Тема 4.2. Організація адміністративного судочинства План

1. Сторони у судовому адміністративному процесі. Інші учасники адміністративного судового процесу.

2. Докази в адміністративному судочинстві.

Завдання для самостійного вивчення

1. Визначте правомочності судового розпорядника в ад­міністративному судовому провадженні.

2. Назвіть учасників адміністративного судочинства, які сприяють розгляду справи.

3. Охарактеризуйте призначення доказів в адміністратив­ному судочинстві.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Сторони у судовому адміністративному процесі. Інші учасники адміністративного судового процесу

Учасниками адміністративного процесу є особи, які за- діяні у судовому розгляді справи. Традиційно суд не відносять до кола учасників процесу, оскільки він здійснює судочинства.

У КАС чітко визначено, що сторонами в адміністратив­ній справі є позивач і відповідач.

Позивачем називають особу, яка вважає, що її право, свободу чи інтерес у галузі публічно-правових відносин пору­шено, і звертається до адміністративного суду за захистом даного права, свободи чи інтересу.

Відповідачем вважають особу, яка, на думку позивача, порушила його право, свободу чи інтерес і повинна усунути дане порушення чи компенсувати заподіяну шкоду.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути:

1. громадяни України, іноземці чи особи без грома­дянства (фізичні особи);

2. підприємства, установи, організації (юридичні особи), що не є суб'єктами владних повноважень;

3. органи державної влади, інші державні органи, органи влади АРК, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень (суб'єкти владних повноважень).

За загальним правилом, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень. Проте в окремих випадках, визначених КАС, відповідачами можуть бути й інші суб'єкти.

У судове провадження адміністративної справи може бути залучено судом і третіх осіб, на чиї права, свободи, інтереси й обов 'язки може вплинути судове рішення.

Сторони і треті особи можуть брати участь у процесі са­мостійно або разом із представниками чи лише через них.

Процесуальне становище інших учасників адміністра­тивного процесу (свідок, експерт, секретар судового засідання, спеціаліст, судовий розпорядник, перекладач) в адміністра­тивному судочинстві та інших видах судочинства не має суттєвих відмінностей порівняно із цивільним судочинством. Інших учасників адміністративного процесу за роллю у судо­чинстві умовно можна поділити на дві групи:

1. особи, які обслуговують адміністративне судочинство (секретар судового засідання, судовий розпорядник, перекла­дач);

2. особи, які сприяють розгляду справи (свідки, експерти, спеціалісти).

Питання 2. Докази в адміністративному судочинстві

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Джерела доказів в адміністративному судочинстві сут­тєво не відрізняються від тих, що прийнято у цивільному судо­чинстві. Так, засобами доказування визнають пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Показання свідків, висновки експертів, речові докази в адміністративному судочинстві використовують не так часто, як у цивільному судочинстві, оскільки значна частина адмініст­ративних справ пов'язана з оскарженням правових актів.

Як основні засоби доказування у них використовують, як правило, письмові докази, зокрема текст рішення і різні додаткові матеріали, які були підставою для його прийняття; пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників із приводу змісту рішення та його обґрунтування.

В адміністративному судочинстві, на відміну від цивіль­ного, відсутня імперативна норма про те, що пояснення сторін, третіх осіб та їх представників можуть бути засобом доказуван­ня лише у тому випадку, якщо вони допитані як свідки.

Визнання стороною у суді обставин, якими друга сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для суду обов'яз­ковим (ч. 2 ст. 72, 76 КАС). Тобто це не виключає можливості суду перевірити дані обставини доказами (у т.ч. зібрати їх за власною ініціативою), якщо у нього є сумнів щодо достовірності обставин та добровільності їх визнання.

В адміністративному судочинстві таке правило обґрунто­вано принципом офіційного з'ясування обставин у справі. Воно не властиве повністю змагальному цивільному судо­чинству.

Такі сучасні засоби доказування як електронні документи віднесено до письмових доказів, а магнітні, електронні та інші

36

носії інформації (наприклад, аудіо-, відео-, фото- чи кіноплівка, дискета, компакт-диск, чіп, фотографія тощо), що містять аудіо­візуальну інформацію про обставини, які мають значення для справи, є речовими доказами.

Сторони повинні подати докази на підтвердження об­ставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Однак в адміністративних спра­вах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлено презумпцію його вини (ч. 2 ст. 71 КАС). Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Такий підхід дає можливість невладній особі (людині), якій бракує знань, самостійно довести перед судом слушність своїх тверджень.