Ситуаційні завдання Завдання 1

Поміркуйте про еластичність або нееластичність попиту на такі продукти: горілка, хліб, цигарки, сіль, золоті персні.

Завдання 2

Еластичність попиту за ціною дорівнює 2. Що відбудеться з обсягом попиту на товар, якщо ціна збільшиться на 10 % і більше нічого не зміниться?

Питання для самоконтролю

1. Як розраховують перехресну еластичність?

2. Що означає коефіцієнт еластичності ?

3. Яку реакцію характеризує перехресна еластичність попиту ?

4. Які фактори впливають на еластичність попиту за доходами ?

5. Покажіть графічно та поясніть поняття абсолютно еластичного попиту.

6. Покажіть на конкретних прикладах відмінності між зміною у попиті та зміною величини попиту.

7. Фірма вирішила підвищити ціну на свій продукт. Що станеться з її виручкою, якщо попит еластичний (нееластичний)?

8. Поясніть різницю між змінами у пропозиції і змінами величини пропозиції, наведіть причини кожної з цих змін.

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Ринкова рівновага та реальна поведінка підприємства.

2. Ринкова рівновага та державне регулювання.

3. Взаємодія попиту й пропозиції в умовах формування ринкової економіки в Україні.

Бібліографічний список до теми

1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 18.

Змістовий модуль 2. Теорія підприємства: виробництво і витрати

Тема 6. Мікроекономічна модель підприємства

Мета: закріпити, поглибити і розширити знання студентів з питань діяльності підприємства.

План вивчення теми

1. Підприємство як суб’єкт ринку.

2. Параметри підприємства як мікроекономічної моделі.

3. Фактор часу і періоди у функціонуванні підприємства.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При підготовці першого питання необхідно звернути увагу на те, що підприємство являє собою господарську ланку, яка реалізує власні інтереси за допомогою виготовлення та реалізації товарів і послуг шляхом планомірної комбінації факторів виробництва.

Фірми відрізняються між собою асортиментом продукції, яку випускають і сферами застосування капіталу.

Проте всі фірми можна класифікувати за двома основними критеріями: форма власності капіталу та ступінь концентрації капіталу.

За цими двома критеріями виділяються різні організаційно-економічні форми підприємницької діяльності. За формами власності на капітал підприємства класифікуються на державні та приватні.

На державних підприємствах у якості організатора виробництва і засновника виступає галузь або муніципалітет. Як правило, державна підприємницька діяльність охоплює ті сфери економіки, які не привертають увагу бізнесу. Причини того можуть бути різні: надмірно великі первісні капіталовкладення або інвестиції з дуже великим строком окупності, суспільне значення продукції, що виробляється.

Держпідприємства знаходяться в нерівних умовах порівняно з приватними господарствами: вони не вільні у своїй господарській діяльності, ціноутворенні, часто змушені продавати продукцію по собівартості. Тому ефективність діяльності держпідприємств значно менша, якщо порівнювати її з величиною одержуваних прибутків, віднесених до авансового капіталу.

Приватні фірми поділяються на:

а) одноосібні фірми, де власником є одна людина;

б) товариства на паях, де поєднується капітал кількох осіб;

в) акціонерні товариства, де пай кожного акціонера підтверджується цінним папером - акцією.

Особливою організаційно-правовою формою є кооперативи.

Класифікація підприємств за ступенем концентрації виробництва залежить від кількості зайнятих працівників. Фірми поділяються на дрібні, середні та великі.

При підготовці другого питання треба показати, що в процесі виробництва різні чинники діють не ізольовано, а взаємодіють один з одним.

Залежно від сполучення цих чинників знаходиться обсяг продукції, що випускається підприємством. Саме функція виробництва визначає технологічну взаємодію між витратами виробництва та обсягом продукції, яку можна одержати з їх допомогою. Такий технологічний зв’язок існує для певного рівня розвитку техніки. Хоча виробничі функції різні для різних галузей виробництва, всі вони володіють двома загальними властивостями.

По-перше, завжди існує межа для збільшення обсягу виробництва, яка досягається за допомогою збільшення одного з факторів виробництва. Не можна безкінечно розширювати обсяг випуску продукції, збільшуючи число робітників, бо для них не вистачить обладнання, так само не можна безкінечно збільшувати кількість матеріалу та обладнання, бо для їх використання не залишиться робітників.

По-друге, чинники виробництва так взаємопов’язані між собою, що без скорочення обсягу виробництва можлива певна взаємозамінність одних чинників іншими.

При розгляді третього питання потрібно зазначити, що розрізняють три часові періоди.

Найкоротший ринковий період настільки малий, що виробники не встигають відреагувати на зміни попиту і ціни. Тут спостерігається зовсім нееластична крива пропозиції. Крива пропозиції займає в цьому випадку вертикальне положення, всі фактори виробництва постійні.

При короткостроковому періоді підприємство з незмінними виробничими потужностями має достатньо часу, щоб використати їх більш чи менш інтенсивно. Підприємство має можливість пристосуватись до попиту за рахунок більшої завантаженості обладнання, інтенсифікації праці і продажу існуючих запасів. Крива пропозиції при цьому відхиляється від суворо вертикального положення в напрямку, визначеному законом пропозиції. Еластичність пропозиції стає позитивною (більшою від нуля). Це буде означати більш високу еластичність пропозиції.

В умовах довготривалого періоду підприємствам достатньо часу, щоб відреагувати на ринкову ситуацію. У цьому випадку ми маємо криву більш еластичної пропозиції.

Виробники можуть перебудувати виробництво за рахунок заміни старого обладнання новим, більш продуктивним, розширити виробничі потужності. У випадку підвищення цін на продукцію відбувається входження нових фірм до галузі, яка виробляє цей товар.