27.Механізм нормотворчої діяльності моп.

Міжнародно – правові акти двох видів – Конвенція і Рекомендації – приймаються в рамках,закріплених у статуті МОП та інших її документах.

Конвенції та рекомендації МОП разом із різноманітними актами ООН, що діють у світовому масштабі, і актами локальної дії, прийнятими локальними організаціями , складають свого роду міжнародний кодекс праці.

Міжнародний кодекс праці - це різноманітні міжнародні трудові норми; зведення з 184 конвенцій та 194 рекомендацій МОП,прийнятих за роки існування Організації. Він є об’єктом уваги, вивчення, запозичення, практичного використання в якості визначного в цивілізованому світі еталона, зведення модельних актів з соціально – трудових відносин, творче освоєння якого є необхідною умовою розробки та вдосконалення національних систем трудового права, які орієнтуються на загально цивілізаційні вимоги.

Міжнародний кодекс праці встановлює міжнародні стандарти у сфері трудових прав, найму та професійної підготовки, умов праці та зайнятості. Кодекс детально описує всі процедури, що ґрунтуються на принципових положеннях системи трипартизму, які є важливими для переговорного процесу сторін, для ефективного застосування міжнародних трудових норм у практиці певної країни тощо.

Всі документи МОП поєднані спільною ідеєю присутності і всіх діях соціальних партнерів імперативу політичної волі до досягнення соціального компромісу, вони не містять політичних амбіцій та ідеологічних установок.

Більшість норм про працю,які пропонують МОП у формі конвенцій та рекомендацій, не мають революційного та інноваційного характеру та не є універсальними, про те вони пропонують такі методи вирішення проблем у трудовій сфері, які позитивно зарекомендували себе або є єдино правильними,та були випробувані в багатьох країнах.

До основних Конвенцій МОП у сфері соціально – трудових відносин належать такі.

Конвенція про свободу асоціацій та захист прав на організацію;Про охорону заробітної плати; Про застосування принципів права на організацію та на ведення колективних переговорів; Про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності;Про дискримінацію у сфері праці та занять;Про політику у сфері зайнятості, яка передбачає активне сприяння повній, продуктивній і вільно обраній зайнятості; Про встановлення мінімальної заробітної плати; Про захист прав представників трудящих на підприємстві та наданих їм можливостей.

28.Сутність, зміст,завдання і значення організації праці.

Органiзацiя працi— це спосiб поєднання безпосереднiх виробникiв iз засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кiнцевих соцiально-економiчних результатiв. Органiзацiя працi є об’єктивною необхiднiстю i невiд'ємною складовою трудовоi дiяльностi людини. Вона має сприяти вдосконаленню всiх процесiв працi, виробничих структур для досягнення найвищоi ефективностi суспiльного виробництва. В умовах ринковоi економiки на всiх рiвнях управлiння можна видiлити економiчнi та соцiально-психологiчнi завдання щодо полiпшення органiзацii працi. Економiчнi завдання передбачають досягнення максимальноi економii живоi та уречевленоi працi, пiдвищення продуктивностi, зниження витрат у процесi виробництва продукцii i надання послуг належноi якостi. Соцiально-психологiчнi завдання передбачають створення таких умов працi, якi б забезпечували високий рiвень працездатностi зайнятих у виробництвi. Крiм того, працiвники мають одержувати задоволення вiд роботи, яку виконують. Вперше наукова теорiя працi знайшла вiдображення в тейлоризмi (понад 100 рокiв тому), i подальший ii розвиток полягав у переходi до концепцiй «збагачення працi», «автономних груп», «гуманiзацii працi», якi потiм продовжили свiй розвиток у складi бiльш широких економiко-соцiологiчних i полiтико-iдеологiчних теорiй «демократii в промисловостi», «соцiальноi iнтеграцii» та iн.