- •Аналіз стану та рівня нормування праці.
- •2. Безробіття та його основні поняття як соціально-економічного явища.
- •3.Трудові ресурси, трудовий потенціал, робоча сила, економічно активне населення.
- •4. Виробнича операція як головний об'єкт нормування праці, її характерні ознаки.
- •5. Витрати на персонал підприємства та їх структура.
- •6. Доплати та надбавки до заробітної плати: сутність і класифікація.
- •7. Загальна характеристика норм праці, що застосовуються на підприємствах.
- •1. Різновиди норм за призначенням.
- •2. Групування норм за видом затрат часу:
- •3. Групування норм за періодом дії.
- •8. Зміст, призначення та елементи тарифної системи.
- •9. Значення, завдання і методи планування чисельності працівників.
- •11. Методи нормування.
- •12. Методичні основи аналізу робочого часу.
- •13.Норми часу та їх класифікація.
- •14. Нормування праці службовців.
- •15. Облік та аналіз трудомісткості продукції.
- •16. Обробка, аналіз, систематизація та використання результатів хронометражу.
- •17. Поділ і кооперація праці в організації.
- •18. Показники і методи вимірювання продуктивності праці.
- •19. Поняття та основні напрями практичної діяльності з організації праці.
- •20. Поняття, види, форми та концепції зайнятості населення.
- •21. Призначення та класифікація нормативів праці.
- •22. Принципи ефективності трудових процесів.
- •24. Робочий час: вивчення та класифікація.
- •25.Соціально-економічна сутність заробітної плати та її структура.
- •26. Умови праці та фактори їх формування.
- •27. Фактори і резерви зростання продуктивності праці на підприємстві.
- •28. Форми і системи заробітної плати. Форми і системи оплати праці
- •29. Хронометраж, його призначення та види.
11. Методи нормування.
Методи нормування праці діляться на аналітичні і сумарні.
Суть сумарного методу (досвідно-статистичного) полягає в установленні норми загалом на операцію без розчленування її на складові елементи:
на основі порівняння складності та обсягу даної роботи з такими, що виконувались раніше;
на основі даних оперативного й статистичного обліку про витрату часу на аналогічні роботи;
за досвідом нормувальника (майстра, технолога) у встановленні норм праці;
за результатами узагальнення сумарних спостережень за використанням робочого часу на цих операціях, роботах.
Перевагою сумарного методу порівняно з аналітичним методом є його висока оперативність та невелика трудомісткість виконання розрахунків.
Досвідно-статистичні норми широко застосовують в одиничному та малосерійному виробництві, де, як правило, відсутні детальні розробки технологічного процесу, а тому встановлення технічно обґрунтованих норм потребує значних витрат праці нормувальників. Головною вадою цих норм є те, що вони не фіксують наявні недоліки в організації праці, не є прогресивними, тобто не враховують зростання технічної озброєності, впровадження нової техніки, поліпшення його організації виробництва та вдосконалення праці.
Аналітичний (розрахунково-аналітичний) метод полягає в тому, що норма встановлюється на основі всебічного аналізу і фактичного здійснення трудового процесу і визначення найбільш раціональних методів виконання кожного його елемента. Включає сукупність таких дій:
аналіз трудового процесу, розподіл його на елементи;
дослідження факторів, що впливають на тривалість кожного з елементів операції;
проектування раціональних режимів роботи обладнання, організації праці і необхідних затрат праці;
орозрахунок норми часу на кожний елемент операції
Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарні методи. Він є основним методом для масового, крупносерійного і серійного типів виробництва. В умовах індивідуального і дрібносерійного виробництва, коли операція повторюється кілька разів або й зовсім не повторюється, застосування трудомісткого аналітичного методу розрахунку норми часу економічно себе не виправдовує.
За методикою отримання вхідних даних аналітичні методи діляться на:
1) аналітично-розрахункові, при яких базою розрахунку норм є нормативи складових елементів норми часу залежно від режимів роботи устаткування, організації обслуговування та виробничих можливостей робочого місця, застосування найкращих, найефективніших методів організації та способів праці. Розрахунки (відповідно до ступеня диференціації) можуть бути:
за мікроелементними нормативами (для нормування ручних і деяких машинно-ручних процесів) – для вивчення найпростіших елементів, т.зв. мікроелементів, з яких складаються складні і різноманітні за своїм характером трудові операції. Переваги цього методу полягають у тому, що ще до початку трудового процесу можна конструювати ручні прийоми різних трудових процесів на основі створення системи мікроелементів, які визначаються характером і методом виконання роботи, схемою організації робочого місця і трудовими навичками робітника;
за диференційованими нормативами - припускають детальне розчленування трудового процесу на елементи (до трудових рухів і дій) і дослідження чинників, які впливають на тривалість кожного елемента, проектування нового складу;
за укрупненими нормативами - полягають у визначенні норми на основі попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типові операції, деталі або види робіт;
2) аналітично-дослідні, при яких вхідна інформація отримується шляхом досліджень витрат робочого часу та режимів роботи устаткування у реальних витратах часу або експериментальних режимів роботи устаткування, на засадах чого проектуються раціональні трудовий і виробничий процеси; отримані норми порівнюються з нормативними матеріалами.
Рис. Методи нормування та вивчення затрат робочого часу