29.Проан процес державотвор на визволених терит Укр вході нац.-визв війни сер 17ст.

Із самого початку національно-визвольної війни постала проблема державно-політичного устрою українських земель. В основу державотворчих принципів були покладені традиції Київської Русі та досвід козацької державності Запорозької Січі. У створенні нової держави Б.Хмельницький - її фундатор - враховував також досвід європейських держав, зокрема Речі Посполитої. Зі звільненням території України від польсько-шляхетського панування влада переходила до нової генерації українського панівного класу-козацької старшини. Фактично органом влади стала рада козацької старшини під головуванням гетьмана. Вона вирішувала найважливіші питання державної ваги.Головою виконавчої влади був гетьман. Б.Хмельницький очолював адміністрацію, військо, видавав універсали, вів дипломатичні переговори, ініціював скликання гетьманської ради.Офіційною назвою козацької гетьманської держави була "Військо Запорозьке".

Територія цієї держави в перший -гетьманський період її існування мала найширші межі.Невід'ємним атрибутом державності є наявність війська. Його чисельність у період визвольної війни досягла 100-150 тисяч. Формувалося воно на принципах добровільності. Основою повстанської армії були запорожці та реєстрові козаки п'яти полків: Білоцерківського, Корсунського, Переяславського, Черкаського та Чигиринського. У ході визвольної боротьби сформувалося ще понад десяток полків на Лівобережжі, Київщині, Брацлавщині та Чернігівщині. Полковників і сотників, як і в і Запорозькій Січі, обирали самі козаки.

Нетрадиційним став політико-адміністративний устрій Гетьманщини-її полково-сотенний адміністративний поділ території. Він замінив польсько-шляхетські воєводства і повіти. У Гетьманщині існувала судова система, з полкових і сотенних судів. Найвищим представником судової влади був генеральний суддя;У державі склалася фінансова система. Були створені фінансові органи - Державний скарб Війська Запорозького. Генеральний підскарбій керував фінансами козацького війська, розподілом грошових і натуральних податків, установленням митних зборів тощо. Історичні зміни сталися в соціально-економічних відносинах на українських землях. По-перше,була ліквідована велика земельна власність польської шляхти та полонізованих українських феодалів. По-друге, залишені ними земля, рухоме майно, худоба тощо перейшли до рук повстанців. Отже, економічні підвалини традиційного феодалізму були істотно підірвані, але повністю не ліквідовані. Докорінно змінилося становище козацтва, яке перетворилося на привілейований стан суспільства і було об'єктом особливої уваги Б. Хмельницького. За ним зберігалася особлива юрисдикція та гарантії необмеженої участі в політичному житті.

За селянством було визнано право на особисту свободу, передачу землі у спадок та вступ до козацтва. На визволеній теріторії виникло багато дрібних селянських господарств, які базувалися на сімейній та вільнонайманій праці. Але головна вимога селянства - скасування кріпацтва - не була виконана, та в тих конкретних історичних умовах, мабуть, і немогло бути інакше.

У ході війни та після її завершення значно зміцнилося і становище православного духовенства. Воно не тільки повернуло свої маєтності, але згідно з гетьманськими універсалами одержали нові земельні угіддя, млини тощо. Звільнення українських земель від засилля католицизму та уніатства посприяло зростанню ролі православ'я в суспільстві. Як зазначалося, міжнародне визнання України гетьманська держава здобула вже в першій рік визвольної війни. У квітні 1648 р. Б. Хмельницькій уклав воєнну угоду з кримським ханом Іслам-Гіреєм III про спільну боротьбу з Польщею. З червня тогож року почалося листування з російським урядом про підтримку України у її боротьбі з Річчю Посполитою. Підтримувалися дипломатичні відносини з Молдавією, Трансільванією, Туреччиною, самою Польщею. Природно, що кожна з названих країн при цьому виношувало свої плани та обстоювала власні інтереси. Українська держава мала власну символіку: прапор малинового кольору, та герб із зображенням козака з мушкетом.