Абсолютні показники балансу підприємства

– особлива увага приділяється статтям балансу, що свідчать про можливі недоліки та незадовільну роботу підприємства, тобто “негативним” статтям балансу;

– при здійсненні аналізу проводять об’єктивну оцінку вартості майна в цілому, а також тієї частки, що реально знаходиться у власності та розпорядженні підприємства;

– оцінюють стан необоротних активів підприємства та рівень його забезпеченості оборотними засобами

Показники оцінки майнового стану підприємства

Оскільки при читанні балансу користуються не одним, а хоча б двома балансами, це дозволяє з самого початку виявити загальну тенденцію у русі статей балансу, оцінка правильності (або помилковості) якої повинна і в подальшому стати однією з важливих задач його аналізу. Зіставляючи баланси на початок і кінець досліджуваного періоду, визначають як зміни всього балансу (збільшення або зменшення балансових статей), так і характер зрушень у складі його окремих вузлових частин. Практика аналізу балансів свідчить про те, що вже таке початкове знайомство з балансовими показниками в значній мірі визначає весь хід подальшого аналізу балансу. Дослідник звертає увагу на ті зміни в складі балансу, які є найбільш сприятливими, і на ті, які, навпаки, насторожують.

Наприклад, позитивної оцінки заслуговує тенденція до зростання матеріальної частини балансу (основні засоби + оборотні засоби). І, навпаки, певну настороженість повинно викликати збільшення дебіторської частини, а в пасиві – кредиторських статей. Очевидно, що особлива увага звертається на статтю пасиву “Прибуток”.

Наступним кроком ознайомлення з балансом є перевірка зусиль, здійснених під-вом і направлених на ліквідацію “хворих” статей балансу або, принаймні, до найбільшого їх скорочення.

На етапі перевірки забезпеченості підприємства власними оборотними засобами визначається величина власних оборотних засобів та ступінь забезпеченості ними підприємства.

Баланс підприємства можна вважати в цілому позитивним, якщо коефіцієнт платоспроможності більше 2,0; забезпеченість власними оборотними засобами більше 0,1; наявний приріст власного капіталу; немає різких змін в окремих статтях балансу; дебіторська заборгованість знаходиться в рівновазі з кредиторською; в балансі немає “негативних” статей; запаси та затрати не перевищують величини джерел їх покриття за рахунок власних оборотних засобів та позик.

Отже, ознаками “позитивного” балансу є наступні:

1. валюта балансу в кінці звітного періоду збільшилась в порівнянні з початком;

2. темпи приросту оборотних активів вищі, ніж темпи приросту необоротних активів;

3. власний капітал підприємства перевищує позиковий і темпи його росту вищі, ніж темпи росту позикового капіталу;

4. темпи приросту дебіторської та кредиторської заборгованості є приблизно однаковими ;

5. частка власних засобів в оборотних активах повинна бути більше 10 %.

17 Управлінська діагностика

За рез.діагностув.визнач. чи відповідає орг.стр-ра управл. поставленим до неї вимогам чи потребує перегляду і змін.

Орг.система упр. (ОСУ) – впровадж. сукуп взаємопов’яз. елементів, що знах. між собою в стійких зв’язках, які забезпеч. їх розвиток та функціон. як єдиного цілого.

Виділ. дві основні ОСУ, решта є результатом комбінації двох основних

Лінійна осу. вона діє у малих фірмах

Переваг. Лін. СУ є:узгодж. дій виконавців;чітка система взаємних зв’язків між кер. та підлегл.;шв.реакції на прямі вказівки; особиста відпов.кер. за кінц.рез-и д-і свого підрозділу.Недоліки є:високі проф.вимоги до кер.;перевантаж. менеджерів вищого рівня;тенденція до зволік.при вир.питань між підрозділами;відсутн. планів з підгот. управл. рішень.Функціон.осу домін.у фірмах з декільк.вир-и і кількома ринками. Ці осу групують схожі завдання і функції (в-во, марк., фін., дослідж.і розвиток п-лу) в окремі один.в середині орг-ії. Схема функціон. осу приведена на рис. 3.

Переваги ФСУ:вивільн. ліній. менеджерів від виріш. багатьох спец.завдань;створ. основа для застосув. консультацій досвідч. спеціалістів вузького профілю.Недоліки:

відсутн. взаєморозум. та єдності дій між функціон. підр-ми;тривала процедура прийняття рішень;кожен виконавець отримує вказівки від декіл. керівників, що знижує відповід.;дублюв.та неузгодж. розпоряд., що отримують працівники, оскільки кожний підрозділ ставить свої питання на перше місце. Лінійно-функціон. СУ. Ці ОСУ знижують вплив недоліків притам. лін.та функціон. ОСУ. Тут функціон.підрозділи існують в ролі штабу при керівництві, їх розпорядж. мають рекомендац. характер.

Переваги ФЛСУ:краща підгот. рішень; вивільн. лін. кер. від надмірного завантаж.; можлив. залуч. фахівців та експертів в певній галузі.

Недоліки:недостатньо чітка відпов. оскільки ті, хто готує рішення не бере участі в його р.-ії;тенденція до надмірної централіз.;збереж. високих вимог до тих, хто приймає рішення.

Дивізіон.ОСУ. Вони викор. переважно в великих багато профільних фірмах із складною технол.і дуже динам. оточенням. Структуризація по дивіз.відбув.за одним з критеріїв: за п-ю, що вир.; за певними групами споживачів; за територіями що обслугов

Переваги дивіз. структур у-я:Забезпеч. у-я багато профільними орг-ю з чисельністю близько сотень тисяч прац. і територ. віддаленими підрозділами;Більш тісний зв’язок вир-а з спожив.;При розшир.меж самост.відділень вони стають центрами отрим.прибутку, що спричин.появу в них конкур.переваг малих фірм;Покращ. коорд-ї робіт в підрозділах внаслідок підпорядкув.одній особі.Недоліки:зрост. ієрархіч. вертик. упр-ня;роз’єднаність штабних структур, відділень із штабами компаній;основні зв’язки – вертик., тому цій ОСУ притам.зволікання, перевантаж.; дублюв.ф-й упр-ня на різних рівнях призводить до зрост. витрат на утрим. управлін. персоналу.