- •12. Тильзит и Эрфурт
- •21. Мюнхенська угода як наслідок політики умиротворення Німеччини.
- •29. Дипломатична боротьба за нейтральні країни напередодні та в роки першої світової війни.
- •36. Объединение Германии
- •[Править] Дипломатическая активность Бисмарка
- •[Править] Результат австро-прусской войны
- •[Править] Образование Северогерманского союза
- •19 Июля 1870 на заседании северогерманского рейхстага Бисмарк объявил о начале войны Франции против Пруссии.
- •10 Мая 1871 окончательный мир (Франкфуртский мир) с Пруссией, фактически с провозглашённой Германской империей.
- •49. Здобутки американських домовленостей в обмеженні гонки озброєнь на поч 70-ті роки
- •54. Події на Близькому сході 1956. Суедська криза
- •61. Події в країнах Східної Європи в 1956р.(Польща,Угорщина)
- •63. Німецька проблема в 1945-1949 рр.
- •64. Хельсинка нарада нбсе 1973-1975 (3 етапи)
- •71. Радянсько-югославський конфлікт
- •82. Розвиток взаємин Україна – Ірак. Позиція України щодо американо-іракського конфлікту
- •83. Україна - повноправний член обсє
- •84. «Декларація про державний суверенітет України» про зовнішню політику держави.
- •85.Характер-ка атр.Значення для взяємин з Укр.
- •87. Розвиток взаємин Україна – Китайська Народна Республіка.
- •88. Постанова Верховної Ради України « Про реалізацію декларації про держаний суверенітет України в галузі зовнішніх відносин» від 25 грудня 1990р.
- •90.Міжнародні орг-ї та їх класифікації
- •91. Концепція роззброєння , розроблена органами оон.
- •92 Нету
- •94.Зовн-політ.Концепція Укр.Заг.Хар-ка.
- •95. Воєнна організація вод та її функції.
- •96. Система реалізації нац.Безпеки України
- •97.Ядерне розброєння Укр та його істор.Знач-я.
- •98.Голов.Ф-ї зп Укр
- •99.Механізм здійсн-я зп Укр.
- •100.Що таке націон.Інтереси?
- •101.Основні напрямки зп Укр.Та їх пріоритети
- •102. Статус України як без’ядерної та нейтральної держави
- •103.На яких основ.Засадах Україна проводить свою зп?
- •104.Встановлення та розвиток взаємовідносин між Україною та Чехією
- •105.Розвиток взаємин між Укр.І Республ.Польща
- •106. Розв’язання проблем взаємин між Україною і Росією
- •107.Динаміка розвитку укр.-болгар.Відносин
- •108. Основні договірно-правові документи взаємин Україна – Ізраїль
- •109. Розвиток взаємин Україна – Японія.
- •110. Динамізм розвитку взаємин Україна – сша.
- •111. Основні договірно-правові документи взаємин України – сша.
- •112. Визнання України світовим співтовариством як суверенної держави
- •113. Суверенна Україна як повноправний субєкт міжнародніх відносин та міжнародного права.
- •114.Основні етапи зп-діяльн-ті Укр(1917-2006)
- •115. Особливості зп діяльності України після 1990р
- •117.Україна-один із засновників і повноправний член оон
- •118. Конституція України про зовнішню політику, захист суверентету та територіальної цілісності.
- •119. Форми і методиреалізації зп
115. Особливості зп діяльності України після 1990р
Стрімке визнання України на міжнародному рівні дало поштовх до ґрунтовної розробки її зовнішньополітичної концепції. Визначені ще Декларацією про суверенітет принципові засади української зовнішньої політики необхідно було конкретизувати з урахуванням тих реальних проблем, що постали перед республікою після проголошення її незалежності. Активна, цілеспрямована, чітко окреслена і виважена зовнішня політика повинна була забезпечити сприятливі умови для економічного та культурного піднесення України й одночасно забезпечити її участь у розв'язанні низки глобальних і регіональних проблем, які потребували об'єднаних дій міжнародного співтовариства.
Стрімке визнання України на міжнародному рівні дало поштовх до ґрунтовної розробки її зовнішньополітичної концепції. Визначені ще Декларацією про суверенітет принципові засади української зовнішньої політики необхідно було конкретизувати з урахуванням тих реальних проблем, що постали перед республікою після проголошення її незалежності. Активна, цілеспрямована, чітко окреслена і виважена зовнішня політика повинна була забезпечити сприятливі умови для економічного та культурного піднесення України й одночасно забезпечити її участь у розв'язанні низки глобальних і регіональних проблем, які потребували об'єднаних дій міжнародного співтовариства. Першою своєрідною програмою зовнішньополітичної діяльності незалежної України став виступ Голови її Верховної Ради Л. Кравчука на 46-й сесії Генеральної Асамблеї ООН 2 вересня 1991 р. З високої трибуни ООН, насамперед, було проголошено вірність України принципам Статуту цієї організації, Гельсинк-ського Заключного акта та Паризької хартії і підтверджено намір стати безпосереднім учасником загальноєвропейського процесу членом європейських структур. Зазначалось також, що Україна не має територіальних претензій до жодного із сусідів і виступає проти будь-яких територіальних зазіхань. Одним із важливих завдань зовнішньої політики Україна визначила активну участь у зусиллях світового співтовариства з роззброєння. Як зазначив у виступі Л.Кравчук, позиція українського керівництва полягає в тому, що процес зниження рівня військових потенціалів повинен стати всеосяжним, тобто охоплювати всі види зброї, всі регіони, всі країни світу. Україна виявила бажання стати безпосереднім учасником переговорного процесу про роззброєння. На особливу увагу, безумовно, заслуговує проблема ліквідації ядерної зброї. Взявши на себе 1990 р. зобов'язання дотримуватись трьох неядерних принципів (не приймати, не виготовляти і не набувати ядерної зброї), Україна висловила намір приєднатися до Договору про її нерозповсюджец-ня як неядерна держава. Це прагнення цілком відповідало міжнародним зусиллям, спрямованим на обмеження та ліквідацію ядерної зброї в світі. Водночас практичні кроки щодо його реалізації сприяли зміцненню довіри між державами і позитивно впливали на всю міжнародну атмосферу. У виступі глави української делегації було звернено увагу членів ООН на необхідність об'єднати зусилля для вирішення існуючих регіональних конфліктів і заявлено про прагнення України взяти активну участь у пошуках шляхів їх мирного врегулювання. Важливе значення для формування зовнішньополітичної концепції України мала також висловлена на сесії підтримка Україною принципу деідеологізації міжнародних відносин та ідеї про закріплення універсального уявлення про права людини і вироблення механізмів їх забезпечення. Загалом діяльність делегації України засвідчила зрілість її зовнішньополітичних позицій і стала гідним внеском у розвиток міжнародної співпраці. Основні принципи української зовнішньої політики дістали підтвердження у прийнятому Верховною Радою республіки 5 грудня 1991р. Зверненні "До парламентів і народів світу". В ньому зазначалось: Україна "спрямовуватиме свою зовнішню політику на зміцнення миру і безпеки у світі, на активізацію міжнародного співробітництва у вирішенні екологічних, енергетичних, продовольчих та інших глобальних проблем. Зовнішня політика України буде базуватись на загальновизнаних принципах міжнародного права". Подальший розвиток і конкретизація зовнішньоекономічної концепції України були тісно пов'язані з новою ситуацією, що склалась після розпаду СРСР і необхідністю вироблення нових взаємовідносин з колишніми союзними республіками. Величезного значення набули проблеми розподілу колишньої загальносоюзної власності, стабільності державних кордонів, долі ядерної зброї, пошуку нових форм організації економічної, політичної та культурної співпраці тощо. З погляду концептуальної визначеності зовнішньополітичного курсу України особливо велике значення мав документ, схвалений Верховною Радою України 2 липня 1993 р. "Про Основні напрями зовнішньої політики України".
116- и так понятно +90 вопрос