Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
4_pitannya_zibrane.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
08.09.2019
Размер:
425.47 Кб
Скачать

3.3.3. Формувати механізм внутрішньовиробничих економічних відносин, систему планування і контролю діяльності підрозділів підприємства.

Теоретично в загальному вигляді будь-яка система являє собою сукупність взаємопов'язаних і взаємозалежних елементів, функціонування яких здійснюється визначеними суб'єктами управління. Елементами системи внутрішньозаводських економічних відносин є підсистеми - планування, контролю, економічного стимулювання і економічної відповідальності, що визначають майнові, орендні, виробничі, фінансові відносини між підприємством і його структурними підрозділами і між самими підрозділами - основними, допоміжними, обслуговуючими, управлінськими. Рушійною силою внутрішньозаводських економічних відносин є мотиваційний механізм часткового саморегулювання, який поряд з адміністративними методами лежить в основі функціонування системи. Відносна майнова самостійність виробничих підрозділів підприємства забезпечується шляхом закріплення за ними частини виробничих фондів. Відносна економічна самостійність виробничих підрозділів може бути забезпечена шляхом скорочення числа централізовано планованих показників і використання у виробничих підрозділах деяких елементів ринкової економіки. Відносна фінансова самостійність підрозділів здійснюється шляхом організації системи розрахунків на внутрішньозаводський рівні. Одним з основних умов організації внутрішньозаводських економічних відносин поряд з наданням підрозділам підприємства відносної самостійності є створення внутрішньозаводський ринкової інфраструктури, тобто формування різних суб'єктів економічних відносин усередині підприємства.

Планування як процес має здійснюватися згідно з певними принципами. У загальних рисах ці принципи були сформульовані ще А.Файолем, а згодом доповнені й конкретизовані вченими-економістами, передусім Р.Акоффом. До них належать принципи системності, участі (партисипативності), оптимальності, безперервності, гнучкості.

3.3.4. Обґрунтовувати внутрішні трансфертні ціни з урахуванням економічного статусу підрозділів.

Існує тісний зв’язок між організаційними та економічними відноси-нами, між організаційними формуваннями різного типу, ланками, відділеннями, СГЦ та іншими структурними підрозділами підприємства. Автономні децентралізовані формування найчастіше дістають назву за тими показниками, за якими оцінюється їхня діяльність: «центри прибутків» — за розрахунковим показником прибутків (з урахуванням внутрішніх економічних зв’язків) «центри реалізації» — за обсягами реалізації з урахуванням витрат на неї та одержаним доходом; «центри інвестицій» — для них встановлюється внутрішня плата за фонди та рівень рентабельності, що розраховується відносно ін-вестиційного капіталу. В основу внутрішніх розрахунків у західних фірмах покладено трансфертні ціни. Трансфертні ціни — це умовно-розрахункові ціни, за якими структурні підрозділи підприємства передають один одному товари або надають послуги. Існує кілька підходів до встановлення трансфертних цін. Трансфертні ціни можуть встановлюватися на базі: ринкових цін (або договірних) — у цьому разі за основу беруть поточні або середні ринкові ціни. фактичної ціни готової (кінцевої) продукції, що встановлюється, наприклад, на деталі та комплектуючі вузли виходячи з фактичної ціни реалізації кінцевої продукції. Основна форма налагодження ефективних горизонтальних зв’язків між СГЦ і з централізованими органами управління — це укладення внутрішніх контрактів. Мета цих контрактів — визначити перелік, порядок і вартість послуг, що надаються одними структурними підрозділами іншим. Водночас фінансово-економічна автономія підрозділів створює умови для внутрішньої конкуренції, яка може бути руйнівною силою для підприємс-тва загалом. На практиці витрати на забезпечення функціонування окремих структурних підрозділів нерідко не відповідають ролі, яку вони віді-грають у процесі управління, причому відхилення спостерігаються в обидві сторонни. Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) можна розглядати як «наскрізний метод» управління витратами на вcix ієрархічних рівнях управління підприємством. Такий підхід дає змогу звести до мінімуму непотрібні витрати на вдосконалення окремих об’єктів (підрозділів, відділів, робочих місць тощo).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]