14.Державна політика зайнятості.

Метою державної політика зайнятості в Україні є створення умов для повної,продуктивної і вільно обраної зайнятості та зменшення безробіття. Державна політика зайнятості базується на таких основних принципах:пріоритетності забезпечення повної,продуктивної і вільно обраної зайнятості в процесі реалізації активної соціально - економічної політики держави; відповідальність держави за формування та реалізацію політики у сфері зайнятості населення; забезпечення рівних можливостей громадянам, які проживають на території України, у реалізації їх конституційних прав на працю; ефективного використання робочої сили та забезпечення соціального захисту громадян від безробіття; співробітництва уряду України, організація співробітників і роботодавців у сфері зайнятості населення на основі пріоритетності та рівності сторін соціального партнерства.

Основними напрямами державної політики зайнятості є: сприяння зайнятості населення шляхом збереження ефективно функціонуючих та створення нових робочих місць на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності; сприяння підготовці робочої сили, професійний склад і кваліфікаційний рівень якої відповідає потребам ринку праці; підтримка самостійної зайнятості населення; сприяння підвищення рівня якості робочої сили; посилення мотивації до легальної продуктивності праці; підтримка громадян, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці; забезпечення соціального захисту громадян, які працюють за кордоном.

Держава гарантує працездатним особам:добровільність праці,вибору або зміни професії та виду діяльності, одержання заробітної плати відповідно до законодавства, захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконне звільнення, а також сприяння у збереженні роботи, безоплатне сприяння в підборі підходящої роботи. Держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо зайнятості громадянам, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у разі їх звернення за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості.

15.Активні і пасивні заходи регулювання зайнятості населення.

Залежно вiд стану економiки та ринку працi передбачається здiйснення активних та пасивних заходiв регулювання зайнятостi. До активних заходiв належать: = створення додаткових i нових робочих мiсць шляхом реструктуризацii економiки, розвитку приватного бiзнесу, особливо малого й середнього, створення умов для iноземного iнвестування та для самозайнятостi населення тощо; = профорiєнтацiя, пiдготовка й перепiдготовка кадрiв; = органiзацiя громадських робiт; = посилення територiальноi та професiйноi мобiльностi робочоi сили; = розвиток служби зайнятостi тощо. До пасивних заходiв належать: виплата допомоги у зв'язку з безробiттям i надання допомоги членам сiмей, якi перебувають на утриманнi безробiтних. Для створення малих пiдприємств не потрiбно великого стартового капiталу. Водночас цi пiдприємства забезпечують роботою значну частку тимчасово незайнятих громадян. Система професiйного навчання безробiтних громадян i незайнятого населення має виконувати соцiальнi (опанування професii, спецiальностi як засобу захисту вiд безробiття) та економiчнi функцii (розвиток трудового потенцiалу суспiльства, вiдтворення робочоi сили необхiдноi квалiфiкацii). Ця система є одним iз ланцюгiв безперервного навчання, доповнюючи iснуючi системи професiйного навчання.