38.Методи встановлення норм.

Методика встановлення норм часу залежить насамперед вiд типу виробництва (масове, серiйне, дрiбносерiйне, iндивiдуальне), рiвня механiзацii працi робiтникiв, а також вiд форми органiзацii працi. Для вищого рiвня серiйностi характернi досконалiша технiка, технологiя, органiзацiя виробництва i працi. Внаслiдок цього затрати працi виготовлення тих самих виробiв i рiвень продуктивностi працi будуть рiзними в умовах масового, серiйного та iндивiдуального виробництва. Розрiзняють такi методи нормування: сумарний дослiдно-статистичний, розрахунково-аналiтичний, укрупнений, мiкроелементний. Суть сумарного дослiдно-статистичного методу полягає в установленнi норми загалом на операцiю без розчленування ii на складовi елементи. За розрахунково-аналiтичного методу операцiю попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разi розраховують на кожний елемент операцii. Цей метод нормування дає значно точнiшi результати, нiж сумарний дослiдно-статистичний. В умовах iндивiдуального i дрiбносерiйного виробництва, коли операцiя повторюється кiлька разiв або й зовсiм не повторюється, застосування трудомiсткого аналiтичного методу розрахунку норми часу економiчно себе не виправдовує. Тому його застосовують тут тiльки для розрахунку норм на дуже складнi операцii. Суть укрупненого методу полягає у визначеннi норми на основi попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типовi операцii, деталi або види робiт.

39.Сутність продуктивності і продуктивності праці.

Продуктивнiсть — це ефективнiсть використання ресурсiв — працi капiталу, землi, матерiалiв, енергii, iнформацii — пiд час виробництва рiзних товарiв i надання послуг. Вона вiдбиває взаємозв'язок мiж кiлькiстю i якiстю вироблених товарiв або наданих послуг i ресурсами, якi були витраченi на iх виробництво. Продуктивнiсть дає змогу порiвнювати виробництво на рiзних рiвнях кономiчноi системи (на рiвнi окремого iндивiда, цеху, пiдприємства, органiзацii, галузi й держави) з використаними ресурсами. Пiд час iхньоi оцiнки необхiдно враховувати зростання вартостi енергii, сировини, витрат, пов'язаних з безробiттям тощо. Бiльш висока продуктивнiсть означає збiльшення обсягу продукцii за тих самих витрат, при цьому необхiдно враховувати потреби цiєi чи iншоi продукцii на ринку, в суспiльствi. Продуктивнiсть працi — це ефективнiсть затрат конкретноi праці, яка визначається кiлькiстю продукцii, виробленоi за одиницю робочого часу, або кiлькiстю часу, витраченого на одиницю продукцii. Зростання продуктивностi працi означає збiльшення кiлькостi продукцii, виробленоi за одиницю часу, або економiю робочого часу, витраченого на одиницю продукцii.

40.Показники і методи виміру продуктивності праці.

Продуктивність Праці - це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт, послуг, з одного боку , та кількістю праці , витраченої на виробництво цього обсягу,з іншого. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці : виробіток і трудомісткість.

Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції , виробленою одним працівником за одиницю робочого часу. На підприємстві виробіток може визначатися різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюється обсяг продукції і затрат праці. Якщо обсяг продукції вимірюється натуральними показниками, то і відповідно показники продуктивності праці називаються натуральними. Вартісними називаємо показники виробітку , в яких обсяг продукції вимірюється грошовими одиницями. Ці показники найуніверсальніші , вони дозволяють порівняти продуктивність праці при виробництві принципово різних благ. Для оцінки рівня виробітку на окремих робочих місцях при виробництві різноманітної незавершеної продукції використовується також трудові показники, в яких для характеристики обсягу виробництва застосовуються норми трудових витрат у нормо – годинах. Однак ці показники мають дуже вузьку сферу застосування , оскільки вимагають суворої наукової обґрунтованості використання норм.

Трудомісткість - це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції.

Для планування і аналізу праці на підприємстві розраховуються різні види трудомісткості.

Технологічна трудомісткість, визначається витратами праці основних робітників. Розраховується для окремих операцій, виробів.

Трудомісткість обслуговування визначається витратами праці допоміжних робітників, що зайнятті обслуговуванням виробництва.

Виробнича трудомісткість складається з технологічної трудомісткості та трудомісткості обслуговування, тобто показує витрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці роботи.

Трудомісткість управління, визначається витратами праці керівників, спеціалістів.

Повна трудомісткість продукції , відображає всі витрати праці на виготовлення одиниці кожного виробу.