- •Аналіз стану та рівня нормування праці.
- •2. Безробіття та його основні поняття як соціально-економічного явища.
- •3.Трудові ресурси, трудовий потенціал, робоча сила, економічно активне населення.
- •4. Виробнича операція як головний об'єкт нормування праці, її характерні ознаки.
- •5. Витрати на персонал підприємства та їх структура.
- •6. Доплати та надбавки до заробітної плати: сутність і класифікація.
- •7. Загальна характеристика норм праці, що застосовуються на підприємствах.
- •1. Різновиди норм за призначенням.
- •2. Групування норм за видом затрат часу:
- •3. Групування норм за періодом дії.
- •8. Зміст, призначення та елементи тарифної системи.
- •9. Значення, завдання і методи планування чисельності працівників.
- •11. Методи нормування.
- •12. Методичні основи аналізу робочого часу.
- •13.Норми часу та їх класифікація.
- •14. Нормування праці службовців.
- •15. Облік та аналіз трудомісткості продукції.
- •16. Обробка, аналіз, систематизація та використання результатів хронометражу.
- •17. Поділ і кооперація праці в організації.
- •18. Показники і методи вимірювання продуктивності праці.
- •19. Поняття та основні напрями практичної діяльності з організації праці.
- •20. Поняття, види, форми та концепції зайнятості населення.
- •21. Призначення та класифікація нормативів праці.
- •22. Принципи ефективності трудових процесів.
- •24. Робочий час: вивчення та класифікація.
- •25.Соціально-економічна сутність заробітної плати та її структура.
- •26. Умови праці та фактори їх формування.
- •27. Фактори і резерви зростання продуктивності праці на підприємстві.
- •28. Форми і системи заробітної плати. Форми і системи оплати праці
- •29. Хронометраж, його призначення та види.
8. Зміст, призначення та елементи тарифної системи.
Тарифна система оплати праці являє собою сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюється диференціація і регулювання рівня заробітної плати різних груп і категорій працівників залежно від складності, кваліфікаційного рівня, умов праці, особливостей і значення окремих виробництв, районів країни.
Основними елементами тарифної системи є тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців, тарифні сітки та ставки і схеми посадових окладів, або єдина тарифна сітка.
Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник використовується для визначення кількості розрядів за кожною професією (спеціальністю), складності робіт (їх тарифної групи), кваліфікаційних розрядів робітникам; забезпечення єдності в оплаті праці робітників, які мають однакову кваліфікацію; складання програм з підготовки і підвищення кваліфікації робітників.
ЄТКД містить по кожному розряду будь-якої професії характеристики, які даються в трьох розділах: “Характеристика робіт”, “Повинен знати”, “Приклади робіт”.
Кваліфікаційний довідник для спеціалістів містить 132 загальногалузеві кваліфікаційні характеристики посад керівників, фахівців і службовців, призначений для підбору і розміщення кадрів, визначення посадових обов'язків, кваліфікаційних вимог, пред'явлених до керівників, спеціалістів і службовців.
Тарифна сітка – це сукупність кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких установлюється безпосередня залежність оплати праці від кваліфікації робітників.
Розряд характеризує ступінь складності виконуваної роботи та рівень кваліфікації робітника. Кожному розряду присвоєно відповідний тарифний коефіцієнт, який показує, в скільки разів тарифна ставка кожного розряду більше, ніж тарифна ставка першого розряду. Досвід показує, що мінімальний рівень різниці між тарифними ставками суміжних розрядів не може бути нижчим за 10%.
Параметри тарифних сіток: діапазон (співвідношення тарифних коефіцієнтів крайніх розрядів); кількість кваліфікаційних розрядів; міжрозрядні співвідношення (абсолютне та відносне зростання тарифних коефіцієнтів від розряду до розряду).
Діапазон тарифної сітки являє собою співвідношення між тарифними коефіцієнтами крайніх розрядів. Тарифна сітка відображає також темпи абсолютного й відносного зростання тарифних коефіцієнтів, яке може бути прогресивним, постійним і регресивним залежно від фінансових можливостей підприємства і професійно-кваліфікаційного складу кадрів.
Міжрозрядне співвідношення – це абсолютне і відносне (у відсотках) наростання тарифних коефіцієнтів. Абсолютне наростання визначається шляхом вирахування з тарифного коефіцієнта одного розряду тарифного коефіцієнта попереднього розряду. Відносне наростання кожного наступного тарифного коефіцієнта в порівнянні з попереднім показує, на скільки відсотків рівень оплати робіт (робітників) даного розряду перевищує рівень оплати робіт (робітників) попереднього розряду.
За допомогою тарифної сітки можна встановити рівні середньої кваліфікації робітників та складності роботи. Середня кваліфікація робітників заводу в цілому, цеху або дільниці характеризується середнім тарифним розрядом.
Тарифні ставки являють собою виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці різних груп і категорій робітників в одиницю часу (година, день, місяць), тому розрізняють годинні, денні, місячні тарифні ставки за кожним кваліфікаційним розрядом.
Базовою тарифною ставкою для розрахунків заробітної плати є тарифна ставка першого розряду. Ставка першого розряду – це мінімальна заробітна плата робітника, яка вона визначає законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану роботу в нормальних умовах праці, нижче якої не може здійснюватися оплата за виконану роботу.
Тарифні ставки наступних розрядів розраховуються множенням тарифної ставки 1-го розряду на відповідний тарифний коефіцієнт: ,
де Ті – тарифна ставка і-го розряду;
Т1 – тарифна ставка 1-го розряду;
Кі – тарифний коефіцієнт і-го розряду.