10.Поняття «норми» та патології» в контексті сучасної патопсихології.

У цей час у психології усе ще не існує єдиного подання про норму. Одним із провідних джерел запозичень у психології є понятійний апарат медицини, зокрема, психіатрії. У психіатрії поняття «норми» традиційно існує у вигляді дихотомії «норма - патологія».

Уперше питання про норму виник у тих областях психіатрії й психології, які мали справа з так званими порганичними явищами, такими як психопатії. Посиленню інтересу до проблеми норми й патології сприяв психоаналіз З.Фрейда, що включив «психопатології повсякденного життя» у психопатології.

Важливим імпульсом до розвитку поняття «норма» послужили соціально-психологічні методи вивчення людської психіки, у результаті було з'ясовано, що зміст понять «норма» і «патологія» залежить від культури, в умовах якої живе людина.

На сьогоднішній день Всесвітня Організація Охорони здоров'я (ВІЗ) пропонує наступне визначення «норми»: норма - етичний стандарт, модель поводження, розглянута як бажана, прийнятної й типова для тої або іншої культури.

У сучасній науці виділяють кілька підходів до розуміння «норми».

1. Статистичний підхід

2. Адаптаційний підхід

3. Психопатологічний підхід

4. Поняття «норми» зміщається до границь індивіда.

5. Культурально-Релятивістський підхід

У рамках цього підходу виділяють два види норми:

1. Поведінкова;

2. Рангова (ці ідеальні стандарти поводження, очікувані від осіб, що мають певний соціальний статус, наприклад, духівництво, лікарі, учителі, судді).

6. Гуманітарний (гуманістичний) підхід

Фромм виділяє наступні характерні риси норми:

* продуктивна діяльність, тобто творення;

* зв'язок людини із зовнішнім миром через емоції й переживання;

* збагнення об'єктивної реальності своїм інтелектом;

* усвідомлення власної неповторності при наявності зв'язку із ближніми й з іншими людьми;

* відсутність визнання ірраціональних авторитетів, але охоче підпорядкування раціональним;

* постійне відродження нормальної людини;

* нормальна людина дивиться на життя як на найбільше з дарованих йому благ.

Поняття норми й подання про границі психічної норми й патології в різних людей, соціальних груп, народів, культур дуже різні - ті самі форми поводження, висловлення, будуть трактуватися по-різному: одні вважають нормою, інші - патологією.

Подання про «нормальне» поводженні людини навіть в одній країні в різний час різні: те, що раніше вважалося нормою, те сьогодні це бачиться патологією. Норма повинна розглядатися в кожному окремому випадку, у конкретному соціальному й культурному контексті.

11. Характеристика рівнів психічних розладів.

Психічний розлад - визначається різно: як відсутність здоров`я як наявність страждання як патологічний процес, що має або фізичну, або психічну природу. Якщо в соматичній практиці поняття розладу викликає спір, то в психіатрії — тим більше. Психічно хвора людина може випробовувати сильні суб'єктивні страждання, не маючи при цьому ніяких зовнішніх об'єктивних ознак фізичної патології навпаки, при неадекватній поведінці відчувати себе чудово, тоді як ті, що всі оточують рахують його психічно хворим.

Уявлення про те, що є і що не є психічним розладом, міняються залежно від прогресу науки.

Аналіз літератури показав, що розширення амбулаторних форм допомоги в загальносоматичній мережі сприяє виявленню нових категорій хворих, які раніше не попадали до психіатрів. Наприклад, за даними досліджень, організація амбулаторної психіатричної допомоги в районній поліклініці дозволила виявити майже в 10 разів більше за хворих з психічними розладами прикордонного рівня, чим спостерігалося в ПНД, обслуговуючому ту ж територію. Особливі цього рівння труднощі які виникали при ідентифікації психічних розладів прикордонного рівня, невротичних реакцій і таких легких психічних відхилень, що їх констатація залежала від розсуду дослідника.

Спеціального обговорення заслуговує проблема поширеності психічних розладів непсихотического рівня, зокрема невротичних. Це пояснюється таким, що відзначається багатьма дослідниками зростанням їх числа у всьому світі. Шляхом аналізу епідеміологічних даних за 25 років по 60 країнам світу було встановлено, що середньогодовий показник приросту рівня поширеності невротичних розладів склав 10.8%, зокрема в країнах, що розвиваються, – 30.4%, в розвинених країнах – 8.4%, в країнах Східної Європи.