В. С.Дудко

До видавничої історії -оповідання м.Коцюбинського "для' загального добра"

Оповідання "Для загального добра", неписане 1895 р. у Вінниці, є важливим фактом творчої біографії М.Коцюбинського. Воно було відзначене премією на конкурсі львівського журналу "Зоря", де й з'явилася вперше друком (1896, №№1-4,6).

Антимонархічний пафос оповідання спричинив не тільки заборону його львівського окремого видання /1896 р./для розповсюдження в Росії, а й унеможливив спробу М.Коцюбинського вступити на службу до Чернігівської губернської земської управи /1897 р./. Твір уперше став доступним читачам Наддніпрянської України мовою оригіналу фактично тільки 1900 р., коли з"явився друком на сторінках чернігівського альманаху, "Хвиля за хвилею" в "адаптованому стосовно до тогочасних цензурних умов вигляді. Однак і зняття заразливих у цензурному відношенні місць не допомогло опублікувати твір окремим виданням,на що розраховував автор /див. Кого лист до М.Комарова від 14 березня 1900 р./. Коректурний відбиток з альманаху,поданий на розгляд Московського цензурного комітету /зберігся в ЦДІА м. Москви,ф.31,оп.2,спр.436/, був заборонений у грудні 1900 р., для окремої публікації/ Архівні матеріали свідчать,що М.Коцюбинський мав замір надрукувати оповідання накладом 300 примірників/

Не принесла успіху і спроба М.Коцюбинського опублікувати твір російською мовою в авторському перекладі в 1899 р. Переклад, переписаний рукою дружини письменника М.Коцюбинського, міститься в архіві російського книговидавничого товариства А.Ф. Маркса / відділ рукописів Державної бібліотеки СРСР ім. В. І. Леніна, ф. 360, карт. 4, спр. 4/. Помітки на рукописі вказують на те, що текст готувався до надрукування. Одначе публікації авторського перекладу дотепер невідомі. Недостатньо вивченими залишаються й інші аспекти проблеми "М.Коцюбинський та А.Ф.Маркс".

Історія функціонування оповідання "Для загального добра" на рубежі ХІХ-ХХ от. містить невивчене досі твердження про те, що твір з'явився в російському перекладі в журналах "Жизнь" та "Мир божий". Висловлене воно було в анонімній преамбулі до публікації новели М.Коцюбинського. "Сміх" /російський переклад. Н.Губаревої/ у газеті "Киевская искра" /7907,№19/. Оповідання

"Для загального добра" справді було вміщено в журналі "Жизнь" /1699,№12/ у перекладі Р.Стрельцова. А не на сторінках "Мира божьего" твір не друкувався. Така публікація не зафіксована у бібліографії і літературознавчих працях, відсутність її підтвердив і спеціально здійснений перегляд комплектів вказаного журналу кінця ХІХ - початку ХХ ст. У процесі дослідження прижиттєвих літературно-критичних відгуків про творчість М.Коцюбинського вдалося прояснити це питання, встановивши джерело неточного твердження і "механізм" його появи. Оповідання "Для загального добра", надруковане окремим виданням 1904 р. у Чернігові /1600 примірників/, було відрецензоване в щоденній газеті "Киевские отклики" в номері від 7 лютого 1905 р. У відгуку підписаному ініціалами С.Ф., зазначалося, що однією з публікацій даного твору, приступною читачам Наддніпрянської України, був і його російський переклад, надрукований в одному з російських «товстих» журналів / «Мир божий» був названий рецензентом в гіпотетичному плані/. В результаті некритичного сприйняття хибного, як показує спеціальне вивчення, припущення автора «Киевских откликов» про місце друку оповідання в російському перекладі і «народилася» згодом його неіснуюча публікація на сторінках журналу «Мир божий».

Б.П.Михайлишин

ПИТАННЯ МОВНО-КУЛЬТУРНОГО ЄДНАННЯ УКРАЇНЦІВ

У ЕПІСТОЛЯРНІЙ СПАДЩИНІ М.КОЦЮБИНСЬКОГО

Переважна більшість листів М.Коцюбинського присвячена його творчій діяльності та літературно-видавничим питанням. Проблеми української мови та літератури, в тому числі й аспекти мовно-культурного єднання східних українців з єдинокровними братами з-за Збруча, найчастіше порушувались М.Коцюбинським у його листуванні з письменниками, вченими,редакторами й видавцями Західної України, зокрема В, Гнатюком, який досконало знав мову та культуру Придністров'я і знайомив з нею М.Коцюбинського.

Незважаючи на заборону царським урядом української мови, М.Коцюбинський бере активну участь в організації на Поділлі хат-читалень та забезпечує їх українською періодикою, створює ряд товариств, активізує культурний і освітянський рух. Завдяки особистій ініціативі М.Коцюбинського була організована "Просвіта" у Чернігові.

Неуніфікованість української мови як на Східній, так і на Західній Україні не сприяла взаєморозумінню та співпраці східноукраїнської та галицької інтелігенції.Так, вичитуючи свої рукописи після виправлень їх галицькими редакторами, М. Коцюбинський у листах до В.Гнатюка зазначав, що мовно-правописні особливості редагування не завжди знаходили його розуміння. Надсилаючи після вичитки свої твори галицьким видавцям, М.Коцюбинський не раз підкреслював, що він не впевнений, чи добре "направив коректу", тому іноді у листах просить В.Гнатюка, В. Лукича та інших виправити їх згідно із прийнятими там нормами,

Через М.Коцюбинського налагоджувалися зв'язки західноукраїнських письменників і культурних діячів із прогрессивною російською інтелігенцією. Так, М.Горький і І.Бунін, відпочиваючи з М.Коцюбинським на Капрі, дали на його прохання свої статті до ювілейного збірника І.Франка.

Про інтернаціоналістські переконання М.Коцюбинського свідчить його лист до Київського наукового товариства від 20 березня 1908 року, у якому він зазначає, що до вшанування Л.М.Толстого треба залучити всеукраїнський комітет, у який би ввійшли всі представники української преси, наукових та інших товариств не лише Східної України, але й Галичини, Буковини, Закарпаття і закордонних українських комітетів.

Епістолярна спадщина М. Коцюбинського підтверджує намагання прогресивної інтелігенції Наддніпрянської України та Придністров'я до єднання .

І. І. Сварник