничим завданням

Характерні ознаки безтарифних моделей:

1. Однакові умови для керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців і робітників, зокрема скасовуються незмінні тарифні ставки та посадові оклади.

2. Установлюється єдиний для підприємства мінімум заробітної плати для працівників, котрі виконують найпростіші роботи.

3. Розробляється й затверджується шкала співвідношень в оплаті праці різної складності із мінімально можливою кількістю рівнів.

4. Заробітна плата нараховується не кожному працівникові окремо за тарифними ставками й посадовими окладами, а спершу визначається загальна сума, зароблена колективом, потім ця сума розподіляється між членами трудового колективу пропорційно до встановлених коефіцієнтів (балів) і відпрацьованого кожним працівником часу.

5. Розробляються додаткові умови диференціації нарахованої заробітної плати (якість роботи, виконання нормованих завдань, трудова дисципліна, умови праці тощо).

Основна перевага безтарифних систем оплати праці полягає у оптимальному поєднанні індивідуальної і колективної зацікавленості в покращанні результатів роботи.

45.Єдина гнучка тарифна система для оплати праці всіх категорій персоналу та її переваги.

Охоплює два підходи до побудови тарифної системи: 1) запровадження єдиної тарифної сітки (ЄТС); 2) введення системи гнучких тарифних ставок (окладів).

Головна перевага ЄТС – запровадження єдиного уніфікованого підходу до оцінки складності робіт і диференціації тарифних умов оплати праці всіх категорій персоналу та підвищеня стимулювальної ролі тарифної системи.

Принципи ЄТС: 1) охоплення єдиною шкалою всіх категорій персоналу; 2) групування професій робітників та посад керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців за ознакою спільності робіт та функцій; 3) віднесення усіх категорій працівників до розрядів єдиної уніфікованої сітки за ознакою складності робіт і функцій; 4) відносно однакове зростання порозрядних тарифних коефіцієнтів.

Система „вилок” тарифних ставок (окладів) забезпечує гнучкість тарифних умов оплати праці.

Єдина гнучка тарифна система в узагальненому вигляді будується на таких засадах: 1) запровадження єдиного уніфікованого підходу до оцінки складності робіт і диференціації тарифних умов оплати праці на основі єдиної тарифної сітки; 2) здійснення диференціації тарифниї ставок у межах кожного розряду за кількома рівнями або з використанням „вилки” ставок;3) визначення конкретного рівня тарифної ставки (окладу) в ме­жах кожного розряду за результатами комплексного оцінювання працівників; 4) можливість як підвищення, так і зниження тариф­ної ставки (окладу) залежно від результатів оцінки у звітному пе­ріоді; 5) розроблення для комплексного оцінювання працівників системи показників, котрі характеризують якість і терміни вико­нання робіт, ініціативу, новаторство, професійне зростання, са­мостійність, творчий підхід до виконання робіт тощо; 6) реа­лізація під час розробки показників і критеріїв оцінки диференці­йованого підходу до різних професійно-кваліфікаційних груп працівників, 7) здійснення за спеціальною методикою, до роз­роблення котрої залучаються представники адміністрації, проф­спілкового комітету, трудового колективу диференціації тариф­них ставок (окладів) у межах кожного розряду залежно від ре­зультатів оцінювання.