2. Тести

1-1, 2-2, 3-1, 4-3 ?, 5-3, 6-3 ?, 7-1, 8-1, 9-1, 10-2, 11-4, 12-3?, 13-2, 14-2, 15-2

3. Визначення

Закон спадної граничної корисності - економ закон, що виражає залежність,згідно з якою в міру того,як споживач збільшує споживання товару, гранична корисність від споживання зменшується.

Темпи інфляції - середньорічне збільшення загального рівня цін в відсотках.

Моральний знос капіталу – техніко-економічне старіння в результаті дії НТП.

Товарна біржа - організація, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які провадять виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Екстенсивний тип зростання, здійснюється шляхом збільшення обсягів залучених до процесу виробництва ресурсів.

4. Правильні твердження

1-так ?, 2-так, 3-ні, 4-так, 5-ні ?

Варіант 20

1. Теоретичне питання

Вартість і витрати виробництва.

Процес виробництва завжди пов'язаний з використанням особистісних і речових факторів виробництва, кожен з яких відіграє певну роль у появі вартості та додаткової вартості, які втілюються у різних продуктах. Частина продукту, яка відтворює речові фактори виробництва, втілює уречевлену працю, що складається із засобів і предметів праці (в тому числі комплектуючих виробів). Вони існують ще до початку виробництва, а в його процесі по-різному переносять свою вартість конкретною працею на новостворений продукт у вигляді матеріальних витрат. Особистісний фактор виробництва під час свого функціонування, тобто жива праця (або робоча сила у процесі її використання) у формі абстрактної і частково конкретної праці, створює вартість, у тому числі додаткову, яка перевищує матеріальні витрати і втілюється у певних кількостях створеного продукту.

Для постійного відтворення виробництва необхідно із вартості реалізованої продукції виокремити частину коштів на заміщення вартості зношених засобів виробництва та використаної робочої сили.

Витрати виробництва (з точки зору процесу відтворення) — частина реалізованої вартості товару, що авансується на продовження безпосереднього виробництва.

Витрати виробництва підприємства, як правило, не збігаються з суспільно необхідними витратами на виготовлення певного продукту. Це зумовлено різними рівнями технічної оснащеності підприємств, організації виробництва, кваліфікації робітників та іншими факторами в межах різних типів економічної власності (приватної, колективної і державної). Зумовлені дією певних факторів розбіжності спостерігаються між підприємствами різних типів і форм економічної власності.

Величина суспільно необхідних затрат живої та уречевленої праці тяжіє до обсягу витрат на тих підприємствах, які виготовляють основну масу однакових товарів. Ці усереднені фактори сфери безпосереднього виробництва певною мірою уніфікуються внаслідок впливу ринку, знеособлення та усереднення індивідуальних витрат виробництва на виготовлення ідентичних товарів. Конкретніше вплив ринку виявляється у наявності зворотної дії попиту споживачів (у тому Числі суб'єктивної оцінки ними якості продукції) на процес ціноутворення, а ціноутворення — на процес виготовлення товарів. Суспільно необхідні витрати на виготовлення товару чи послуги відображає вартість та форми її розвитку.

Витрати виробництва з розвитком товарного виробництва поповнюються елементами якісно або істотно нового змісту. Крім того, в них виокремлюють матеріально-речовий зміст (належність витрат до технологічного способу виробництва, насамперед до розвитку продуктивних сил) та суспільно-економічну форму (належність витрат до відносин економічної власності, складовою яких є товарно-грошові відносини). У першому разі витрати виробництва характеризують техніко-економічні відносини (відносини спеціалізації, кооперування, концентрації виробництва тощо між людьми у процесі виготовлення продукції), у другому — відносини між людьми з приводу привласнення результатів живої та уречевленої праці. Зокрема, у разі виготовлення складного продукту таке привласнення здійснюється під час закупівлі комплектуючих виробів за надмірно високими цінами: на їх закупівлю може піти більша частина створеного на підприємстві додаткового продукту. Нееквівалентне привласнення результатів колективної праці може відбутися при виплаті надмірно високої платні, підприємницького доходу тощо менеджерам вищої ланки.

За простого товарного виробництва, нерозвинутості суспільного поділу праці витрати виробництва окремого товаровиробника майже не відрізняються від витрат суспільства (оскільки синергічний ефект від загального й часткового поділів праці мінімальний, соціальні витрати майже відсутні), а продуктивність праці є надзвичайно низькою, тому обсяг додаткового продукту незначний або взагалі відсутній. За цих умов витрати живої та уречевленої праці в необхідних для задоволення суспільних потреб розмірах, як правило, збігаються з вартістю товарів. Основою цін є вартість.

За капіталістичного товарного виробництва внаслідок поглиблення суспільного поділу праці, вдосконалення засобів праці тощо зростає синергічний ефект, що зумовлює збільшення маси додаткового продукту, який виробляється поза межами окремого підприємства. Водночас зростає додатковий продукт, що створюється на цьому підприємстві, але не входить до складу витрат виробництва підприємства. Це спричиняє поглиблення відмінностей між категоріями "витрати виробництва підприємства" і "витрати суспільства" як з боку матеріально-речового змісту, так і суспільної форми. У першому разі витрати виробництва підприємства відображають дедалі складнішу сукупність техніко-економічних відносин і продуктивних сил, що використовуються для виготовлення продукції, а витрати суспільства — поглиблення суспільного поділу праці в загальній та частковій формах і відповідне зростання енергійного ефекту. У другому разі витрати виробництва підприємства відображають відносини привласнення (що здійснюються через механізм цін) між різними підприємствами — підрядниками і субпідрядниками.

Водночас категорія "витрати виробництва" виражає співвідношення між витратами уречевленої та частини живої праці на підприємствах, які виготовляють основну масу продукції, з одного боку, та тими підприємствами, витрати яких є нижчими або вищими за суспільно необхідні, причому такі підприємства втрачають або додатково привласнюють частину новоствореної вартості (через механізм внутрігалузевої та міжгалузевої конкуренції і ціноутворення) — а іншого. Внаслідок цих процесів вартість набуває якісно нової трансформованої форми: стає ринковою вартістю (як результат внутрігалузевої конкуренції) і ціною виробництва (як результат міжгалузевої конкуренції). Остання є основою визначення ціни товару.