12. Методичні основи аналізу робочого часу.

Перша група завдань аналізу робочого часу пов'язана зі збільшенням питомої ваги оперативного часу (роботи) у балансі робочого часу.

Друга група завдань аналізу робочого часу полягає в аналізі структури витрат робочого часу при здійсненні оперативної роботи.

Внутріопераційний аналіз трудових процесів здійснюється через порівняння фактичної тривалості елемента і нормативної.

Внутрінормативний аналіз полягає в порівнянні діючої норми з науково обґрунтованими і прогресивними нормами при одночасному освоєнні встановленої норми і досягненні закладеного в ній рівня інтенсивності праці.

Фізіологічний аналіз резервів росту продуктивності праці передбачає виявлення фактичної категорії важкості та інтенсивності праці на робочому місці.

Аналіз трудового процесу повинен включати дослідження:

а) якості організації та обслуговування робочого місця — технічного рівня устаткування, наявності потрібних інструментів, комплексності та своєчасності обслуговування;

б) роботи устаткування — ступеня використання його потужності та технологічних можливостей;

в) умов праці;

г) діяльності людини — прийомів та методів праці, затрат робочого часу на виконання окремих елементів трудового процесу.

Для обліку тривалості робочого дня застосовують показники його фактичної і нормальної тривалості.

Фактична тривалість робочого дня характеризується часом одного працюючого за день (зміну), включаючи повні відпрацьовані години і виключаючи години простоїв. Вона розраховується діленням відпрацьованих за певний період людино-годин на відпрацьовані людино-дні.

Нормальна тривалість робочого дня визначається кількістю годин роботи, встановленої законом для даної групи працівників.

На основі даних фактичного і нормативного балансу робочого часу розраховують такі показники:

1. Коефіцієнт використання змінного часу (Квик):

, де Тпз — підготовчо-заключний час;

Топ — оперативний час; (фактичний)

Тобс — час обслуговування робочого місця;

Твоп — час на відпочинок та особисті потреби, враховується в межах нормативу;

Тзм — тривалість робочої зміни.

2. Коефіцієнт втрат з организаційно-технічних причин:

де Твотп - час перерв, обумовлених порушеннями нормального перібегу процесса.

3. Коефіцієнт втрат робочего часу у зв‘язку з порушеннями трудової дисципліни: ,

де Тптд — время перерв у зв‘язку з порушенням трудової дисципліни.

4. Коефіцієнт максимально можливого підвищення продуктивності праці при усуненні усіх втрат і зайвих витрат робочого часу (П_пп)

де Т_опф — фактичний оперативний час

13.Норми часу та їх класифікація.

Норма часу Нч - це кількість робочого часу (в людино-годинах, людино-хвилинах), об'єктивно необхідного для виконання конкретної роботи (операції) робітником (бригадою робітників) за певних організаційно-технічних умов.

У норму часу входить тільки нормований час. Вона складається з таких елементів:

• ОП — затрати оперативного часу. Норма оперативного часу Топ включає основний час і неперекривну частину допоміжного часу;

• ОБ — витрати часу на обслуговування робочого місця;

• ВОП — перерви на відпочинок і власні потреби – це сумарна кількість часу регламентованих перерв, встановлюваних на зміну;

• ПР –– регламентовані перерви з організаційно-технічних причин;

• Пз — витрати підготовчо-завершального часу.

Усі складові частини норми часу подаються в одному масштабі вимірювання (хвилинах, годинах).

Перші елементи утворюють так звану норму штучного часу (1 шт):

Норма штучного часу Тшт — це сумарний час (за винятком підготовчо-завершального), необхідний для виготовлення одиниці продукції (виконання операції) за певних організаційно-технічних умов. Норма штучного часу є складовою частиною норми часу Нч. У серійному виробництві, коли деталі на механічну обробку запускаються партіями, спочатку розраховують норму штучного часу на одну деталь чи операцію:

Щоб від норми штучного часу перейти до повної норми Нч, яка є основною планово-обліковою одиницею, треба до штучного часу додати час підготовчо-завершальної роботи, розрахований на одну деталь або операцію.

Норма штучно-калькуляційного часу Тшк - це повна норма часу, необхідного для виготовлення одиниці продукції (виконання операції) за певних організаційно-технічних умов. В умовах масового виробництва підготовчо-завершальний час не враховують під час розрахунку норми часу, оскільки питома вага цієї категорії затрат часу в загальному балансі робочого часу незначна. Тому склад норми часу в масовому виробництві збігається зі структурою норми штучного часу.

Повна, або розгорнута, формула норми штучно-калькуляційного часу має такий вигляд

На практиці часто об'єднують основний і допоміжний час, час організаційного і технічного обслуговування, час на відпочинок та особисті потреби. У серійному та індивідуальному виробництві час регламентованих перерв Тпр, як правило, відсутній. Тоді формула штучно-калькуляційного часу набуває спрощеного вигляду: .

Якщо деталі запускаються у виробництво партіями, тоді підготовчо-завершальний час дається на партію, а штучно-калькуляційний час на одиницю продукції становить суму штучного і підготовчо-завершального часу у тій кількості, в якій він припадає на кожну одиницю заготовок або деталей певної партії. У цьому випадку норму часу розраховують як за формулою:

, де Н.Тшк — норма часу; п — кількість виробів у партії, шт.; Тшт — норма штучного часу, хв.; Тпз — норма підготовчо-завершального часу на партію.

Норма часу на партію виробів Тпар — сумарний час виготовлення партії виробів за певних організаційно-технічних умов. Ця норма вживається у серійному виробництві, коли вироби запускаються у роботу не поштучно, а партіями: