20. Поняття, види, форми та концепції зайнятості населення.

Відповідно до законодавства України, зайнятість – це діяльність громадян, пов'язана з задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству і приносить заробіток, трудовий доход.

Згідно із законом України “Про зайнятість населення” до зайнятого населення належать громадяни нашої країни, які проживають на її території на законних підставах, а саме:

• працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні та за кордоном;

• громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їхніх сімей, які беруть участь у виробництві;

• вибрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління чи в суспільних об'єднаннях;

• громадяни, які служать у збройних силах, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, органах національної безпеки та внутрішніх справ;

• особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; які навчаються у денних загальноосвітніх школах, середніх спеціальних та вищих навчальних закладах;

• зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та громадянами похилого віку;

• працюючі громадяни інших держав, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

За формами організації (тривалістю) робочого часу розрізняють:

повна зайнятість — це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах;

неповна зайнятість – це зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Її різновиди:

• вимушена зайнятість із скороченням заробітної плати у зв'язку з скороченням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства;

• часткова зайнятість, або добровільна неповна зайнятість, обумовлена соціальними причинами, необхідністю підвищення кваліфікації, набуттям професії, станом здоров'я, вихованням дітей та іншими соціальними потребами;

• видима (явна) неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами. Неповну робочу зайнятість можна виміряти безпосередньо, використовуючи дані про заробіток, відпрацьований час, або ж за допомогою спеціальних вибіркових обстежень;

• прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами.

За статусом діяльності розрізняють:

• первинну зайнятість, тобто зайнятість за основним місцем роботи, що є основним джерелом доходів для працівника;

• вторинну зайнятість, добровільну додаткову постійну або тимчасову трудову діяльність осіб, уже залучених в трудову діяльність; трудову дiяльнiсть осiб, якi старшi або молодшi працездатного вiку; додаткову трудову дiяльнiсть осiб, якi зайнятi в домашньому або особистому пiдсобному господарствi.

За стабільністю трудової діяльності:

• постійна зайнятість;

• тимчасова зайнятість — це робота за тимчасовими контрактами. До категорії тимчасових належать працівники, які наймаються за контрактами на певний строк;

• сезонна зайнятість — це зайнятість, яка пов'язана з сезонною специфікою виробництва.

За характером організації робочих місць та робочого часу:

• стандартна зайнятість - характеризується роботою у виробничому приміщенні роботодавця, стандартним навантаженням протягом дня (тижня, року), наявністю стабільного робочого місця, чітко визначеним часом початку та закінчення робочого дня, законодавче встановленою тривалістю робочого дня (тижня, року).

• альтернативна (нестандартна) форма зайнятості – це відсутність однієї з цих рис: дистанційна зайнятість, на умовах гнучкого робочого часу в рамках робочого дня, тижня, всього періоду трудової активності людини.

За формами правового регулювання використання робочої сили розрізняють:

• регламентовану (легальну) зайнятість

• нерегламентовану зайнятість — це діяльність працездатного населення працездатного віку, яка виключена зі сфери соціально-трудових норм та відносин, здійснюється без укладання трудового договору і не враховується державною статистикою. Поділяється на: неформальну та нелегальну.

Концепції зайнятості:

• Повна зайнятість — це стан, при якому забезпечені роботою всі, хто потребує і бажає працювати, що відповідає наявності збалансованості між попитом та пропозицією робочої сили. У радянський період таким критерієм для науки й практики була загальна зайнятість, забезпечення всього працездатного населення робочими місцями.

• Ефективна зайнятість — це соціально орієнтована зайнятість з таким розподілом трудових ресурсів за сферами прикладання праці та видами діяльності, який дає можливість у кожний момент часу одержати найбільший приріст матеріальних і духовних благ та передбачає ефективне використання в трудовому процесі кожного зайнятого, скорочення важкої, некваліфікованої праці; формування соціального партнерства працюючих за наймом з адміністрацією.

• Продуктивна зайнятість – це така зайнятість населення, яка за рахунок високопродуктивної праці створює необхідні для розвитку суспільства ресурси і дає кожному працівникові доход, не менший, ніж потрібно для відтворення його фізичних, інтелектуальних і професійних якостей.

• Глобальна зайнятість враховує усі види економічної та соціально корисної діяльності, формулюється як залучення всіх осіб працездатного віку в розширену сферу економічно і соціально корисну трудову діяльність з жорстким нормуванням кожному обсягу роботи й встановленням мінімального універсального доходу.

• Примусова зайнятість населення визначає під правом на працю гарантію надання кожній людині оплачуваної роботи з одночасним її обов'язком трудитись у вибраній нею сфері суспільно корисної діяльності з одночасною відміною будь-яких форм примусу до праці. При цьому допускається добровільна зайнятість громадян, яка не може служити основою для їх притягнення до адміністративної та іншої відповідальності. Але для тих, хто готовий і шукає можливість працювати, держава має надати відповідну роботу.