2. Безробіття та його основні поняття як соціально-економічного явища.

Безробіття – соціально–економічне явище, при якому частина робочої сили економічно активного населення не зайняті у суспільному виробництві.

Згідно із Законом України “Про зайнятість населення” безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, тобто це особи, що справді шукають роботу та здатні приступити до праці.

Для громадян, які втратили роботу і заробітну плату, підходящою вважається робота, що відповідає їхній освіті, професії (спеціальності), кваліфікації, доступності послуг транспортного обслуговування, встановленій рішеннями місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який громадянин мав за попереднім місцем роботи, з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідній сфері економічної діяльності в регіоні за минулий місяць.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни:

• віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці; реорганізацією перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи й організації або скороченням (штату);

• які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, якщо вони відмовляються від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру;

• які відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, котрі шукають роботу. При цьому вони втрачають право на надання статусу безробітного строком на три місяці з подальшою реєстрацією;

• які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.

Показники аналізу безробіття: кількість безробітного населення, тис. чол.; рівень безробіття, виражений у відсотках; розподіл безробітних за сферами суспільно корисної праці; розподіл безробітних за професіями, галузями і секторам економіки; середня тривалість безробіття, міс.; навантаження на одне робоче місто, вакансію, чол.; визначається як відношення чисельності безробітних до чисельності вакантних робочих міст; рівень зареєстрованого безробіття економічно активного населення працездатного віку; рівень зареєстрованого безробіття працездатного населення працездатного віку, у відсотках.

Фактори формування безробіття: нестача сукупного ефективного попиту; негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов'язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією; недостатня мобільність робочої сили; структурні зрушення в економіці; дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості; демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили; сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.

Види безробіття:

Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого населення.

Приховане безробіття утворюють працівники, які числяться як працюючі, але перебувають у неоплачуваних відпустках й працюють лише інколи. Характерне для ситуації економічної кризи. Воно зумовлене неповним завантаженням потужностей підприємств, зменшенням обсягів виробництва, різким зниженням продуктивності праці, наданням працівникам неоплачуваних відпусток, неповною зайнятістю протягом робочого тижня.

Добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільняється за власним бажанням оскільки він не задоволений рівнем оплати праці, умовами роботи, психологічним кліматом в колективі або з інших причин всупереч бажанню адміністрації.

Вимушене безробіття виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація скорочує персонал. Такий стан ринку працi характерний, як правило, для перiодiв спаду в економiцi.

Фрикційне безробіття пов'язане з з плинністю робочої сили і перемiщенням осiб з однієї роботи на іншу, а також із однієї місцевості в іншу.

Структурне безробіття викликане структурними зрушеннями в економіці, закриттям застарілих підприємств і виробництв, скороченням випуску продукції у разі переорієнтації виробництва. Iншими словами, структура робочих мiсць i професiйна структура працiвникiв не збігаються.

У структурному безробітті можна виокремити: технологічне безробіття і конверсійне безробіття.

Економісти вважають фрикційне та структурне безробіття неминучим, тому повна зайнятість складає менше 100% робочої сили. Рівень безробіття при повній зайнятості дорівнює сумі фрикційного і структурного безробіття. Його називають нормальним або природним безробіттям. Воно складає 5 - 6%.

Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різкі коливання попиту на працю.

Інституціональне безробіття — породжене недостатньою ефективністю організації ринку праці та його правового забезпечення: неповною інформацією про вакантні робочі місця, високими виплатами соцiального страхування; недосконалою податковою системою.

Застійне безробіття — понад 12 місяців - є особливо небезпечним, якщо триває достатньо довгий час. Застійне безробіття охоплює найстійкіший контингент безробітних: бідних, бродяг, безпритульних та ін.

Хронічне безробіття пов'язане з відставанням інвестицій від темпів зростання чисельності найманих працівників, а воно, у свою чергу, пов'язане з технологічним безробіттям, що залежить від переходу до нової техніки і технології, з механізацією та автоматизацією виробництва.

Циклічне —безробіття, пов'язане з циклом ділової кон'юнктури.