14. Педагогічні ідеї ю. Федьковича

Юрій Адальбертович Федькович (1834-1888) – український письменник і педагогічний діяч, послідовник ідей Т.Шевченка. Народився на Буковині. Працював шкільним інспектором Вижницького повіту, домашнім учителем, створював підручники для початкової школи, писав науково-популярні книги для народу. Він розробив план реорганізації системи освіти на Буковині, обстоював рівноправну освіту для чоловіків і жінок.

Працюючи інспектором Вижницького повіту, Федькович намагався перевести всі шкільні підручники з "церковного язичія" на народну мову. У його творчій спадщині чільне місце займала ідея народності. У статті "Про школу і шкільні підручники" він писав, що головним критерієм народності є народна мова, народні звичаї, народна поезія.

Цікаві думки висловив Федькович з приводу дидактичних проблем. Він обстоював такі методи навчання, які б розвивали і збагачували дітей. У зв’язку з цим рекомендував звуковий метод навчання грамоти. Він вимагав таких умов, щоб діти могли самостійно "бачити, думати, говорити", тобто у процесі навчання виховуватись. Для цього у своєму "Букварі для селянських дітей на Буковині" вміщував тексти, які сприяють пробудженню в дітях допитливості та формуванню в них високих моральних якостей.

Федькович вважав, що учитель повинен постійно самоудосконалюватися. На його думку, школа є "духовною фотографією" вчителя.

14. Педагогічні ідеї т. Лубенця.

Лубенець Тимофій Григорович (1855—1936) — видатний педагог, послідовник К. Ушинського в Україні, громадський діяч. Народи­вся в місті Кролевці. Багато зробив для розвитку освіти в Україні, Герой Праці. На ранніх етапах своєї педагогічної діяльності заре­комендував себе як автор шкільних підручників. Він включав до їх змісту матеріал про життя селян та селянський побут. У 1878 році Т. Лубенець був звільнений з роботи за написання підручника «Общеполезньш задачник», кожна задача якого містила відомості з життя і тим самим пов'язувала арифметику з практикою.

Лубенець Т.Г. працював у галузі теорії педагогіки. Його педагогічні праці присвячені питанням дошкільно­го виховання, початкового навчання, освіти дорослих. Особливу увагу приділяв зв'язку навчання з життям. Протягом своєї педагогічної діяльності він видав десятки підручників, методичних посібників і книжок з різних питань навчання і виховання. Серед них — основна праця «Педагогические беседьі», дослідження «О наглядном преподавании», книга для читання в початковій школі «Зерньішко» в чотирьох частинах, що витримала більш як десять видань, методичний посіб­ник для навчання арифметиці у недільних школах і класах для доро­слих «Арифметические задачи» і «Методика арифметики». В цих та інших роботах автор виступав за впровадження в практику навчання і виховання демократичних і гуманістичних принципів педагогіки.

Чимало зусиль доклав також Т. Лубенець для запровадження в школах України навчання рідною мовою, яку він вважав засо­бом утвердження принципу народності в українській педагогіці. У 1883 році під псевдонімом Норець вийшов український буквар Лубенця «Граматка», в якому було вміщено багато фольклорних творів. Того ж року під псевдонімом Т. Хуторного вийшла його «Читанка». Обидва підручники були створені на народній основі.

Педагог вважав, що українську мову слід вивчати за народни­ми творами, бо вони є мудрими за змістом, повчальними для життя, а мова в них мелодійна, багата, яскрава. Навіть з методичного боку він вбачав у народних казках, приказках і прислів'ях неза­мінний матеріал, який варто використовувати якнайповніше.

Незважаючи на очевидні переваги такого типу підручників, навчатися за ними в народних школах міністерством заборонялося.

В пореволюційний період Т. Лубенець продовжував створю­вати підручники для початкової школи («Буквар», чотири «Читан­ки»), книги і посібники для нової трудової школи, займався лікві­дацією неписьменності. Читав лекції вчителям, виступав з стаття­ми в газетах і журналах, де відстоював свої думки про зв'язок школи з життям, пріоритетний розвиток розумових здібностей і мораль­них якостей учнів, виступав проти надання школі вузькопрактич­ного, утилітарного характеру.