44.Сутність, види та джерела формування доходів. Функціональний і персональний розподіл доходів.

Дохід – це грошові та натуральні надходження населення.

Доходи можна класифікувати за різними критеріями:

1.За рівнем формування:

- дохід як поняття приватногосподарське(мікрорівень)

- дохід як поняття народногосподарське(макрорівень)

2.За суб’єктом привласнення:

- доходи населення

- доходи підприємств

- доходи держави

- доходи суспільства

3.За джерелом надходження:

- доходи від трудової та підприємницької діяльності.

- доходи від власності

- доходи, що безпосередньо не пов’язані з оцінкою результатів діяльності

4.За величиною нарахованих і реально отриманих доходів населення:

- номінальний дохід – це сума грошей, яку отримує суб’єкт на даний період

- реальний дохід – та кількість товарів і послуг, яку можна придбати на номінальний дохід

5.Доходи, що утворюються в результаті використання певних факторів вир-ва( факторні доходи):

- доходи у вигляді заробітної плати або посадових окладів

- процентний дохід або прибуток на капітал

- підприємницький дохід(прибуток) у вигляді залишкового доходу

Для аналізу доходів підприємства використовують:

Валовий дохід – це дохід від реалізації виробленої продукції.

Середній дохід – дохід на одиницю виробленої продукції.

Граничний дохід – приріст доходу від кожної додаткової виробленої та реалізованої продукції.

Під функціональним розуміють розподіл доходів за факторами виробництва, до них належать: праця, капітал, земля і підприємницькі здібності. Існує два підходи до виявлення функціонального розподілу доходів: марксистський і маржиналістський. Заробітна плата, згідно з марксистською теорією,є формою вартості робочої сили. Маржиналістська концепція стверджує, що: - Власниками економічних ресурсів є домогосподарства. - Величина доходу на фактори визначається граничним внеском кожного чинника у валовий дохід фірми. Персональний розподіл доходів – це розподіл доходів між окремими фізичними особами, сім’ями або окремими домогосподарствами. Сукупні доходи сімей формуються з різних джерел залежно від їхньої величини та складу. Персональний розподіл доходів між окремими сім’ями значно диференційований (нерівномірний).

53.Зміст і основні риси перехідної економіки. Необхідність і основні шляхи переходу України до соціально орієнтованої ринкової економіки.

Перехідна ек – це особливий період її еволюції, коли її старі елементи відмирають, сходять з історичної арени і водночас в її просторі зароджуються і утворюються ел-ти принципово нової с-ми. Головний зміст перехідного періоду – зміни в економіці. Своєрідність перехідної ек виявляється в її ознаках, до яких належать: 1. Особливий характер неврівноваженості перехідної ек. 2. Особливий характер суперечностей в перехідній ек. 3. Наявність у перехідній ек особливих перехідних ек форм. 4. Історичність перехідної ек. Розрізняють традиційну перехідну ек (охоплює ек с-ми, що перебувають у стані переходу від натурального до ринкового господарства) та перехідну ек нового типу (охоплює ек с-ми з досить розвиненим рівнем обміну товарами та послугами, завдяки високому ступеню спеціалізації в-ва і характеризується заміною командного механізму координації господарського життя суспільства на ринкову саморегуляцію. Головною ознакою української ек є її трансформаційний характер, рух від одного якісного стану до іншого в результаті глибоких системних змін в ек та політичній сферах. Необхідність ринкової трансформації зумовлена соціальною й ек неефективністю командно-адміністративної с-ми, що стала гальмом суспільного прогресу. Передумовами успіху теперішньої ринкової трансформації ек України є системність, радикальність та послідовність змін. Шляхи переходу до соціально орієнтованої ринкової ек: роздержавлення і приватизація державної власності; структурна перебудова ек, посилення її соц. спрямованості, пріоритетний розвиток наукомістких ресурсозберігаючих та екологічно безпечних виробництв; грошова реформа, введення національної валюти, формування стабільної грошової с-ми; реформування фінансово-кредитної сфери; створення с-ми соц. захисту і адаптації населення до умов ринку; лібералізація зовнішньоекономічної діяльності.

33. Сутність та еволюція торговельного капіталу.

Торговельний капітал має тривалу історію свого становлення та розвитку. Його виникнення та функціонування – одне із важливіших складових явищ еволюції всієї системи товарно-грошових відносин у суспільному господарюванні.

Торговельний капітал – це відокремлена частина промислового капіталу, яка виключно застосовується торговельними підприємствами у сфері обігу з метою реалізації товарів і отримання прибутку.

Торговельний капітал за сучасних умов історично і логічно є відокремленою частиною промислового капіталу – частини його функціональної форми. Відокремлення торговельного капіталу від промислового відбулося у зв’язку із виникненням і розвитком крупного вузькоспеціалізованого машинного виробництва. Відокремлення торговельного капіталу від промислового сприяло подальшому поглибленню суспільного поділу праці, виникненню розгалуженої мережі посередницьких оптових і роздрібних торговельних підприємств. За сучасних торговельний капітал функціонує на засадах самовідтворення у двох функціональних формах. Перша – капітал, авансований на купівлю-продаж товарів(торговельне посередництво). Друга – капітал, авансований на обслуговування торговельно-посередницької діяльності.

Основними функціями торговельного капіталу є перетворення товарної форми промислового капіталу на грошову, обслуговування посередницьких актів купівлі-продажу товарів та створення торговельного прибутку. Торговельний прибуток – це являє собою виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення торговельної діяльності, і представляє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності.

Працею торговельних підприємців і робітників створюється нова додана вартість. Вона збільшує основну вартість основну вартість товарів, яка створена у безпосередньому виробництві.

Основними формами торгівлі є оптова і роздрібна.

Оптова торгівля – це посередницька діяльність купівлі-продажу товарів оптом для перепродажу її роздрібним торг. підприємцям.

Роздрібна торгівля – реалізація товарів підприємцями або оптовими посередниками безпосередньо кінцевим споживачам одинично або маленькими партіями.