Ключові терміни і поняття

Віддача від масштабу - результат впливу на випуск продукції зміни обох виробничих факторів

Гранична норма технічної заміни (технологічного заміщення) - кількість одного виробничого фактора, яку може замінити додаткова одиниця іншого, при чому загальний випуск продукції залишається незмінним

Закон спадної віддачі ресурсу - при відсутності технічного прогресу збільшення використання одного із змінних факторів виробництва і незмінних інших після досягнення оптимального співвідношення факторів тягне за собою зниження випуску продукції.

Зростаюча віддача від масштабу - збільшення обсягу випуску більш високими темпами, ніж зростають витрати всіх виробничих ресурсів.

Ізокванта - крива, що являє собою безліч комбінацій факторів виробництва, що забезпечують однаковий випуск продукції.

Ізокоста - лінія, що об’єднує всі можливі комбінації ресурсів, які мають однакову сумарну вартість.

Карта ізоквант - сукупність ізоквант.

Коефіцієнт еластичності випуску від масштабу показує на скільки відсотків зміниться випуск при зміні темпу росту всіх факторів на 1%.

Коефіцієнт еластичності випуску по змінному фактору показує на скільки відсотків зміниться випуск при зміні фактора на один відсоток.

Постійна віддача від масштабу - збільшення випуску тими ж темпами, що й нарощення витрат всіх виробничих ресурсів.

Правило використання ресурсів - щоб максимізувати прибуток, потрібно залучати додаткові одиниці ресурсу доти, доки кожна додаткова одиниця ресурсу дає приріст сукупного доходу, що перевищує приріст сукупних витрат.

Правило максимізації прибутку - кожний ресурс використовується доти, доки його граничний продукт у вартісному виразі не буде дорівнювати його ціні.

Економічно ефективний спосіб виробництва - це такий, який мінімізує альтернативну вартість витрат, що використовуються у виробництві.

Бібліографічний список до практичного заняття

1; 2; 3; 4; 5; 6.

Практичне заняття № 8

Тема 8. Витрати виробництва

Мета заняття: поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів з питань проблеми природи витрат виробництва, їх особливостей як у короткостроковому, так і в довгостроковому періоді.

План заняття

1. Поняття і види витрат.

2. Витрати виробництва в короткому періоді.

3. Витрати на довготривалих інтервалах.

Методичні рекомендації до практичного заняття

При підготовці першого питання слід звернути увагу на те, що економічні витрати - це ті витрати, які фірма зобов’язана забезпечити постачальнику ресурсів для того, щоб відвернути ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах.

Необхідно показати різновиди витрат, які поділяються на явні та неявні.

Явні витрати - це альтернативні витрати, які мають форму платежів постачальникам факторів виробництва і проміжних виробів. До числа явних витрат належить зарплата співробітникам, виплати банкам та іншим постачальникам, оплата за юридичні послуги, транспортні витрати та інше.

До числа неявних (імплікаційних) відносяться альтернативні витрати використання ресурсів, які належать власникам фірми. Ці витрати непередбачені контрактами (договорами), обов’язковими для явних платежів, і тому залишаються неодержаними.

Витрати можна поділити на зовнішні та внутрішні. Поділ витрат на явні та імплікаційні - єдиний спосіб їх класифікації.

Ще один важливий спосіб класифікації витрат ґрунтується на розрахунку тимчасових горизонтів, протягом яких приймаються ті або інші рішення.

Витрати можуть бути постійними і змінними.

Слід звернути увагу на деякі характерні для сучасного аналізу аспекти дослідження витрат виробництва.

Витрати виробництва, що включають нормальний або середній прибуток, показують економічні витрати. Економічними витратами, за сучасною теорією, вважають витрати фірми, здійснені в умовах прийняття найкращого господарського рішення щодо використання власної продукції у виробничому процесі.

У бухгалтерському обліку внутрішні витрати обчислюються за собівартістю.

Витрати виробництва, що виникають у процесі виробництва, можна класифікувати не тільки за тим, які ресурси використовуються інакше, ніж ресурси фірми, або ресурси, за які довелося заплатити.

Можна класифікувати витрати залежно від впливу на них збільшення масштабів виробництва.

За своєю структурою витрати бувають загальними, які у свою чергу поділяються на постійні та змінні, а також середні валові, середні постійні, середні змінні та граничні витрати.

У другому питанні треба відзначити, що в межах короткострокового періоду виробничі потужності фірми є фіксованими. Фірма може використовувати свої потужності більш-менш інтенсивно, збільшуючи або зменшуючи кількість споживаних змінних ресурсів, яких часом невистачає для зміни розмірів підприємства.

В основу відповіді можна покласти дію закону спадної віддачі, який стверджує, що, починаючи з певного моменту, послідовне приєднання до фіксованої кількості обладнання додаткових одиниць змінного ресурсу призведе до зменшення граничного продукту, одержаного в результаті залучення кожного додаткового працівника.

Треба показати, що оскільки виробничі ресурси поділяються на постійні та змінні, витрати в межах короткострокового періоду часу також є або постійними, або змінними. Постійними витратами називаються витрати, величина яких не залежить від обсягу виробництва. Змінними витратами називаються витрати, які не змінюються від обсягу виробництва.

Загальні витрати виробництва продукції є сумою постійних та змінних витрат виробництва.

Крім цього, треба дати характеристику середніх постійних, середніх змінних, середніх загальних і граничних витрат.

З короткостроковими тимчасовими інтервалами пов’язані змінні витрати, за допомогою яких можна змінювати обсяги виробленої продукції. Очевидно, що підприємство не може відразу значно збільшити обсяг своєї продукції, бо для цього потрібно розширити виробничі площі, парк машин, поновити технологію.

На короткострокових тимчасових інтервалах обсяг продукції можна регулювати за допомогою змінних витрат на сировину, працю, енергію значно оперативніше.

Попит, що виник на продукцію фірми, можна задовольнити, наприклад, за рахунок найму додаткових робітників, збільшення закупівлі сировини й матеріалів, але навряд чи таким шляхом можна задовольнити постійно зростаючий стійкий попит на продукцію підприємства невеликих розмірів.

У сучасній ринковій економіці розрахунок ефективності виробництва припускає порівняння граничного прибутку і граничних витрат.

Існує два способи визначення найбільших обсягів виробництва.

Перший - бухґалтерсько-аналітичний, заснований на табличних даних.

Другий - графічний. Тут орієнтири через співставлення граничних витрат і граничного прибутку складаються таким чином:

• якщо граничний прибуток вищий від граничних витрат, можна розширити виробництво;

• якщо граничний прибуток менший від граничних витрат, виробництво невигідне, його треба закривати.

Кратне рівноваги фірми з максимальним прибутком досягається у випадку рівності граничних витрат та граничного прибутку.

У третьому питанні слід показати, що у довготривалому періоді фірма може змінити масштаби своїх виробничих потужностей: вона може поставити додаткове обладнання або залишити в своєму користуванні меншу кількість обладнання.

Галузь також може змінити свої масштаби. Довгостроковий період достатній для того, щоб нові фірми могли вступати до галузі, а існуючі - залишити її.

Отже, у довгостроковому періоді всі ресурси є змінними.

Крива довгострокових АТС, або планова крива, складається з періодів кривих короткострокових АТС, що відповідають різним розмірам підприємств, які фірма може побудувати протягом тривалого часу. Крива довгострокового АТС має дугоподібну форму.

Довготривалі зміни середніх витрат у діяльності фірми або підприємства звичайно розглядають як змінні в масштабі виробництва.

Якщо у цьому інтервалі часу середні витрати підприємства зменшуються з ростом випуску продукції, то в цьому випадку підприємство має економію, обумовлену масштабами виробництва.

Якщо відбувається збільшення середніх витрат підприємства зі збільшенням обсягів виробництва, то підприємство зазнає збитків від масштабів виробництва.

За чий же рахунок виникає економія, обумовлена масштабом виробництва?

Перш за все, джерелом економії є, звичайно, якісні зміни у технології виробництва, що є наслідком впровадження нових досягнень науки і техніки в процесі виготовлення продукції, а також раціональна організація самого процесу виробництва.