Тема. Ринок факторів виробництва

Необхідний рівень

І. Терміни:

Фактори виробництва:

- земля;

- праця;

- капітал;

- підприємницькі здібності.

Земля – фактор виробництва, що включає землю, яка використовується у сільськогосподарському або промисловому виробництві, а також використовувані природні ресурси землі.

Капітал – ресурс тривалого використання, створений з метою виробництва додаткових товарів і послуг.

Вплив специфічних факторів: 

1) похідний характер попиту;

2) кількість ресурсів, які придбає підприємство, залежить від технологій, яку фірма використовує для виробництва продукції;

3) обсяг попиту на кожен з факторів виробництва залежить від співвідношення його продуктивності та ціни.

Граничні витрати на ресурс (MRC) – це збільшення витрат на ресурси, спричинені залученням кожної додаткової одиниці певного ресурсу.

Гранична продуктивність у грошовому вираженні (MRP) – приріст загального виторгу, що походить з використання кожної додаткової одиниці змінного вхідного фактора.

Граничний економічний прибуток ресурсу (MEP) – різниця між граничною продуктивністю ресурсу в грошовому вираженні та граничними витратами на цей ресурс: MEP = MRP – MRC.

Вартість граничного продукту (VMP) – це добуток ціни продукту (P) на граничний продукт (MP) відповідної одиниці ресурсу: VMP = MP * P.

У загальному випадку правило максимізації прибутку підприємства, з огляду на оптимальний рівень використання змінного ресурсу, звучить наступним чином: підприємство збільшує загальний прибуток при застосуванні додаткової одиниці ресурсу до тієї точки, в якій MRP = MRC, або в якій MEP = 0.

Ефект заміщення внаслідок зміни ціни на ресурс – прагнення підприємця замінювати більш дешевим ресурсом відносно більш дорогий.

Ефект випуску внаслідок зміни ціни на ресурс полягає у тому, що підприємство збільшує випуск продукції, якщо ціна на ресурс знижується, і зменшує його, якщо ціна ресурсу підвищується.

Галузевий попит на виробничий ресурс – сума обсягів послуг виробничого ресурсу, необхідних для окремих підприємств у галузі, за різних цін на ці послуги.

Ринковий попит на виробничий ресурс – сума обсягів послуг ресурсу, необхідних усім галузям, що використовують даний ресурс, за різних можливих цін на ці послуги.

Достатній рівень

І. Теоретична частина

Виробництво розглядається як процес використання ресурсів для виготовлення товарів та надання послуг; перетворення вхідного потоку затрат ресурсів у вихідний потік випуску. Таким чином, поєднання виробничих ресурсів має узгоджений та цілеспрямований характер. Необхідні для виробництва ресурси підприємства купують на специфічних ринках, які називаються ринками факторів виробництва або ресурсів. Продавцями на цих ринках виступають домогосподарства та інші підприємства, які володіють тими чи іншими ресурсами.

Випуск – це товари та послуги у грошовому або фізичному вимірі, виготовлені підприємством за певний період часу. Поєднання факторів виробництва створює готову продукцію.

Ринок факторів виробництва – ринок унікальних ресурсів, спільним для якого є реакція попиту і пропозиції аналогічно до інших ресурсів.

Фактори виробництва (англ. factors of production) – ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг.

Традиційними факторами виробництва визначають:

- праця (розумові та фізичні здібності людей);

- капітал (вироблені засоби виробництва, фінансовий капітал);

- земля (природні багатства);

- підприємницькі здібності (талант або здатність до підприємництва, об’єднує попередні 3 фактора).

Новітні фактори виробництва: інформація, технологія, час, екологія та ін.

Теорія 3х факторів виробництва Ж.Б. Сея (1767-1832) ґрунтується на ідеї визначальної ролі корисності у формуванні цінності. У процесі виробництва беруть участь земля, праця та капітал як окремі елементи при створенні цінності. Кожен фактор робить внесок у виробництво, створюючи свою частину цінності. Даний внесок відображають відповідні доходи:

- праця породжує заробітну плату як винагороду за послуги робітників;

- капітал – прибуток підприємців як плату за їх продуктивні послуги;

- земля – ренту як відповідну винагороду землевласників.

Носіями суспільного прогресу Ж.Б. Сей вважав ініціативних людей, здатних до новаторства, яким властиві риси: розум, розсудливість, чесність, порядок, наполегливість. У зв’язку з цим вчений виокремив підприємницький дохід як винагороду за раціональне поєднання факторів виробництва.

На важливості організації та підприємницьких здібностей акцентував Дж.Б. Кларк (1842-1924), який визначив їх 4 фактором виробництва.

Історичним формаціям характерне виділення важливості окремого фактора, так, фізіократи наголошують на значенні землі, представники класичної політичної економії досліджують капітал, наголошуючи на його походження – уречевлену працю.

Розвиток промисловості сприяв виокремленню підприємницьких здібностей як особливого виду людського капіталу, який передбачає сукупність якостей ініціативності, ризику, таланту та удачі у веденні господарських справ. Носієм підприємницьких здібностей виступає людина, однак не можна прирівнювати до праці, оскільки такі здібності є унікальними.

Характерні властивості ресурсів:

- обмеженість. Відносна обмеженість ресурсів у суб’єкта господарювання свідчить про неможливості отримання того чи іншого ресурсу на попередніх умовах, тому залучення даного ресурсу коштуватиме підприємству дорожче;

- взаємозамінність (субституційність). Одні види ресурсів можуть бути заміщені іншими. Найчастіше мікроекономіка розглядає заміщення двох видів ресурсів: капіталу та праці;

- взаємодоповнюваність (комплементарність). Ефективне використання кожного ресурсу у випадку найраціональнішого співвідношення з іншими. Здатність ресурсів до взаємозаміни не означають повного взаємовиключення (повна заміна капіталом праці).

Припущення:

- абсолютної необхідності основних факторів – у випадку відсутності хоча б 1 ресурсу, виробництво неможливе;

- монотонності – залучення більшої кількості фактора виробництва, призведе до збільшення обсягів випуску продукції;

- припущення взаємозамінності основних факторів виробництва – кількість одного фактора можна замінити певною кількістю іншого фактора.

Закон: чим більше ціна ресурсу, тим менший обсяг попиту на нього (за інших рівних умов).

Вплив специфічних факторів (пов’язаний з похідним характером попиту):

1) похідний характер попиту на фактори виробництва – означає, що він фактично породжується попитом на товари і послуги. У випадку вигідних умов отримання ресурсів, виробник не погодиться на їх придбання, якщо виготовлений з них товар не користується попитом на ринку, та не існує альтернативних шляхів їх використання;

2) кількість ресурсів, які придбає підприємство, залежить від технології, які підприємство вибирає для виробництва продукції. Кожен технологічний ефективний спосіб виробництва вимагає певної комбінації ресурсів, яка дозволяє досягти максимального випуску продукції;

3) обсяг попиту на кожен з факторів виробництва залежить від співвідношення його продуктивності і ціни – взаємозамінність основних факторів виробництва. Заміна – дорогого фактора на відносно дешевий або більш продуктивний.

MRC (граничні витрати на будь-який ресурс) – це збільшення витрат на ресурси, спричинені кожною додатковою одиницею певного ресурсу.

MRP (граничний продукт у грошовому вираженні) – це приріст загального виторгу, що походять з використання кожної додаткової одиниці змінного вхідного фактора.

MEP (граничний економічний прибуток ресурсу для будь-якого рівня його затрат) – це різниця між граничним продуктом ресурсу в грошовому вираженні та граничними витратами на цей ресурс: MEP = MRP - MRC.

VMP (вартість граничного продукту) – це добуток ціни продукту (P) на граничний продукт (MP) відповідної 1 ресурсу: VMP = MP*P.

У загальному випадку правило максимізації прибутку підприємства, з огляду на оптимальний для неї рівень використання змінного ресурсу, можна сформулювати так: підприємство збільшує загальний прибуток при застосуванні додаткової одиниці ресурсу до тієї точки, в якій MRP = MRC, або в якій MEP = 0.