Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
4_pitannya_zibrane.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
08.09.2019
Размер:
425.47 Кб
Скачать

2.3.2. Деталізувати довгострокові плани на средньо- і короткострокові періоди, коригувати їх з урахуванням поточних змін

Складання середньо- та короткострокових планів відноситься до тактичного планування діяльності будь-якого підприємства, яке за певними ознаками істотно відрізняється від розробки і практичного здійснення стратегії його розвитку.

Однозначно встановити відмінність між стратегічним і тактичним плануванням діяльності підприємства неможливо. Натомність існує бодай три аспекти цієї відмінності: Перший ~ часовий: чим віддаленіші наслідки має план та важче від нього відмовитись, тим більш стратегічним він е. Це означає, що стратегічне планування зв'язане з рішеннями, наслідки яких будуть позначатися протягом тривалого періоду і які важко виправити. Тактичні ж плани конкретизують та доповнюють його; Другий — за охопленням сфер впливу: стратегічне планування справляє ширший і глибший вплив на діяльність підприємства, а тактичне є вузькоспрямованим. Третій — сутньо-змістовний: якщо стратегічні плани окреслюють місію та підпорядковані їй цілі діяльності підприємства, а також принципово важливі засоби їх досягнення, то тактичні мають визначити усю сукупність практичних засобів, необхідних для здійснення намічених цілей.

Отже, завжди існує певна відносність, умовність в розподілі часових горизонтів планування і відповідно планових документів стратегічного значення і тактичного; забезпечення, на довго-, середньо- та короткострокові плани. Але існуюча практика річного планування визначила період в один рік як найбільш прийнятний для розробки тактичних короткострокових планів. Середньострокові плани розробляються на період в декілька років, прийнятий для конкретизації, деталізації завдань довгострокового стратегічного плану.

2.3.3. Розробляти плани діяльності підрозділів підприємства

У вітчизняній господарській практиці завжди було загальновизнаним виділяти два основних види планування: техніко-економічне та оперативно-виробниче.

Техніко-економічне планування передбачає розробку цілісної системи показників розвитку техніки і економіки підприємства в їх єдності і взаємозалежності як за місцем, так і за часом дії. В ході даного етапу планування обгрунтовуються оптимальні обсяги виробництва на основі врахування взаємодії попиту і пропозиції на продукцію та послуги, вибираються необхідні виробничі ресурси і встановлюються раціональні норми їх використання, визначаються кінцеві фінансово-економічні показники і т.п.

Оперативно-виробниче планування являє собою подальший розвиток і завершення техніко-економічних планів підприємства. На даному етапі планування встановлюються поточні виробничі завдання окремим цехів, дільниць і робочих місць, здійснюються різноманітні організаційно-управлінські рішення впливу з метою коригування процесу виробництва і т.п.

Сьогодні значно зростає роль внутрішньогосподарського планування на всіх вітчизняних підприємствах. Високий ступінь економічної свободи у плановій діяльності передбачає не тільки розширення практичної роботи на всіх фірмах підприємствах, але й розвиток наукових знань вдосконалення самої теорії внутрігосподарського планування. Задача внутрішньогосподарського планування полягає в тому, щоб визначити основні напрямки розвитку виробництва, встановити обсяг виробництва та інші показники праці підприємства та його окремих підрозділів, розрахувати потребу у трудових, матеріальних та фінансових ресурсах, необхідних для виконання планового завдання, підвести підсумки та визначити результати виробничо-господарчої діяльності окремих підрозділів (цехи, відділи, бригади).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]