- •2.Населення як демографічна категорія.
- •3.Відтворення населення і його характеристики (показники).
- •4.Трудові ресурси як соціально економічна та статистична категорія.
- •5.Економічно активне і економічно неактивне населення.
- •6.Трудовий потенціал:сутність,показники,структура.
- •7.Формування і розвиток трудового потенціалу.
- •8.Поняття і сучасне розуміння сутності соціально – трудових відносин.
- •9.Сторони і суб’єкти соціально - трудових відносин.
- •10.Державна служба зайнятості,її роль у регулюванні ринку праці.
- •11.Пасивна і активна політика на ринку праці.
- •12.Зайнятість як соціально - економічна категорія.
- •13.Форми і види зайнятості.
- •14.Державна політика зайнятості.
- •15.Активні і пасивні заходи регулювання зайнятості населення.
- •16.Безробіття:сутність,типи,соціально - економічні наслідки.
- •17.Показники,які характеризують рівень безробіття.
- •18.Сутність закона Оукена.
- •19.Сутність соціального партнерства та його роль у функціонуванні ринкової економіки.
- •20.Ринок праці як підсистема ринкової економіки.
- •21.Механізм функціонування ринку праці.
- •22.Сегментація ринку праці.
- •23.Сутність моніторингу соціально - трудової сфери і його концептуальні положення.
- •24.Завдання моніторингу соціально – трудової сфери.
- •25.Міжнародна організація праці(моп) у сучасному світі:цілі, завдання,структура.
- •26.Організація діяльності моп.
- •27.Механізм нормотворчої діяльності моп.
- •28.Сутність, зміст,завдання і значення організації праці.
- •29.Принципи організації праці.
- •32.Умови праці:сутність і значення,фактори їх формування.
- •33.Нормування праці як провідна складова її організації.
- •34.Класифікація витрат робочого часу.
- •35.Методи нормування праці.
- •36.Види норм праці.
- •37.Методи дослідження трудових процесів.
- •38.Методи встановлення норм.
- •39.Сутність продуктивності і продуктивності праці.
- •40.Показники і методи виміру продуктивності праці.
- •41.Фактори продуктивності та їх класифікація.
- •42.Резерви зростання продуктивності праці.
- •43.Теоретико- методологічні аспекти ефективності праці.
- •44.Економічний аналіз у сфері праці.
- •45.Характеристика основних трудових показників,їх аналіз.
- •46.Звітність показників праці:статистична , оперативна.
- •47.Аудит у сфері праці.
- •48.Напрями, етапи і методи проведення аудиту у сфері праці.
- •49.Сутність, джерела та структура доходів населення.
- •50.Номінальні і реальні доходи.
- •51.Заробітна плата як соціально - економічна категорія ринкової економіки і основна форма доходів найманих працівників.
- •52.Організація заробітної плати,її принципи і елементи.
- •53.Характеристика елементів організації заробітної плати на підприємстві.
- •54.Тарифне нормування оплати праці.
- •55.Системи винагороди за працю.
- •56.Планування праці, його роль в управлінні людськими ресурсами.
- •57.Види планів з праці.
- •58.Методи планування трудових показників на рівні підприємства.
- •59.Планування соціального розвитку трудових колективів.
- •Тема 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства
- •Тема 9.Політика доходів і оплата праці
11.Пасивна і активна політика на ринку праці.
Використання трудових ресурсiв характеризується показником зайнятостi. Зайнятiсть населення являє собою дiяльнiсть частини населення щодо створення суспiльного продукту (нацiонального доходу). Саме в цьому полягає ii економiчна сутнiсть. Зайнятiсть населення — найбiльш узагальнена характеристика економiки. Вона вiдбиває досягнутий рiвень економiчного розвитку, внесок живоi працi в досягнення виробництва. Зайнятiсть об'єднує виробництво i споживання, а ii структура визначає характер iхнiх взаємозв'язкiв. Соцiальна сутнiсть зайнятостi вiдображає потребу людини в самовираженнi, а також у задоволеннi матерiальних i духовних потреб через дохiд, який особа отримує за свою працю. Демографiчна сутнiсть зайнятостi вiдображає взаємозалежнiсть зайнятостi з вiково-статевими характеристиками населення, його структурою тощо. Принципами зайнятостi в ринкових умовах є: * право громадян розпоряджатися своєю здатнiстю до продуктивноi i творчоi працi. Тобто людина незалежно вiд статi, вiку, має прiоритетне право самостiйно вибирати для себе зручнi режими працi i зайнятостi. * вiдповiдальнiсть держави за створення умов для реалiзацii права громадян на працю. Реалiзацiя цих принципiв сприятиме активному впливу на стан зайнятостi, полiпшенню всiх ii якiсних характеристик, таких як освiтнiй, професiйно-квалiфiкацiйний склад зайнятого населення, його галузева i демографiчна структура, соцiально-економiчна мобiльнiсть, конкурентоспроможнiсть тощо.
12.Зайнятість як соціально - економічна категорія.
Зайнятість – це трудова діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих потреб і суспільних потреб, що не суперечить законодавству і , як правило, приносить заробіток.
Згідно з Законом України «Про зайнятість населення» відносини зайнятості в Україні ґрунтуються на таких принципах: 1)виключене право громадян розпоряджатися своїми здібностями до праці,заборона примусової праці. Цей принцип передбачає право людини працювати чи не працювати, а якщо працювати – то та і стільки,де і скільки це їх потрібно. 2)створення державою умов для реалізації права громадян на працю,на захист безробіття, на допомогу в працевлаштуванні і матеріальну підтримку в разі звільнення з роботи згідно з Конституцією України.
Зайнятість – це складна і багатоаспектна економічна категорія, що характеризує дуже важливі соціально - економічні відносини. Вона характеризується різними аспектами, основними з яких є її види, форми.
13.Форми і види зайнятості.
Форми. За способом участі працівника в суспільній праці розрізняють зайнятість за наймом і само зайнятість. За формами власності підприємств розрізняють зайнятість на державних, колективних і приватних підприємствах. За легітимність працевлаштування розрізняють формальну – зайнятість на підприємствах і організаціях реального сектору та неформальну(не зареєстровану в офіційній економіці)– вулична торгівля, домашнє виробництво.
За формами організації розрізняють стандартну зайнятість, що характеризується стабільністю трудових відносин, стаціонарність робочого часу та нестандартну зайнятість, що характеризується протилежними ознаками:нестабільність трудових відносин,не стаціонарність робочого місця. Одним з різновидів нестандартної зайнятості є нетоварна зайнятість, вона означає всі види неоплачуваної роботи, результати якої споживаються самими працівниками.
За мірою охоплення економічно активного населення розрізняють неповну зайнятість, що виявляється, з одного боку,як нестача робочих місць для всіх бажаючих працювати, а з іншого боку, - як вимушена зайнятість неповний робочий час та повну зайнятість.
За способами власності підприємств:на державних, колективних. За способами участі в суспільній праці:зайнятість за наймом,самостійна зайнятість.
Основними видами зайнятості є повна, продуктивна, раціональна і ефективна зайнятість.
Враховуючи принцип добровільності праці, повна зайнятість в ринковій економіці означає не максимально можливе залучення до роботи працездатного населення,а достатність робочих місць для всіх добровільно бажаючих працювати. Повна зайнятість є важливою характеристикою соціально захисту населення у трудовій сфері.
Продуктивна зайнятість – це економічно доцільна, вигідна зайнятість. Вона означає перевищення економічних вигід, отриманих в результаті цієї зайнятості порівняно з витратами на організацію цієї роботи.
Раціональна зайнятість – це одночасно і економічно, і соціально доцільна зайнятість. Визначається ефективністю трудової діяльності в найширшому розумінні цього поняття:суспільною корисністю результатів праці,оптимальністю суспільного поділу праці.
Ефективна зайнятість – повна зайнятість,що водночас відповідає вимогам раціональності. Відображає стан кількісної і якісної збалансованості між потребою населення в роботі робочими місцями, за якої створюються сприятливі умови для соціально – економічного прогресу і дотримуються інтереси як окремих працівників, так і суспільства в цілому.