- •1. Місце патопсихології в системі психологічних знань
- •2. Предмет та методи патопсихології
- •3. Завдання патопсихології як практичної науки
- •4. Історичний аспект розвитку патопсихології.
- •5. Погляди вчених античності на психічну патологію.
- •6. Психічні захворювання та боротьба з ними в епоху середньовіччя.
- •7.Погляди на психічну патологію в період ренесансу.
- •8.Становлення сучасної патопсихології
- •9. Зв’язок патопсихології та психіатрії
- •10.Поняття «норми» та патології» в контексті сучасної патопсихології.
- •11. Характеристика рівнів психічних розладів.
- •12. Динаміка перебігу психічних захворювань.
- •13.Види психологічної допомоги в клініці психічних хвороб.
- •14. Кількісні порушення сприймання при психічних захворюваннях.
- •15. Якісні порушення сприймання
- •16.Поняття про порушення та помилки сприймання.
- •17. Характеристика зорових галюцинацій, їх види.
- •18. Слухові галюцинації, їх характеристика
- •19. Порушення мнестичної функції.
- •20. Кількісні розлади пам’яті.
- •21. Якісні розлади пам’яті.
- •22. Поняття про ретроградну та антероградну амнезії.
- •23. Розлади конгвітивної сфери при психічних захворюваннях
- •24. Порушення операційного компоненту мислення
- •25. Порушення динаміки мисленевих процесів
- •26. Порушення особистісного компоненту мислення
- •27.Порушення процесу саморегуляції пізнавальної діяльності
- •28.Види емоційних порушень
- •29. Види порушень настрою
- •30. Психосеміотика шизофренії, коротка характеристика
- •31. Розлади особистості при шизофренії
- •32. Розлади мисленевої діяльності при шизофренії
- •33. Порушення емоційної сфери та вольової регуляції при шизофренії
- •34. Основні клінічні прояви епілепсії
- •35. Характеристика еквівалентів судомних нападів
- •36. Особливості інтелектуально-мнестичних розладів при епілепсії
- •37. Специфіка порушень динаміки психічної діяльності при епілепсії
- •38. Розлади мислення по епілептичному типу
- •39. Порушення емоційно-особистої сфери при епілепсіїї
- •40. Клінічні прояви біполярного афективного розладу
- •41. Психосеміотика м-фази
- •42. Психосеміотика д – фази.
- •43. Поняття про розумову відсталість
- •44. Основні відмінності клінічних проявів вродженої та набутої розумової недостатності
- •45. Клінічні прояви набутої розумової недостатності
- •46. Клінічні ознаки легкої розумової відсталості
- •47. Клінічні ознаки помірної розумової відсталості
- •48. Клінічні ознаки важкої розумової відсталості
- •49.Особливості розладів сприйняття при шизофренії
- •50.Причини, що зумовлюють формування олігофренії
- •52. Ознаки та динаміка розладів зрілої особистості
- •2. Шизоїдний розлад особистості
- •53. Межовий (пограничний) особистісний розлад
- •54. Емоційно-нестійкий розлад особистості
- •55. Шизоїдний розлад особистості
- •56. Істероїдний особистісний розлад
- •57. Іпохондричний розлад
- •58. Клінічні ознаки депресивного неврозу
- •59. Порушення емоційно-вольової сфери в клініці розладів зрілої особистості
- •60. Розлади настрою при межевих станах
24. Порушення операційного компоненту мислення
Мислення як узагальнене і опосередковане віддзеркалення дійсності виступає практично як засвоєння і використання знань. Це засвоєння відбувається не у вигляді простого накопичення фактів, а у вигляді процесу синтезування, узагальнення і відвернення, у вигляді застосування нових інтелектуальних операцій. Мислення спирається на відому систему понять, які дають можливість відобразити дію в узагальнених і відвернутих формах.
Як правильно указує в своїй роботі "Про мислення і шляхи його дослідження" С. Л. Рубінштейн, узагальнення є слідство аналізу, що розкриває істотні зв'язки між явищами і об'єктами. Воно означає інше відношення до об'єкту, можливість встановлення інших зв'язків між об'єктами. З іншого боку, воно представляє можливість встановлення зв'язку між самими поняттями. Встановлені і узагальнені в колишньому досвіді системи зв'язків не анулюються, утворення узагальнення йде не тільки шляхом наново здійснюваного узагальнення одиничних предметів, а шляхом узагальнення колишніх узагальнень. На це указував Л.С. Виготській. Узагальнення дане в системі мови, яка служить передачі загальнолюдського досвіду і дозволяє вийти за межі одиничних вражень.
При деяких формах патології психічної діяльності у хворих втрачається можливість використовувати систему операцій узагальнення і відвернення.
Дослідження мислення хворих, страждаючих різними захворюваннями мозку, виявили, що порушення операційного компоненту мислення приймають різні форми. При всій їх різноманітності вони можуть бути зведені до двох крайніх варіантів: а) зниження рівня узагальнення, б) спотворення процесу узагальнення.
Зниження рівня узагальнення
Зниження рівня узагальнення полягає в тому, що в думках хворих домінують безпосередні уявлення про предмети і явища; операція загальними ознаками замінюється встановленням суто конкретних зв'язків між предметами. При виконанні експериментального завдання подібні хворі не в змозі зі всіляких ознак відібрати ті, які якнайповніші розкривають поняття. Так, наприклад, в досвіді по методу класифікації один з подібних хворих відмовляється об'єднати в одну групу кішку з собакою, "тому що вони ворогують"; інший хворий не об'єднує лисицю і жука, тому що "лисиця живе в лісі, а жук літає". Приватні ознаки "живе в лісі", "літає" більше визначають думки хворого, ніж загальна ознака "тварини".
25. Порушення динаміки мисленевих процесів
Порушення темпу: прискорення і уповільнення мислення. Прискорення - збільшення кількості асоціацій в одиницю часу. Думки поверхневі, малодоказові, виникає скачка ідей (безперервна зміна тематики мови залежно від предметів, що випадково потрапили в полі зору). Уповільнення - зменшення числа асоціацій в одиницю часу. Лабільність - феномен, що рідко зустрічається, який полягає в швидкій зміні темпу: спочатку різке прискорення, що змінялося різким уповільненням. Порушення рухливості мислення (тугоподвижність мислення, торпидність, ригідність, інертність). Деталізація, усебічність, в'язкість. Деталізація - постійне залучення в розумовий процес другорядних неістотних подробиць (порушення економічності мислення). Усебічність - виражена деталізація, що поєднується з систематичним застряванням на побічних асоціаціях при подальшому поверненні до основної думки (лабіринтове мислення). В'язкість - крайній ступінь усебічності, при якій деталізація так спотворює основну думку, що робить її незрозумілою. Втрачається здатність утримувати центральну лінію розмови, важко повернутися до теми бесіди.