Бібліографічний список до практичного заняття

2; 3; 5; 10; 11; 18; 19.

Практичне заняття № 7

Тема 7. Варіація факторів виробництва та оптимум товаровиробника

Мета роботи: поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів з питань проблем виробничої діяльності фірми.

План заняття

1. Виробнича функція з одним та двома змінними факторами.

2. Віддача від масштабу.

3. Оптимум виробництва.

Методичні рекомендації до практичного заняття

При розгляді першого питання слід звернути увагу на виробничу функцію з одним змінним фактором, яка має вигляд:

Q = f(F₁; F₂; … F_n) , (3.2)

де Q – максимальний обсяг виробництва при даних витратах;

F₁– змінний фактор;

F₂; … F_n – постійні фактори;

F₁ – кількість використаного фактора f₁;

F₂ - кількість використаного фактора f_2;

F_n – кількість використаного фактора f_n.

Слід показати графічно та пояснити сутність феномену “згасання виробничої функції”, яка відображається в законі спадної продуктивності змінного фактора виробництва: при збільшенні використання якогось виробничого фактора (при незмінності інших факторів) рано чи пізно досягається така точка, в якій додаткове використання змінного фактора призведе до зниження спочатку відносного, а потім і абсолютного обсягу випуску продукції.

Слід розглянути виробничу функцію з двома змінними факторами, яка має вигляд:

Q = f( F₁;F₂) , (3.3)

де Q - максимальний обсяг виробництва при даних витратах, постійний фактор;

F₁ - кількість використаного фактору f₁;

F₂ - кількість використаного фактору f_2.

Слід розглянути економічний зміст та особливості ізокванти.

Ізокванта – це крива, яка показує безкінечну множину комбінацій факторів виробництва, які забезпечують однаковий випуск продукції.

Сукупність ізоквант, що відображають максимальний випуск виробництва при використанні певних обсягів ресурсів, називають картою ізоквант. Кутовий коефіцієнт ізокванти характеризується граничною нормою технічного заміщення, яка має вигляд:

MRTS_LK = , (3.4)

де MRTS – гранична норма технічного заміщення;

MP_L – граничний продукт праці;

MP_K - граничний продукт капіталу.

У другому питанні слід звернути увагу на ситуацію, коли обсяги ресурсів пропорційно нарощуються, та показати її графічне зображення (крива “шлях розвитку”). Форма цієї кривої залежить:

- від форми ізокванти;

- від цін на ресурси.

За допомогою кривої “шлях розвитку” треба розглянути різні варіанти віддачі від масштабу:

1. Зростаюча, яка має місце при відносній економії ресурсів.

2. Спадна, яка дозволяє визначити мінімально ефективний розмір підприємства.

3. Постійна, в цьому випадку збільшення обсягів виробництва вимагає пропорційного нарощування обсягів ресурсів.

За допомогою детального розгляду ефекту від масштабу можна визначити технологічну та економічну ефективність.

У третьому питанні слід значну увагу приділити вибору комбінації виробничих факторів і визначити поняття та графічне зображення ізокости.

Ізокоста – це лінія, яка показує комбінації ресурсів, що призводять до однакових витрат на виробництво. Точка дотику ізокости до ізокванти визначає рівновагу виробника.

Слід також чітко знати:

Критерії мінімізації витрат – умова, при якій витрати мінімізуються у тому випадку, коли кожна остання грошова одиниця, витрачена на кожний ресурс, дає однаковий граничний продукт.

Критерій максимізації випуску – означає, що граничні продукти всіх факторів виробництва у вартісному виразі дорівнюють їх цінам.