57.Зарубіжний досвід застосування систем заробітної плати

Більшість зарубіжних економістів незалежно від того, яких теоретичних концепцій щодо функціонування ринку праці вони дотримуються, визнають недостатню гнучкість цього ринку. Розглядаючи, зокрема, ставки заробітної плати як складову ціни робочої сили, представники різних економічних шкіл справедливо зазначають, що на відміну від свободи формування інших цін на товари і послуги під впливом співвідношення попиту і пропонування цим цінам притаманна жорсткість, спричинена вимогами соціально-економічної стабільності. Наприклад, у США в таких провідних галузях, як автомобільна, сталеливарна, м’ясопе­реробна та деяких інших, «велика праця» — одна профспілка — веде переговори і укладає угоду з «великим бізнесом» — об’єднанням провідних промислових гігантів. Як наслідок, за умов двосторонньої монополії регулювання заробітної плати і зайнятості за механізмом функціонування стає ближчим до конкурентних умов.

58. Зарубіжний досвід індивідуалізації заробітної плати

Процес формування заробітної плати не є одномоментним актом, він має складну багаторівневу структуру. Можна виокремити два основні рівні формування індивідуальної заробітної плати. Перший — це ринок праці, на якому роботодавець і найманий працівник ведуть переговори і домовляються щодо умов купівлі-продажу послуг робочої сили. Результатом такої домовленості є укладення трудового договору (контракту, угоди), що в ньому закріплюється трудова функція працівника та розмір тарифної ставки (посадового окладу). Як вітчизняна, так і зарубіжна практика господарювання переконливо свідчать, що будь-які викривлення в диференціації заробітної плати, включаючи зрівнялівку чи надмірні відмінності в рівнях оплати праці, мають украй негативні наслідки, адже вони порушують принцип соціальної справедливості, призводять до неповноцінного відтворення робочої сили, знижують мотиваційний потенціал оплати праці. Тому забезпечення об’єктивної диференціації заробітної плати — умова виконання оплатою праці її основних функцій і передусім відтворювальної, мотиваційної та соціальної.

59. Доплати і надбавки до заробітної плати: сутність, класифікація

Доплати та надбавки — це самостійний елемент заробітної плати з погляду її структури. Класифікація надбавок: за високу професійну майстерність робітників; за високі досягнення в праці службовців; за вислугу років; за виконання особливо важливої чи особливо термінової роботи; за знання й використання в роботі іноземних мов.

Доплати застосовуються для компенсації працівникові додаткових фізичних і розумових зусиль, пов’язаних з особливим характером роботи чи умовами праці, що відхиляються від нормальних і які не враховані під час розроблення тарифних умов оплати праці.

Доплати до тарифних ставок і посадових окладів можна класифікувати за сферами застосування. Перша група містить доплати, які не залежать від сфери трудової діяльності: за роботу в понаднормовий час; за роботу у вихідні і святкові дні; особам, які не досягли вісімнадцяти років, за скороченої тривалості їхньої щоденної роботи; за час простою не з вини працівника; у разі невиконання норм виробітку та виготовлення бракованої продукції не з вини працівника тощо. До другої групи належать доплати, що застосовуються лише в певних сферах докладання праці: доплати, що мають водночас і стимулювальний, і компенсаційний характер (за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників; за суміщення професій; за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт); компенсаційні доплати за умови праці, що відхиляються від нормальних (доплати: за роботу в нічний час;за роботу у важких, шкідливих для здоров’я та особливо важ­ких і шкідливих умовах праці; за інтенсивність праці; за перевезення небезпечних вантажів; за виконання робіт тільки в нічний час наприклад, у тунелях і підземних територіях метрополітенів); доплати, пов’язані з особливим характером виконуваних робіт (сезонністю, віддаленістю, невизначеністю об’єкта роботи, за багатозмінний режим роботи; за роботу у вихідні дні, що є робочими за графіком (текстильна промисловість); водіям службових легкових автомобілів за ненормований робочий день).