Тема 10. Музична фактура і танцювальний рух

Музична фактура (лат. factura - обробка) – будова музичної тканини, що враховує характер і співвідношення складових її голосів. За кількістю голосів види фактури поділяються на одноголосся і багатоголосся. Двома основними видами багатоголосся, представленими в європейській музиці XVIII-XX століть, є поліфонічний (поєднання індивідуальних мелодійних голосів) і гомофонно-гармонічний склад (мелодія з супроводом). Останній, як відомо, широко поширений в балетній і танцювальної музиці.

В умовах фактури «мелодія+акомпанемент», що супроводжують мелодію голосу, підкріплюють її чільне положення, доповнюючи та прикрашаючи мелодійний голос. Як характерну особливість тут можна відзначити відмінність ритму мелодії й акомпанементу. Уточнимо тут, що під акомпанементом (франц. accompagner – супроводжувати) в даному випадку розуміється гармонійний і ритмічний супровід основного мелодичного голосу. Голоси акомпанементу нерідко виконують основну частину метричних функцій: демонструють биття пульсу сильних доль, показують градацію доль такту.

Багато видів фактури мають усталені назви, наприклад: акордова, арпеджірована, гомофонна, хоральна, поліпластова. До основних фактурних малюнків відносяться фігурації і подвоєння (дубліровки).

В ході історичного процесу формування коштів музичної виразності в якості найбільш явної тенденції в області фактури можна відзначити все більшу її індивідуалізацію. Особливо яскраво це виявляється в мистецтві композиторів-романтиків. У цю епоху малюнок фактури, представляючи собою характерну особливість стилю композитора, визначав унікальність, неповторність твору. Інтенсивний розвиток фактури спостерігається і в XX столітті.

При аналізі фактури можна відзначати її висотно-регістрові характеристики (верхні, середні і нижні голоси), тимчасові параметри (одночасний або послідовний вступ і звучання голосів). Важливою специфічною властивістю фактури є її «глибина»: рельєф голосів, що складають фактуру може робити ефект обсягу звучання, його стереофонічність. Перераховані особливості дозволяють вважати фактуру засобом, що сприяє зображально-просторовому сприйняттю музики (верх - низ, далеко - близько і т.д.), Розташування і рух голосів музичної тканини здатне давати підстави і для отримання цілком матеріальних відчуттів щільності або прозорості звучання, враження тісноти або обсягу, тяжкості чи легкості. Фактурні засоби є важливим компонентом зображальності не тільки просторової, а й рухової, кінетичної. Наприклад, малюнок гамоподібного висхідного пасажу в певних випадках може викликати асоціації з поривчастим рухом, що злітає, а трель – з тремтінням, коливальними рухами і т.д. У зв’язку з цим становлять інтерес як аналіз приватних моментів музично-танцювальної взаємодії – наприклад, хореографічного прочитання подібних музичних символів, – так і узагальнений розгляд прямої або опосередкованої взаємодії просторового боку музики і танцю.

Можна протиставити такі види фактури, як

• одноголосся і багатоголосся;

• гомофонно-гармонічний склад і поліфонічний склад;

• щільна і прозора фактура.