2.Населення як демографічна категорія.

Населення – це сукупність людей,що проживають на визначеній території. Нерідко в цьому ж розумінні в соціально - економічній літературі використовується поняття «народонаселення». Населення – це всі люди незалежно від їхніх характеристик,тобто це найширше поняття для означення людських ресурсів.

Разом з тим населення - це те джерело, з якого утворюються всі інші угрупування людей. Тому вивчення чисельності,складу і динаміки населення надзвичайно важливе і для економіки праці. Економісти розглядають населення як джерело ресурсів для праці,як носія певних економічних відносин і, що дуже важливо, як споживача, що формує попит.

Демографічні процеси - відтворення населення,зміна поколінь,характер і темпи зростання(зменшення) населення статево – вікові структури,міграції,тісно взаємопов’язані з усім суспільним розвитком. Ці процеси залежать від суспільного розвитку і,разом з тим,активно впливають на нього,сприяючи соціально - економічним перетворенням чи гальмуючи їх.

3.Відтворення населення і його характеристики (показники).

Відтворення населення – це історично і соціально - економічно обумовлений процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь.

Основини характеристиками відтворення населення є види руху населення, типи і режими відтворення.

Види руху(природний,міграційний,соціальний,економічний).

Природний рух населення – залежить від того, які процеси переважають,відбувається природний приріст чи природне зменшення населення.

Чисельність та склад населення змінюється також з міграційних процесів,такі переміщення викликані різними,але завжди дуже серйозними причинами.

Соціальний рух населення – виявляється у зміні освітньої ,професійної, національної та іншої структур населення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього рівнем освіти та культури.

Економічний рух населення – пов'язаний зі зміною його трудової активності. Результати цього руху обумовлені передусім економічними чинниками:люди розпочинають або припиняють трудову активність,що призводить до відповідного збільшення або зменшення ресурсів для праці.

У природному русі населення розрізняють типи його відтворення: традиційний та сучасний.

Традиційний тип відтворення характеризується нерегульованою демографічною ситуацією(епідемії, низький рівень життя). В результаті взаємодії цих факторів загальні темпи зростання чисельності населення невисокі, в структурі переважає частка молодих людей. Цей тип характерний для ранніх етапів розвитку людського суспільства.

Сучасний тип – відтворення обумовлене соціально – економічним розвитком,зростанням рівня життя,досягненням медицини,емансипацією і залученням в економічну діяльність жінок та іншими причинами,в результаті яких різко зменшився рівень народжуваності,значно збільшилася середня тривалість життя.

Розрізняють три режими відтворення населення:розширене,просте, звужене. Розширене відтворення характеризується природним приростом населення. Просте відтворення,однакова кількість. Звужене відтворення, або депопуляція.

4.Трудові ресурси як соціально економічна та статистична категорія.

У вітчизняній економічній літературі,статистичному обліку,державному регулюванні економіки для означення людських ресурсів, використовується термін трудових ресурсів, що виник у перші роки радянської влади для потреб централізованого управління. Трудові ресурси – це частина населення країни,що за своїм фізичним розвитком,розумовими здібностями і знанням здатна працювати в народному господарстві.

Щоб кількісно визначити межі трудових ресурсів, потрібно уяснити поняття «працездатне населення», «працездатний вік», «працюючі підлітки», «працюючі пенсіонери».

Працездатний вік – поняття узагальнене, а тому дещо умовне. Воно визначається системою законодавчих актів. Нижня межа працездатного віку передбачає, що до початку трудової діяльності людина повинна здобути певний рівень фізичного та розумового розвитку, для чого потрібен час. Верхня межа працездатного віку показує думку суспільства про те,в якому віці людина може претендувати на соціальну допомогу по старості.

Разом з тим серед людей непрацездатного віку є чимала частка працездатних і бажаючих працювати. Працівників, молодших працездатного віку, звичайно називають працюючими підлітками, а старших - працюючими пенсіонерами. Історичний досвід переконливо доводить, що кількість працівників цих категорій обернено пропорційна рівню добробуту населення.