15. Жанр сатиричної прози у франц. Літ. Творчість н. Буало

Нікола Буало - французький письменник, теоретик. Народився у Парижі в сім'ї заможного буржуа, адвоката, чиновника. Як і більшість тогочасних юнаків, він здобув освіту в єзуїтському колежі, згодом студіював у Сорбонні богослов'я та право, проте не мав особливого потягу ні до юридичної, ні до духовної кар'єри. Ставши після смерті батька матеріально незалежним, Буало міг цілком віддатися літературі. Перші вірші Буало-Депрео з'явилися друком у 1663 р. Протягом 60-х pp. XVII ст. Буало опублікував дев'ять віршованих сатир. Починаючи з 60-х pp., Буало заприятелював з Мольєром, Лафонтеном і особливо - Расіном. У ці роки його авторитет як теоретика та літературного критика був уже загальновизнаним. Наступне десятиліття прикметне тим, що Буало, окрім «Поетичного мистецтва», опублікував дев'ять послань, «Трактат про прекрасне» та іроїкомічну поему «Налой».

У 1677 р. Буало отримав разом із Расіном почесну посаду королівського історіографа. Проте саме з цього моменту помітно знизилася його творча активність. П'ятнадцятилітнє «мовчання» поета було характерним симптомом духовної атмосфери тих років. Лише у 1692 р. він повернувся до поезії і написав ще три сатири і три послання. Останні роки Буало-Депрео були затьмарені важкими хворобами та самотністю.

Головні теми сатир Буало - суєтність і беззмістовність столичного життя, дивацтва та помилки людей, які поклоняються багатству, суєтній славі, репутації, моді. Особливе місце у творчості Буало-Депрео займає іроїкомічна поема «Налой». Вона була задумана на противагу бурлексній поемі, яку Буало вважав образою гарного смаку. Над головним своїм твором «Поетичне мистецтво» Буало працював п'ять років. Наслідуючи «Науку поезії» Горація, він виклав свої теоретичні принципи у віршованій формі Для стилю «Поетичного мистецтва» характерні відточена лаконічність і афористичність формулювань, багато з яких стали крилатими словами.

«Поетичне мистецтво» складається із чотирьох пісень. У першій перераховуються загальні вимоги, які необхідні справжньому поетові: талант, правильний вибір жанру, дотримання законів розуму, змістовність поетичного твору.

Друга пісня присвячена характеристиці ліричних жанрів — ідилії, еклоги, елегії та ін.

У 3 пісні Буало переходить до правил побудови драматичного твору: зав'язка повинна вводити в дію негайно, без утомлюючого деталізування; розв'язка також повинна бути швидкою і несподіваною, а герой — «залишатися собою», в ньому повинні поєднуватися велич і слабкокості, інакше він не зацікавить глядача. Формулюється і правило трьох єдностей.

У четвертій пісні Буало-Депрео знову звертається до загальних питань, з-поміж яких найважливіші — моральне обличчя поета та критика, суспільна відповідальність літератора.

Найзагальніші проблеми, поставлені Буало, зберегли своє значення для художньої критики і до тепер.

16. Н. Буало

Нікола Буало - французький письменник, теоретик. Народився у Парижі в сім'ї заможного буржуа, адвоката, чиновника. Над головним своїм твором «Поетичне мистецтво» Буало працював п'ять років. Наслідуючи «Науку поезії» Горація, він виклав свої теоретичні принципи у віршованій формі Для стилю «Поетичного мистецтва» характерні відточена лаконічність і афористичність формулювань, багато з яких стали крилатими словами.

«Поетичне мистецтво» складається із чотирьох пісень. У першій перераховуються загальні вимоги, які необхідні справжньому поетові: талант, правильний вибір жанру, дотримання законів розуму, змістовність поетичного твору.

Друга пісня присвячена характеристиці ліричних жанрів — ідилії, еклоги, елегії та ін.

У 3 пісні Буало переходить до правил побудови драматичного твору: зав'язка повинна вводити в дію негайно, без утомлюючого деталізування; розв'язка також повинна бути швидкою і несподіваною, а герой — «залишатися собою», в ньому повинні поєднуватися велич і слабкокості, інакше він не зацікавить глядача. Формулюється і правило трьох єдностей.

У четвертій пісні Буало-Депрео знову звертається до загальних питань, з-поміж яких найважливіші — моральне обличчя поета та критика, суспільна відповідальність літератора.

Найзагальніші проблеми, поставлені Буало, зберегли своє значення для художньої критики і до тепер.