10. Творчість Расіна

Жан Расін - французький драматург-класицист, член Французької Академії. Народився 1639 року в місті Ла-Ферте-Мілон, у родині чиновника податкової служби. У 1641 році під час пологів померла його мати. Батько помер у 28-річному віці. Дітей виховувала бабуся. Жан-Батист вступив до школи в при монастирі. Згодом його прийняли учнем у саме́ абатство. Три роки, що Расін провів там, мали значний вплив на розвиток його літературного дарування, адже навчався він у видатних тогочасних філологів-класиків, завдяки чому він став добре обізнаним з класичною античною літературою. 1660 року Расін познайомився з Лафонтеном, Мольєром, Буало; написав придворну оду «Німфа Сени». Вважається, що його перші п'єси, що дійшли до нас, «Фіваїда, або Брати-вороги» та «Александр Великий», були написані за порадою Мольєра, що поставив їх у 1664 та 1665роках, відповідно. Другий етап творчості Расіна охоплює 1667— 1677 pp. Він розпочинається трагедією «Андромаха», яка стала поворотним пунктом в історії французької класицистської трагедії. Драматург використав сюжет із давньогрецького міфу про Троянську війну, але опрацював його так, щоби відтворити конфлікт почуття й обов'язку та ідею «трагічної вини» героїв. Упродовж десятиліття найвищого творчого злету Расін написав чимало видатних творів. У трагедії «Британік» драматург відтворив початок правління римського імператора Нерона, котрий учиняє перший злочин — отруює Британіка, свого суперника у коханні. Трагедія спрямована проти тиранії. Інша трагедія цього періоду — «Іфіґенія» - змальовує епізод, що передував Троянській війні.. Расін змінює давньогрецький міф. У трагедії діє не одна, а дві Іфіґенії, і гине та з них, котра не зуміла впоратися зі своїми пристрастями і знехтувати почуттями заради обов'язку. Другий період творчості Расіна завершується трагедією «Федра». Драматург ставився до цього твору з особливо, адже, на його думку, саме у цій трагедії йому вдалося найкраще передати універсальні завдання театру. На відміну від персонажів Корнеля, герої «Федри» не мають свободи вибору між обов'язком і почуттям. Розум не владний над їхніми пристрастями. Щоби це підкреслити, Расін навіть нехтує принципом правдивості і пояснює нездоланну силу любовних пристрастей втручанням Бога. На жаль, у драматурга не бракувало могутніх ворогів — прем'єра «Федри» була невдалою. Расін надовго покинув драматургію. Протягом останніх років життя Расін знову повернувся до драматургії. Він створив дві трагедії на біблійні сюжети — «Естер» та «Гофолія». В обидвох трагедіях автор засуджує злочини можновладців, викриває деспотизм. Расін увійшов у літературу тоді, коли для жанру трагедії настали нелегкі часи. У середині XVII ст. і особливо у першій половині 60-х pp. трагедія переживала період тимчасової кризи. Саме тоді із надзвичайною силою розкрився геній Мольєра. Жанр комедії, незважаючи на те, що його надалі вважали «низьким», набув у мистецтві провідного значення. Трагедії Корнеля вже не мали колишньої слави, а його новим творам, на жаль, не вдалося сягнути рівня «Сіда» та «Горація». Жан Расін помер 21 квітня 1699 року.