Загальні педагогічні ідеї

Дидактичні ідеї носили в цілому матеріалістичний характер. Вперше вжив термін «Дидактика». Вважав, що розум дитини - чиста дошка, на якій можна написати те, що необхідно. Процес пізнання, на його думку складається з 2 ступенів: сприйняття предметів і явищ зовнішнього світу і розумової переробки цих явищ. У навчанні необхідно спиратися на індукцію і досвід. Підкреслював необхідність педагогічних знань для кожної людини як умова щасливого існування. Був поборником звукового методу навчання грамоті рідною мовою. Прагнув до поширення шкіл для народу. Ратував за початкове навчання рідною мовою. Основа навчання - релігія, але виступав проти монопольного права церкви відкривати школи. Багато уваги приділяв методичної та дидактичної підготовки вчителів. Вчителям повинно бути забезпечено хороше матеріальне і суспільне становище. Держава і батьки зобов'язані піклуватися про підтримку авторитету вчителів.

Ратке створив нову науку - методологію освіти. Він встановив критерії, за якими слід було будувати наукові педагогічні дослідження та визначати зміст освіти. Він розширив предмет дидактики як науки про формування особистості.

Дидактичні принципи

Сенсуалізм гносеологічних поглядів визначив розроблені ним дидактичні принципи: 1. Принцип природосообразности - навчання має протікати відповідно до ходу природи, не порушуючи його; 2. Навчання повинно бути послідовним, не можна одночасно вивчати різні речі; 3. Слід постійно використовувати повторення; 4. Навчання повинне вестися без примусу; 5. Заучувати учні повинні тільки те, що ними зрозуміле; 6. У навчанні слід йти від окремого до общему.Большінство правил навчання, сформульованих Ратке, близькі до дидактичних принципів навчання Я.А. Коменського, які той висунув і обгрунтував майже одночасно з Ратке.

4. Класно-урочна система, пансофія, пангармонія, шкільна система, принципи навчання за я. А. Коменським. Дидактичні погляди я.А.Коменського

Світогляд Коменського був суперечливим. За релігійними по­глядами він — протестант. В питаннях теорії пізнання, що спосте­рігається у ряді його робіт, він виявляє значні матеріалістичні тенденції. У гносеологічному відношенні Коменський — сенсуаліст. Він стверджує, що світ пізнається. Подібно до Аристотеля і Ф. Бекона, Коменський заперечує можливість думки, знання, ідеї. Він стве­рджує, що розум є тільки «чиста дошка», де ще нічого не написано, але на якій з часом може бути написано все.

Дидактичні праці Коменського, і, в першу чергу, «Велика ди­дактика», побудовані на основі сенсуалістичної гносеології. Зна­чне місце в них відводиться індуктивному методу. До цього мето­ду він звертається також у підручниках «Видимий світ у малюн­ках», «Відкриті двері до мов» і деяких інших. Сенсуалістичний характер світогляду Коменського лежить в основі його вчення про наочність «Пансофія» Коменського визначила вимоги всебічної і систематичної освіти і пізнання. Його ідея «всіх учити всьому» випливає із міркувань про те, що всі люди здібні до пізнання й осві­ти, простий народ повинен отримати доступ до знань.

У відповідності з потребами часу виховання розглядалось як най­важливіший засіб підготовки людини до діяльного, практичного жит­тя, до пізнання реального світу. Коменський виходив із положення, що цілі і задачі виховання повинні витікати із пізнання людини.

Великий дидакт бачив у дитині майбутнього діяча, мудреця і з великою повагою та турботою ставився до його особистості.

У відповідності з основною метою виховання Коменський ви­діляє суттєві елементи виховання. Зробити людину: знаючою всі речі; володарем речей і самої себе; такою, щоб вона себе і все підводила до Бога, джерела всіх речей; мати здорове тіло. На дум­ку вченого, цьому відповідає: наукове виховання; доброчесність чи моральність; релігійність чи доброчесність; фізичне виховання.