
- •1. Співвідношення публічного та приваьного права
- •3. Предмет цивільно-правового регулювання
- •5. Особисті немайнові відносини
- •6. Цивільно-правовий метод регулювання
- •8. Принципи цивільного права
- •12. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
- •13.Звичаї ділового обороту
- •14. Формами систематизації є кодифікація тa інкорпорація.
- •16. Аналогія
- •17.Тлумачення
- •18. Наука цивільного права
- •19.Функції і завдання науки
- •20. Взаємодія науки з іншими галузями юридичної науки
- •21. Цивільні правовідносини, поняття
- •22. Елементи тва структурні особливості цивільних правовідносин
- •23. Зміст цивільних правовідносин
- •24. Смотри выше
- •26. Дієздатність і правоздатність
- •28. Класифікація цивільних правовідносин
- •30. Одним із найважливіших учасників цивільних правовідносин є фізична особа.
- •36. Обмеження дієздатності
- •37. Визнання громадянина недієздатним
- •40. Юридичні особи
- •41. Поняття і види правосуб’єктності юридичних осіб:
- •42. Органи юридичних осіб, індивідуалізація юридичних осіб:
- •43. Порядок і способи утворення юридичних осіб. Установчі документи юридичної особи:
- •44. Припинення дієздатності юридичної особи (ліквідація, неспроможність(банкрутство), реорганізація) :
- •45. Види юридичних осіб (ст. 81 цк) :
- •46. Господарські товариства як юридичні особи:
- •47. Об’єднання громадян, профспілкові організації, благодійні та релігійні організації:
- •49. Держава та публічно-правові утворення як суб’єкти цивільних правовідносин:
- •53. Класифікація речей та її правове значення:
- •54. Гроші та валютні цінності як об’єкти цивільних правовідносин:
- •55. Цінні папери як об’єкти цивільних правовідносин:
- •56. Послуги та інші дії, результати творчої діяльності, інформація як суб’єкти цивільних правовідносин:
- •58. Поняття і видиправочинів.
- •59. Умовидійсностіправочинів.
- •3. Волевиявленняучасникаправочинумає бути вільним і відповідатийоговнутрішнійволі.
- •1. Правочин є правомірним, якщойогонедійсність прямо не встановлено законом, абоякщовін не визнаний судом недійсним.
- •60. Змістправочину, єдністьволі та волевиявлення.
- •61. Форма правочину. Стаття 205. Форма правочину. Способи волевиявлення
- •Стаття 207. Вимоги до письмової форми правочину
- •Стаття 208. Правочини, які належить вчиняти у письмовій формі
- •Стаття 209. Нотаріальне посвідчення правочину
- •Стаття 210. Державна реєстрація правочину
- •62. Недієздатністьправочину та їївиди. Стаття 215. Недійсність правочину
- •63. Нікчемні та оспорюваніправочини.
- •64. Недійсністьчастиниправочину. Стаття 217. Правові наслідки недійсності окремих частин правочину
- •65. Правовінаслідкинедійсностіправочину. Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину
- •1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
- •2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
- •4. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
- •5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
- •66. Визнанняправочинунедійсним та неукладеним.
- •Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними
- •67. Момент, з якогоправочинвважаєтьсянедійсним. Стаття 236. Момент недійсності правочину
- •1.Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
- •2. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
- •68. Поняттяпредставництва, сфера йогозастосування. Стаття 237. Поняття та підстави представництва
- •69. Види представництва.
- •1. Представництво за законом (Стаття 242)
- •2. Комерційне представництво (Стаття 243)
- •3. Представництво за довіреністю (Стаття 244)
- •Стаття 239. Правові наслідки вчинення правочину представником
- •71. Наслідки укладення правочину особою, не уповноваженою на це, або з перевищенням повноважень.
- •72. Довіреність. Форма та строк дії довіреності.
- •Стаття 245. Форма довіреності
- •Стаття 246. Довіреність юридичної особи
- •Стаття 247. Строк довіреності
- •73. Передоручення; припинення довіреності і наслідки припинення довіреності. Стаття 240. Передоручення
- •Стаття 248. Припинення представництва за довіреністю
- •Стаття 249. Скасування довіреності
- •Стаття 250. Відмова представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю
- •74. Поняття строків в цивільному праві; види строків.
- •75. Порядок обчислення строків. Стаття 252. Визначення строку та терміну
- •Стаття 253. Початок перебігу строку
- •Стаття 254. Закінчення строку
- •Стаття 255. Порядок вчинення дій в останній день строку
- •76. Поняття і значення строку позовної давності. Стаття 256. Поняття позовної давності
- •Стаття 268. Вимоги, на які позовна давність не поширюється
- •77. Видистроківпозовноїдавності. Стаття 257. Загальна позовна давність
- •Стаття 258. Спеціальна позовна давність
- •Стаття 259. Зміна тривалості позовної давності
- •Стаття 260. Обчислення позовної давності
- •78. Вимоги, на які позовна давність не поширюється. Стаття 268. Вимоги, на які позовна давність не поширюється
- •79. Початок перебігу строку позовної давності, зупинення, перерва і поновлення строків позовної давності. Стаття 261. Початок перебігу позовної давності
- •Стаття 264. Переривання перебігу позовної давності
- •Стаття 266. Застосування позовної давності до додаткових вимог
- •80. Наслідки закінчення строку позовної давності. Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності
- •81. Поняття здійснення суб’єктивного цивільного права і виконання цивільного обов’язку:
- •82. Способи здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків, принципи та гарантії, межі здійснення:
- •83. Зловживання правом, здійснення цивільного права всупереч з його призначенням:
- •84. Поняття і зміст суб’єктивного права на захист цивільних прав:
- •85. Способи захисту цивільних прав:
- •86. Система державних органів, які здійснюють захист цивільних прав, самозахист цивільних прав:
- •87. Поняття та ознаки особистих немайнових прав, не пов’язаних з майновими:
- •Зміст особистого немайнового права (ст. 271 цк)
- •88. Поняття та ознаки особистих немайнових відносин (об’єкти, суб’єктивний склад, абсолютність):
- •89. Підстави виникнення особистих немайнових прав, критерії класифікації :
- •90. Система особистих немайнових прав в цивільному кодексі України:
- •91. Захист особистих немайнових прав:
- •92. Поняття та види особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи:
- •93. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи:
- •96. Власність як економічна категорія.
- •97. Зміст права власності.
- •98. Право власності в об’єктивному і суб’єктивному розумінні.
- •99. Форми і види права власності за законодавством України. Право власності Українського народу.
- •100.Підстави виникнення права власності та їх класифікація. Стаття 328. Підстави набуття права власності
- •101.Момент виникнення права властності у набувача майна за договором. Стаття 334. Момент набуття права власності за договором
- •102.Ризик випадкової загибелі або псуванні речі. Стаття 323. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна
- •103.Припинення права властності Стаття 346. Підстави припинення права власності
- •Стаття 347. Відмова від права власності
- •Стаття 348. Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати
- •Стаття 349. Припинення права власності внаслідок знищення майна
- •Стаття 350. Викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, приватної власності для суспільних потреб чи їх примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності
- •Стаття 351. Припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом для суспільних потреб чи примусовим відчуженням з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене
- •Стаття 352. Викуп пам'ятки культурної спадщини
- •Стаття 353. Реквізиція
- •Стаття 354. Конфіскація
- •104.Право приватної власності фізичних осіб
- •106. Право державної та комунальної власності Стаття 326. Право державної власності
- •Стаття 327. Право комунальної власності
- •107.Право спільної власності Стаття 355. Поняття і види права спільної власності
- •108. Право спільної часткової власності Стаття 356. Право спільної часткової власності
- •1. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
- •2. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
- •Стаття 398. Виникнення права володіння
- •1. Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
- •113.Емфітевзис і суперфіцій
- •Стаття 408. Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
- •Стаття 412. Припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
- •Право користування чужою земельною ділянкою для забудови(суперфіцій) Стаття 413. Підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови
- •Стаття 416. Припинення права користування земельною ділянкою для забудови
- •Стаття 417. Правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою
- •114.Цивільно – правові способи захисту права власності
- •115.Віндикаційний позов
- •116.Негаторний позов.
- •117. Позов про визнання права власності і позов про виключення майна з акту опису.
21. Цивільні правовідносини, поняття
Норми цивільного права (як і інші правові норми) регулюють суспільні відносини за участю громадян і різних організацій. При цьому суспільні відносини, будучи врегульованими нормами цивільного права, стають цивільно-правовими.
Отже, цивільно-правові відносини — це форма, завдяки якій норми цивільного права реалізуються в житті.
Виходячи із сказаного вище, можна окреслити такі особливості цивільно-правових відносин:
а) це майнові (відносини власності і товарно-грошові) і особисті немайнові відносини, врегульовані нормами цивільного права;
б) їхні учасники характеризуються майновою відокремленістю і юридичною рівністю;
в) суб'єктивні права та суб'єктивні обов'язки учасників цивільно-правових відносин виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів.Такими є загальні та галузеві ознаки цивільно-правових відносин.
Цивільно-правові відносини — це особисті немайнові та майнові відносини, врегульовані нормами цивільного права, які складаються між майново та організаційно відокремленими, юридично рівними учасниками, що є носіями суб'єктивних цивільних прав та обов'язків, які виникають, змінюються та припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу.
Цивільно-правові відносини є різновидом правових галузевих відносин, тому їм властиві ознаки і правових відносин у цілому, і галузевих цивільно-правових зокрема. Останні виникають на підставі правових норм, і саме цей момент пояснює регулюючий вплив права на суспільні відносини.
Учасники цивільно-правових відносин мають суб'єктивні права та обов'язки. Ознакою правових відносин є те, що здійснення суб'єктивних прав та виконання суб'єктивних обов'язків можуть забезпечуватися засобами державного примусу. Цивільно-правовим відносинам властива ця ознака. Щодо галузевих особливостей цивільно-правових відносин, то вони зумовлені особливостями предмета і методу цивільного права.
22. Елементи тва структурні особливості цивільних правовідносин
Громадяни та організації вступають у різні цивільно-правові відносини. З метою індивідуалізації окремих цивільно-правових відносин наука цивільного права окреслює їх елементи: суб'єкти і об'єкти, суб'єктивне цивільне право та суб'єктивний цивільний обов'язок.
Суб'єкти цивільно-правових відносин. У цивільно-правових відносинах мають брати участь принаймні дві особи, бо це відносини між людьми (відношення людини до речі не є правовим). Особи, які є учасниками цивільно-правових відносин, називаються суб'єктами. Суб'єкт цивільно-правових відносин, якому належить право, називається активним суб'єктом, або суб'єктом права. Суб'єкт цивільних відносин, на якого покладено обов'язок, називається пасивним суб'єктом, або суб'єктом обов'язку. Проте таких цивільно-правових відносин, у яких є лише суб'єкт права і лише суб'єкт обов'язку, дуже мало. Як правило, в цивільно-правових відносинах кожен з учасників має суб'єктивні права і несе суб'єктивні обов'язки. Наприклад, у правовідносинах, що виникають з договору купівлі-продажу, підряду, перевезення, комісії, кожен із суб'єктів правовідносин має права і несе обов'язки.
Суб'єктами цивільних правовідносин можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, юридичні особи (державні підприємства та установи, кооперативи, громадські організації, акціонерні товариства, орендні підприємства), Українська держава, інші організації (наприклад, релігійні організації, спільні підприємства за участю українських та іноземних юридичних осіб, іноземні підприємства й організації).
Громадянам, юридичним особам як суб'єктам цивільно-правових відносин притаманні такі суспільно-юридичні якості: цивільна правоздатність і цивільна дієздатність. Називаються вони суспільно-юридичними тому, що стосуються саме громадян та юридичних осіб і передбачені законом (статті 11 і 26 ЦК України).
Об'єкти цивільно-правових відносин. Громадяни та організації укладають угоди і, отже, вступають у цивільно-правові відносини з метою задоволення своїх інтересів. Залежно від змісту останніх можна говорити, що виникнення цивільно-правових відносин пов'язано з необхідністю придбання, перевезення речей, надання послуг, публікації творів науки та літератури, захисту честі і гідності тощо. З цього можна зробити висновок, що об'єкт цивільно-правових відносин — це те, на що спрямовано суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок з метою задоволення інтересів громадян та організацій. Тобто об'єктами цивільних правових відносин є: а) речі;б) дії, у тому числі послуги; в) результати духовної та інтелектуальної творчості; г) особисті немайнові блага
Наведені поняття об'єкта правовідносин та визначення їхнього кола сприймаються в юридичній науці неоднозначно. Деякі науковці додержуються думки про те, що до об'єктів правовідносин належать тільки реальні блага, на використання або охорону яких спрямовані суб'єктивне право та правовий обов'язок. До них належать:
— матеріальні блага: жилі приміщення, гроші, предмети домашнього вжитку, техніки тощо; предмети духовної творчості (твори літератури, науки, мистецтва), науково-технічної творчості (винаходи, раціоналізаторські пропозиції, промислові зразки);
— особисті немайнові блага: особисте життя гром<«дян, честь, гідність і т. п.1. З об'єктів правовідносин виключено дії. Вони, на думку авторів зазначених міркувань, не можуть бути об'єктами правовідносин, оскільки дії зобов'язаної особи — це фактична поведінка, яка формується шляхом виконання юридичного обов'язку. Але останній є частиною змісту правовідносин. Отже, маємо збіг питань про об'єкт і зміст правовідносин. Водночас визначається, що об'єктами правовідносин можуть бути поряд з речами не самі дії, а їхні результати. Аргументи на користь позиції, що розглядається, уявляються непереконливими, оскільки при цьому не окреслюються об'єкти зобов'язальних відносин, пов'язаних із здійсненням певної діяльності без створення матеріальних благ (наприклад, діяльність перевізника в зобов'язальних відносинах, що виникають із транспортних договорів; діяльність повіреного в зобов'язальних відносинах, які породжуються договором доручення).
суб'єктивне цивільне право — це можливості відповідного суб'єкта.
Суб'єктивний цивільний обов'язок — це міра необхідної поведінки зобов'язаної особи для задоволення інтересів уповноваженої особи. Він також пов'язаний з правом в об'єктивному розумінні