6. Доплати та надбавки до заробітної плати: сутність і класифікація.

Відмінностями доплат та надбавок від тарифу є їх необов’язковість, рухомість та непостійність.

Стимулюючий фактор сприяє забезпеченню вищої оплати праці в несприятливих умовах.

Надбавки – це виплати, які пов’язані, як правило, із особистістю конкретного працівника, та мають переважно стимулюючий характер.

Основні їх види такі:

• за високу професійну майстерність робітників;

• за високі досягнення в праці спеціалістів;

• за вислугу років;

• за виконання особливо важливої роботи на термін її виконання;

• за знання і використання в роботі іноземних мов.

Доплати – це виплати, які обумовлені характеристикою сфери трудової діяльності і мають переважно компенсаційний характер. В структурі доплат виділяють дві групи.

До першої групи зараховують доплати, які не мають обмежень за сферами трудової діяльності:

• за роботу в святкові та вихідні дні;

• за роботу в наднормовий час;

• особам, які не досягли вісімнадцяти років і мають скорочену тривалість робочого часу;

• робітникам, які внаслідок виробничої необхідності виконують роботи за нижчими від наданих ним тарифних розрядів;

• за час простою та в разі невиконання норм виробітку й виготовлення бракованої продукції не з вини робітника.

В другу групу входять доплати, які застосовуються в певних (обмежених) сферах праці::

• доплати за більш інтенсивну працю ( за сумісництво професій або посад, за поширення зон обслуговування тощо);

• доплати за роботу в важких, шкідливих та особливо важких та шкідливих умовах праці, за роботу в нічний час , за інтенсивність праці на конвеєрах, потокових і автоматичних лініях; виконання робіт у тунелях і підземних територіях метрополітенів тощо;

• доплати, які пов’язані з особливим характером праці (віддаленість та невизначеність об’єкту праці, багатозмінний режим праці, вахтовий метод праці , роз'їздний характер роботи та ін.).

7. Загальна характеристика норм праці, що застосовуються на підприємствах.

1. Різновиди норм за призначенням.

Н. часу - кількість робочого часу, об'єктивно потрібного для виконання конкретної роботи (операції) за певних організаційно-технічних умов.

Н. виробітку - кількість одиниць продукції в натуральних показниках, яку повинен виробити працівник в одиницю робочого часу (за годину, зміну, місяць) за певних організаційно-технічних умов.

Н. обслуговування - кількість виробничих об'єктів (верстатів, робочих місць, людей, виробничої площі тощо), що їх повинен якісно обслуговувати робітник (бригада) за одиницю робочого часу.

Н. чисельності персоналу - розрахункова кількість працівників, необхідних для якісного обслуговування виробничих об'єктів різноманітного призначення.

Н.підлеглості - оптимальна кількість осіб, підлеглих одному керівникові.

Н. співвідношення працівників характеризує нормативні пропорції чисельності працівників різних категорій (основних та допоміжних робітників, інженерів і техніків тощо).

Нормоване завдання — розрахунковий обсяг роботи, який повинен виконати працівник (колектив) за певний робочий період (зміну, місяць).