44. Основні відмінності клінічних проявів вродженої та набутої розумової недостатності

Причини розумової відсталості полягають у неправильному формуванні або в поразці головного мозку на ранніх етапах його розвитку. Тому відмітною рисою розумової відсталості від придбаного слабоумства є те, що розумова відсталість являє собою не зниження функцій психіки внаслідок психічного захворювання, а їхнє первісне недорозвинення. У випадках придбаного слабоумства хворобливий розлад психічної діяльності виникає в повноцінного до цієї людини, причому під час обстеження вдається виявити залишки колишніх навичок і знань. В осіб із придбаним слабоумством мова більше розвинена, рівень абстрактного мислення більше високий, є різка невідповідність між інтересами й устремліннями хворого до розвитку слабоумства й після цього.

При розумовій відсталості страждають ті функції психіки, які забезпечують нормальний розвиток людини. Привести до ушкодження головного мозку, що обумовлює розумову відсталість, можуть різні фактори, що діють на зародок і плід у періоді внутрішньоутробного розвитку, під час пологів або в післяпологовому розвитку. Різного роду інтоксикації, захворювання матері під час вагітності, травми, отримані плодом у період внутрішньоутробного розвитку й пологів можуть бути причиною розумової відсталості. Найбільш частими причинами розумової відсталості є важкі нейроінфекції, черепно-мозкові травми.

45. Клінічні прояви набутої розумової недостатності

Розумова недостатність може бути як спадкоємним, так і придбаним захворюванням. У тім або іншому ступені вона спостерігається в 3% населення, хоча офіційно зізнається рідше в 1-1,5% людей. Як правило, розумова недостатність проявляється у віці до 18 років у різному ступені - легкої, помірної й глибокої.

Симптоми розрізняються залежно від ступеня розумової недостатності. Так, у випадку глибокого ступеня у хворого практично відсутні мислення й мова, найпростіші навички самообслуговування й прояву емоцій.

Люди з розумовою недостатністю мають потребу в спеціальному навчанні й психотерапії. У випадках зайвого порушення й агресії застосовуються нейролептики й транквілізатори.

46. Клінічні ознаки легкої розумової відсталості

Розумова відсталість (олігофренія, недоумкуватість) — уроджене, або придбане до трьох років слабоумие у результаті органических повреждений головного мозга. При такому порушенні розвитку страждають не тільки інтелект, але й емоції, воля, поводження, фізичний розвиток.

Розумова відсталість - не прогресуючий процес, а наслідок перенесеної хвороби. Ступінь розумової недостатності оцінюється кількісно за допомогою інтелектуального коефіцієнта по стандартних психологічних тестах.

Основними ознаками легкої розумової відсталості є:

1. Рівень когнітивних здатностей КІ 50-69 відповідає віку 9-12 років.

2. Соціальне функціонування обмежене, алі можливо в будь-якій суспільній групі.

3. Мова розвивається йз затримкою, алі вона використовується в повсякденному житті.

4. Можливе досягнення повної незалежності в догляді за собою (прийом їжі, комфортне поводження), домашніх навичках.

5. Основні утруднення в шкільній успішності, затримка навченості читанню й письму.

6. Можлива часткова компенсація завдяки соціальному оточенню.

7. Мислення предметно-конкретне, підвищена імитативність. Абстрактне мислення недостатньо розвинене. Можливе навчання некваліфікованій ручній праці.

8. Емоційна й соціальна незрілість відповідає дебільності.