Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
4_pitannya_zibrane.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
08.09.2019
Размер:
425.47 Кб
Скачать

2.2.3. Формувати стратегії діяльності підрозділів підприємства – суб’єктів ринку (стратегічних одиниць)

Функціональні стратегії – це тип забезпечуючої стратегії, що визначають стратегічну орієнтацію функціональних напрямків – маркетингу, виробництва, фінансів, науково-дослідного сектору, управління персоналом, екологічної і соціальної сфер, і забезпечують досягнення їх цілей, а також виконання корпоративної та конкурентної стратегій.

Тобто, функціональні стратегії мають узгоджуватись і працювати на корпоративну та конкурентну стратегії. У свою чергу корпоративна і конкурентна стратегії повинні спиратися на функціональні.

Відповідальність за розробку функціональних стратегій лежить на керівниках і головних спеціалістах відповідних функціональних служб.

Таким чином, призначенням ФС є забезпечення розробки і досягнення довгострокових цілей кожною функціональною службою в руслі корпоративної і конкурентної стратегій під-ства.

Функціональні стратегії не ідентиферентні, а становлять систему. Тобто вони взаємодіють між собою. Функціональні стратегії інколи називають субстратегіями.

До специфічних чинників ФС належить: а) мета; б) інформаційна база; в) методи прийняття, оформлення і доведення рішень; г) кадри певної кваліфікації; д) спеціальна технічна база і обладнання;

е) специфіка планування; є) організація діяльності і управління;ж) мотивація діяльності і контроль.

До структури функціональної стратегії входять наступні елементи:

а) цілі функціональної служби

б) характеристика умов середовища діяльності служби;

в) параметри корпоративної і конкурентних стратегій

г) перелік основних заходів по забезпеченню цілей

Види ФС: Маркетингова, виробнича, фінансова, стратегія НДДКР, стр. управління персоналом, організаційна, екологічна, соціальна, інформаційна.

2.3. Розроблення довгострокових і поточних планів підприємства

2.3.1. Конкретизувати стратегії підприємства у довгострокових планах, здійснювати їх функціональне узгодження і ресурсне збалансування

Стратегії підприємства конкретизуються у довгострокових планах. Планування як процес має здійснюватися згідно з певними принципами. До них належать принципи системності, участі (партисипативності), оптимальності, безперервності, гнучкості.

Принцип системності, вимагає розглядати об’єкт планування як систему, що складається зі структурних елементів з певними взаємозв’язками і єдиним напрямком розвитку. Тобто всі елементи системи орієнтовані на загальну мету. Цей принцип передбачає координацію та інтеграцію процесів планування. Вимога координації означає, що планування діяльності підрозділів одного ієрархічного рівня (наприклад цехів, дільниць у межах цеху тощо) має бути тісно пов’язаним. Отже, планувати їх роботу слід одночасно, враховуючи існуючі взаємозв’язки. Це ж стосується і змін у планах. Будь-які зміни в плані одного підрозділу необхідно враховувати в планах тих підрозділів, що мають коопераційні зв’язки з першим. Інтеграція процесів планування полягає у взаємозв’язку планових заходів і показників по вертикалі. План кожного підрозділу є логічною частиною плану підрозділу вищого рівня.

Принцип участі (партисипативності) полягає в тому, що в процес планування залучаються працівники, які згодом реалізують плани.

Принцип оптимальності означає, що весь комплекс рішень, передбачених у плані, має бути найкращим з точки зору критерію, який відображає ступінь досягнення мети підприємства. Таким основним критерієм на рівні підприємства і підрозділів — центрів прибутку є прибуток, стосовно інших виробничих підрозділів — витрати (собівартість продукції).

Принцип безперервності в плануванні передбачає такі вимоги до його організації: підтримка безперервної планової перспективи; взаємоув’язка планів різних часових горизонтів (перспективних, річних, квартальних, місячних); своєчасне розроблення планів і доведення їх до виконавців у термін, що дає можливість підготуватися до нормальної роботи в плановому періоді. Підтримка безперервної планової перспективи означає, що процес планування здійснюється постійно, а не циклічно.

Принцип гнучкості тісно пов’язаний з попереднім принципом і полягає в тому, щоб процес планування і самі плани могли оперативно реагувати на зовнішні впливи, за необхідності змінювати свою спрямованість. Плани, які розробляються згідно з принципом гнучкості, мають певні резерви (запас безпеки). Це стосується передусім ресурсного забезпечення плану (виробничої потужності, пропускної спроможності устаткування, запасів матеріалів, фінансових засобів).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]