2. Тести

1-4, 2-3 ?, 3-4, 4-1, 5-3, 6-1, 7-3, 8-3, 9-4, 10-1, 11-3 ?, 12-1?

13-1, 14-3?, 15-1

3. Визначення

Крива виробничих можливостей — залежність, що графічно ілюструє можливості одночасного виробництва двох продуктів з урахуванням обмеженості ресурсів, що витрачаються на виробництво цих продуктів.

Праця - свідома і цілеспрямована діяльність людини з перетворення предметів праці за допомогою засобів праці у життєві блага для задоволення своїх потреб.

Внутрішньогалузева конкуренція — це боротьба між товаровиробниками однієї галузі за вигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання надприбутку.

Бухгалтерський прибуток – різниця між виторгом і витратами фірми.

Заробітна плата – об’єктивно необхідний для відтворення роб.сили та ефективного функціонування виробництва обсяг вираженої в грошовій формі основної частини життєвих засобів, що відповідає досягнутому рівневі розвитку продукт.сил і зростає пропорційно підвищенню ефективності праці трудящих. Це – витрата підприємства на відтворення трудових ресурсів на суспільно необхідному рівні.

4. Правильні твердження

1-ні, 2-так, 3-так, 4-ні ?, 5-так

Варіант 19

1. Теоретичне питання

Антимонопольна політика і антимонопольне законодавство.

Світова практика боротьби з монополізмом почалася з перших кроків його виникнення (1889—1890), коли були прийняті перші антимонопольні закони. Антимонопольна політика та антимонопольне законодавство не має на меті заборону чи ліквідацію монопольних утворень. Головне усунути можливість зловживань своїм монопольним становищем на ринку, захистити конкуренцію як важливий механізм існування економіки.

Антимонопольна політика спрямована на те, щоб, по-перше, запобігти створенню монополій, а по-друге, перешкодити використанню монопольної влади. Кожна країна повинна опрацювати свої засоби антимонопольної політики залежно від особливостей економічного становища.

Сучасне антимонопольне законодавство спрямоване здебільшого на попередження порушень природних ринкових процесів, які є результатом монополізації або наслідком угод між компаніями, спрямованих на послаблення дії конкурентних сил або на запобігання зловживанням домінуючим становищем. Антимонопольна політика держави, разом з інтенсивним тиском нових потенційних конкурентів здатна радикально вплинути на формування конкурентних ринків і конкуруючих виробників. Інтеграційні союзи фірм, які тільки закривають споживачеві доступ до високоякісної й дешевої продукції, не можуть існувати тривалий час, хоча певний період здатні працювати без явних порушень закону.

Антимонопольні закони більшості розвинених країн вважають протизаконною таку практику компаній: горизонтальна фіксація цін, тобто угоди між конкуруючими суб'єктами господарювання щодо встановлення рівня цін на продукцію та інших цінових умов торгівлі; горизонтальна змова про частку ринку — домовленість між конкуруючими фірмами щодо розмежування сфер впливу, зокрема в межах тієї або іншої асоціації; груповий бойкот (узгоджена відмова торгувати) — змова між деякими конкурентами про припинення закупівель або продажів з метою витіснення з ринку інших конкурентів; зв'язані продажі — домовленість, згідно з якою компанія-споживач отримує необхідну їй продукцію у разі виконання певних зобов'язань або в обмеженому асортименті, встановленому постачальником.

В Україні антимонопольне законодавство набуло правової завершеності із закріпленням у Конституції принципу забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Антимонопольна діяльність держави почалася з 1992 року, коли було прийнято Закон «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Всі прийняті закони України, у тому числі такі, як "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет України", "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції", визначають пріоритетні напрями антимонопольної діяльності:

— припинення зловживань монопольним становищем;

— припинення неправомірних угод;

— припинення дискримінації підприємців органами влади й управління;

— припинення недобросовісної конкуренції;

— припинення недобросовісної реклами;

— контроль за додержанням антимонопольних вимог у процесі перетворення державної власності;

— контроль за економічною концентрацією;

— контроль за додержанням антимонопольних вимог у процесі антимонопольного регулювання;

— контроль за додержанням антимонопольних вимог при прийнятті рішень органами влади й управління.

Реалізація діяльності Антимонопольного комітету за цими напрямами дає йому можливість досягати головної мети антимонопольного законодавства: обмеження монополізму в економіці держави, розвиток, підтримку та захист конкуренції.