2. Групування норм за видом затрат часу:

Н. підготовчо-завершального часу - в одиничному і малосерійному виробництві встановлюється на деталь (виріб); у серійному - на партію деталей (виробів); у масовому - приєднується до Тобс робочого місця;

Н. часу обслуговування робочого місця ;

Н.оперативного часу - включає основний час і неперекривну частину допоміжного часу;

Н. часу на відпочинок - включає сумарну кількість часу регламентованих перерв, встановлюваних на зміну;

Н.штучного часу - це сумарний час (за винятком ПЗ), необхідний для виготовлення одиниці продукції (виконання операції) за певних організаційно-технічних умов;

Н. штучно-калькуляційного часу - це повна Н. часу, необхідного для виготовлення одиниці продукції (операції) за певних організаційно-технічних умов;

Н. часу на партію виробів — сумарний час виготовлення партії виробів за певних організаційно-технічних умов.

3. Групування норм за періодом дії.

Норми тривалої дії або умовно-постійні встановлюються на такі роботи, де технологія тривалий час не змінюється.

Сезонні норми застосовуються не цілорічно, а в окремих періодах року через те, що умови роботи, наприклад, влітку і взимку дуже розрізняються, що об'єктивно впливає на продуктивність праці.

Тимчасові норми встановлюються на обмежений час, напр., на період освоєння нової продукції, коли технологія не стабілізувалася.

Разові норми використовуються на поодиноких, неповторюваних роботах, наприклад, під час реставрації унікальних споруд.

4. Групування норм за ступенем деталізації: а) деталізовані, або інакше — диференційовані; б) укрупнені.

Деталізовані норми поділяються на мікроелементні норми ( встановлюються на окремі трудові рухи – мікроелементи- у масовому виробництві переважно для ручних, ручних механізованих та машинно-ручних робіт)та елементні норми (встановлюються на окремі елементи трудового процесу: підготовчо-завершальні дії працівника, основні прийоми тощо).

Укрупнені норми бувають:

комплексні (встановлюються на комплекс взаємопов'язаних операцій незалежно від того, виконуються вони одним працівником чи колективом),

типові норми (необхідні затрати робочого часу на виготовлення типового представника з певної групи однорідних, але неоднакових предметів праці; розробляються на підставі типової технології);

єдині норми (встановлюються на однакові технологічні операції або комплекси операцій, умови виконання яких у різних галузях і районах мало чим розрізняються або однакові. До таких належать єдині норми на будівельно-монтажні, сільськогосподарські, лісозаготівельні роботи тощо).

5. Групування норм за методом їх обґрунтування: технічно обґрунтовані норми (розраховані за нормативними матеріалами; хронометражні; розраховані за емпіричними формулами) та дослідно-статистичні норми (встановл. на підставі власного досвіду нормувальника чи майстра; за аналогією з трудомісткістю інших подібних робіт).

6. Групування норм за кількістю людей, праця яких нормується. Індивідуальні норми призначені для одного окремого працівника за індивідуальної організації праці. Колективні норми — розраховані на колектив працівників: бригаду, зміну, тісно пов'язаних кооперуванням праці з елементами взаємозамінності суб'єктів трудового процесу.