Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки.
Тема 2. Теорія граничної корисності і поведінки споживача
Мета заняття: поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів з питань доцільності вивчення курсу, його задач, структурно-логічної схеми. Систематизувати та закріпити знання студентів з проблем теорії споживчої поведінки; вивчити питання, які пов’язані з раціональним вибором споживача за принципом спадної граничної корисності, застосуванням загальних принципів теорії вибору у сфері споживання товарів і послуг.
План заняття
1. Мікроекономіка як складова частина економічної теорії. Предмет і метод дисципліни.
Потреби, блага, корисність.
Закон спадної граничної корисності і його особливості.
Граничні корисності благ і рівновага споживача.
Методичні рекомендації до практичного заняття
При підготовці першого питання треба показати, що процес економічного дослідження може здійснюватися на різних рівнях: окремого підприємства, фірми, акціонерного товариства, національної економіки в цілому.
Підхід, заснований на дослідженні економічних відносин на рівні окремих елементів економічної системи, називається мікроекономічним. Термін «Мікроекономіка» показує, що тут за основу дослідження береться найменша господарська одиниця, своєрідна мікрочастина економіки.
Хоч макроекономіка досліджує більш загальні економічні процеси, ніж мікроекономіка, з цього не виходить, що мікроекономічний аналіз має меншу цінність. Без конкретного детального вивчення окремих елементів або підсистем економіки, механізмів їх функціонування, без дослідження взаємодії між окремими економічними суб’єктами неможливо зрозуміти діяльність економічної системи в цілому, неможливо одержати виразне уявлення про те, як працює економіка держави. Мікро- і макроекономічні підходи взаємно доповнюють один одного.
Але в чому ж різниця цих підходів і де можна провести розмежування між ними?
Щоб розкрити дійсну різницю між мікро- та макроекономічними теоріями, необхідно перш за все виявити цілі, досягнення яких прагнуть ці теорії.
Мікроекономічні теорії покликані виявити ті фактори, які впливають на різницю діяльності окремих елементів економічної системи, будь то окреме підприємство чи окремий споживач.
У рамках окремих одиниць загального народного господарства не виникає необхідності об’єднання показників їх діяльності, тоді як макроекономіка не може обходитися без цього, щоб одержати повну картину про функціонування економіки країни в цілому.
У другій частині питання потрібно показати співвідношення термінів «політична економія», «економічна теорія», «економіка».
Як самостійна наука у формі політичної економії теорія економічних відносин сформувалася в період зародження капіталізму і виникнення національного ринку. Це наука про ведення суспільного господарства.
Звичайно галузь економічної науки, яка вивчає способи ефективного функціонування ринкового господарства, позначається терміном “економіка”.
Це наука про те, як люди і суспільство вибирають спосіб використання дефіцитних ресурсів, які можуть мати багатоцільове призначення, для того, щоб виробити різноманітні товари.
Потрібно також визначити, що в основі вивчення дисципліни лежить її структурно-логічна схема, яка припускає наявність таких основних блоків:
теорія поведінки споживача;
теорія підприємства;
теорія ринкових структур;
ринки факторів виробництва.
Потрібно також дати загальну характеристику основних видів ринків: чиста конкуренція, чиста монополія, монополістична конкуренція, олігополія.
Під час вивчення другої частини питання потрібно показати, що метод – це сукупність прийомів дослідження в науці і відтворення їх у системі економічних категорій, законів.
Крім того, потрібно відзначити такі методи:
метод наукової абстракції;
метод синтезу та аналізу;
метод індукції і дедукції;
історичний і логічний методи;
економіко-математичне моделювання;
економічний експеримент.
При підготовці другого питання слід звернути увагу на класифікацію економічних благ, які характеризують людські потреби.
Благо - це все те, що становить визначений позитивний зміст, предмет, явище, продукт праці, який задовольняє визначену людську потребу і відповідає інтересам, цілям людей.
Особливе місце серед благ, необхідних людині, займають послуги, роль яких зростає.
Слід зазначити, що найбільш розповсюдженим є поділ благ на матеріальні та нематеріальні.
Треба показати, що матеріальні блага включають як природні дари, так і результати виробництва.
Нематеріальні блага – це блага, які впливають на розвиток здібностей людини, вони утворюються в невиробничій сфері: мистецтво, освіта тощо.
Розрізняють дві підгрупи нематеріальних благ:
Внутрішні – блага, дані людині природою, які вона розвиває в собі з власної волі (здібності до науки, малювання, співу тощо);
Зовнішні – це те, що дає зовнішній світ для задоволення потреб людини (репутація, ділові зв’язки, протекція).
Крім зазначених груп благ визначаються також блага теперішні та майбутні, прямі та непрямі, довготермінові та короткотермінові.
Особливе значення має поділ благ на економічні та неекономічні.
До економічних благ належать ті, які є об’єктом, а не результатом економічної діяльності, тобто ті, які можна одержувати в кількості обмежень, порівняних із задоволенням потреб.
До неекономічних належать дарові блага, надані без прикладання зусиль людини.
Далі слід показати, що потреби варто пов’язати з законом спадної граничної корисності, розглядаючи при цьому, що собою являє корисність товару та гранична корисність.
Треба також показати графічне зображення сукупної та граничної корисності.
Слід відмітити, що економісти висунули ідею, згідно з якою встановлена потреба може задовольнятися послідовно одиницями товару згідно із законом спадної граничної корисності.
Корисність – це здатність задовольняти потреби споживача. А під граничною корисністю мають на увазі додаткову корисність, здобуту споживачем із однієї додаткової одиниці конкретної продукції.
За певний проміжок часу, протягом якого смак споживача не змінюється, гранична корисність кожної наступної одиниці продукції буде спадати, тому що потреба в цьому конкретному продукті буде поступово задовольнятися. Це падіння граничної корисності по мірі придбання споживачем додаткових одиниць певного продукту відоме під назвою закону спадної корисності.
Будь-який вибір передбачає існування певних можливостей, або альтернатив, одній з яких надається перевага в даній ситуації. Від яких конкретних факторів залежить такий вибір, як оцінюються різні альтернативи вибору, на основі яких аргументів приймаються рішення про вибір – все це залежить від специфічних умов поставленої проблеми.
При підготовці третього питання слід приділити увагу визначенню рівноваги споживача, розкрити процес споживання і максимізації загальної задоволеності, показати зважену граничну корисність, правило максимізації корисності у формі простих алгебраїчних виразів.
Корисність споживача буде максимізованою, якщо дохід буде розділено таким чином, щоб останній долар, витрачений на придбання кожного продукту, приносив йому однакову кількість додаткового задоволення.
На алгебраїчній мові правило максимізації корисності виконується, якщо:
(3.1)
а дохід споживача витрачений повністю.
Правило максимізації корисності і крива попиту логічно узгоджуються між собою.
Крім того, слід знати, що теорія споживчого вибору розроблена з урахуванням часу, необхідного для споживання різних товарів та послуг.