З історії визвольного руху на західному поділлі

Лише в жовтні 1922 р. на скупованій буржуазно-поміщицькою Польщею Тернопільщині відбулося 216 селянських виступів, 22 жовтня з Радянської України на допомогу своїм єдинокровним братам прибула сюди партизанська група з дванадцяти чоловік на чолі зі Степаном Мельничуком. У селі Мишкові Заліщицького повіту він знищив прислужника окупантів. Село було перетворено в партизанську опорну базу. Селяни допомогли партизанам громити маєток поміщика Шапульського в Борщеві, вели серед населення революційну пропаганду. Але військо й поліція оточили групу.

2 Листопада 1922 р. В м. Чорткові розпочався процес над о. Мельничуком і його другом п. Шереметою. Польсько-шляхетський суд засудив їх до смертної кари, й вони були страчені.

О.М. Завальнюк

Трудяще селянство східного поділля в боротьбі проти внутрішньої і зовнішньої революції /1918-1920/

Навесні 1918 р., коли Поділля окупували айстро-німецькі війська, в результаті діяльності підпільних партійних центрів У Літині, Хмільнику, Немирові, Ямполі та інших населених пунктах розгорнувся процес створення партизанських загонів. Вони виникали в окремих селах і містечках, а також у волостях і повітах як селянські або змішані – робітничо-селянські – на базі багатьох поселень. Усього в роки громадянської війни створено й діяло 32 загони.

Восени 1918 р. в районі м. Літина і с. Медвеже Врацланського повіту були знищені загони поміщицької самооборони, австрійських карателів і польських легіонерів. Навесні і влітку 1919 р. збройні формування трудящих м. Хмільника і с. Джурин Ямпільського повіту завдали кілька поразок місцевим куркульським бандам.

Активна бойова діяльність сільських партизанів дезорганізовувала тил контрреволюції, руйнувала її плани, посилювала воїнище народної боротьби. У відповідь на кривавий режим, масові грабунки населення у багатьох селех і містечках східної частини регіону організовано, а іноді й стихійно спалахують збройні повстання. За неповними даними, у 1918-1920 рр. відбулося понад 20 таких виступів /найбільше у Могилів-Подільському повіті/. На допомогу повстанцям приходили народні месники, які сприяли розгрому контрреволюційних гарнізонів, відновленню влади трудящих. Однак втримати осередки Радянської влади за умов, коли в краї тимчасово переважали сили контрреволюції, було дуже важко, часто неможливо.

З наступом на Східне Поділля Червоної Армії боротьба трудящих посилювалася. Партизанські загони брали участь у спільних воєнних операціях, розроблених командуванням радянських військ.

Прибулим військам сільські мешканці допомагали продовольством, фуражем, тягловою силою. Багато бідняків добровільно ставали червоноармійцями.

І.Г. Шульга

Штрихи до портрета і.М. Чебана

І.М. Чебан – один з героїв громадянської війни. Народився 7 січня 1889 р. в містечку Яришеві Могилів-Подільського повіту в родині подільського селянина-бідняка. Як солдат царської армії, брав участь у першій світовій війні. З 1915 до 1918 р. перебував у німецькому полоні Повернувшись на батьківщину, негайно включився в боротьбу з німецькими окупантами та білогвардійськими військами, що діяли в Придністров’ї.

В червні 1918 р. Чебан, Криворучко й Мельник підняли селян на боротьбу. Вони встановили зв»язок з Вінницьким підпільним губкомом партії, жмеринськими залізничниками та робітниками цукрових заводів. Повстанці захопили Яришівське волосне управління, роззброїли угорський батальйон. До загону все більше приєднувалися робітники і селяни навколишніх сіл. Повстанський штаб розмістився у с. Серебрії. Так народився міцний партизанський загін, що згодом перетворився у справжню бойову військову частину. Першу значну перемогу над ворогом партизани здобули в листопаді 1918 р. під м. Могилевом-Подільським. Переможцям дісталося багато зброї і боєприпасів.

У середині березня1919 р.І.М. Чебан був призначений командиром об»єднаних партизанських загонів усього Придністров»я. З них сформовано Перший радянський революційний Серебрійський полк. Бойове хрещення він одержав 26 березня в боях під Могилевом-Подільським. Звідси І.М. Чебан повів свій полк до Жмеринки й Копайгорода, де влився у другу кавалерійську бригаду, у складі якої продовжував визволяти Поділля від ворожих полчищ. За наказом ревкому полк брав участь у боротьбі з румунськими боярами. Подавав братерську допомогу трудящим молдаванам.

Під Вапняркою Серебрійський полк увійшов до складу 45 дивізії, якою командував Г.І. Котовський. І. М. Чебан став його бойовим заступником. За мужність у боях з ворогами Радянської влади Рада Оборони під головуванням В.І. Леніна 1 жовтня 1919 р. нагородила 45 дивізію Почесним прапором революції. За наказом командування І.М. Чебан у районі Крижополя – Кам»янки розгромив банду Міші Япончика. Там же він створив новий партизанський загін, до якого вступило біля трьох тисяч місцевих селян. Під Тульчином командир полку був тяжко поранений.

Коли на Україну напали білополяки, Чебан у складі 60 дивізії Червоної Армії громив ворогів як командир 535 полку. Потім вів боротьбу з бандитизмом, був начальником міліції Могилів-Подільського та Ямпільського повітових відділів міліції. В роки мирного будівництва очолював комнезам у Придністров»ї, був директором бурякорадгоспу на Харківщині, керамічного заводу в Проскурові. На всіх ділянках роботи І.М. Чебан був зразком для інших. У 1938 р., незважаючи на відсутність злочину, Чебана заарештовано й розстріляно. Тепер його реабілітовано й відновлено в партії.

М.Г. Кукурудзяк

УЧАСНИКИ ПОВСТАННЯ 1919 р. В БОРОТЬБІ

ЗА ВЛАДУ РАД

Після поразки Хотинського повстання /23 січня-1 лютого 1919 р./ 4 тис. його учасників перейшли на лівий берег Дністра. З них сформовано 1-й і 2-й бессарабські повстанські полки.

На початку квітня 1919 р. за допомогою колишніх хотинських повстанців були роззброєнні окремі петлюрівські частини в Кам’янець-Подільському, Новоушицькому, Могилів-Подільському й Ямпольському повітах.

Яскравою сторінкою спільної боротьби колишніх хотинських повстанців і подолян за владу Рад було повстання 17 квітня в Кам»янці-Подільському. В результаті виступу був створений у місті ревком. Від хотинських повстанців до нього включено П.Ф. Житарюка-Івасюка та Л.Н. Адажія. Ревком керував радянським будівництвом у місті й повіті. Він здійснював націоналізацію промислових підприємств, розподіл поміщицької землі між селянами тощо. Велику допомогу ревкому у відновленні Радянської влади надавав 2-й Бесарабський полк, розташований у Кам’янці-Подільському. На мітингу з нагоди утворення Кам’янець-Подільської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів виступив комісар цього полку Дейнчук.

В червні 1919 р. бессарабські полки ввійшли до складу 45-ї стрілецької дивізії, начальником якої був Й.Е. Якір у складі 45-ї дивізії хотинські повстанці героїчно боролися за Радянську владу на різних фронтах громадянської війни. Серед них М.Г. Астафенюк, А.А. Антонов, І.Г. Багрій, Г.А. Білик, О.М. Грек, Т.І. Кантемір, Ф.Ф. Круглецький, В.А. Маковійчук, В.Г. Чебан та багато інших.

М.Р. Литвин