Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
АП(ср) 1.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
28.08.2019
Размер:
360.96 Кб
Скачать

Тема 3.3. Державне управління

План

Організаційні та інші принципи побудови та діяльності апарату державного управління.

Завдання для самостійного вивчення

    1. Охарактеризуйте доцільність групування принципів державного управління.

    2. Наведіть приклади принципів поділу влади в держав­ному управлінні у дії.

    3. Визначте основні критерії ефективності принципів державного управління.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання. Організаційні та інші принципи побудови та діяльності апарату державного управління

Розрізняють три групи принципів державного управ­ління:

      1. загальносистемні;

      2. структурні;

      3. спеціалізовані.

1. До загальносистемних принципів належать такі:

  • об'єктивності управління;

  • демократизму;

  • правової упорядкованості;

  • законності;

  • розподілу влади;

  • публічності;

  • поєднання централізації і децентралізації.

Принцип об'єктивності зумовлює необхідність

врахування у всіх управлінських процесах вимог об'єктивних закономірностей та реальних можливостей суспільних сил.

Принцип демократизму відтворює народовладдя у державному управлінні й передбачає встановлення глибоких і постійних взаємозалежностей між суспільством і державою як передумови формування демократичної системи управління, яка базувалася б на демократичних засадах її здійснення в інтересах усіх або переважної більшості громадян.

Принцип правової упорядкованості зумовлює необ­хідність головним чином законодавчого визначення основних аспектів, цілей, функцій, структур, процесу, самих принципів державного управління. Даний принцип доповнюється принципом законності державного управління, який передбачає встановлення чіткого у розумінні й послідовного у реалізації режиму повсюдного та повного виконання законів і нормативно- правових актів.

Принцип розподілу влади сприяє створенню демокра­тичної, правової організації державної влади. Це стає можливим за умови, що процеси формування та закріплення загальної волі (відповідно потреб, інтересів і цілей) у законах, виконання законів та безпосереднього управління, контроль за законами і вирішення конфліктів при їх застосуванні є розділеними, розмежованими між гілками влади, а отже, скоординовані з допомогою взаємного стримування та противаг.

Принцип публічності забезпечує доступність держав­ного управління для громадян; відкритість функціонування органів державної влади та органів місцевого-самоврядування;

19

громадський контроль; судовий контроль за дотриманням у процесах державного управління конституційно закріплених інтересів суспільства, прав і свобод громадян.

Принцип поєднання централізації і децентралізації передбачає, що державне управління має бути побудовано на засадах розумного співвідношення концентрації влади і децентралізації, оскільки порушення даного балансу призводить до негативних наслідків.

2. У групі структурних принципів виділяють такі:

  • структурно-цільові;

  • структурно-функціональні;

  • структурно-організаційні;

  • структурно-процесуальпі.

Структурно-цільові принципи передбачають:

а) узгодженість цілей державного управління між собою;

б) взаємодоповнюваність цілей, коли одна ціль сприяє іншій і підсилює її;

в) підлеглість часткових, локальних цілей загальним (стратегічним);

г) послідовність у досягненні всієї сукупності цілей дер­жавного управління.

До структурно-функціональних принципів належать

такі:

а) диференціація та фіксування функцій шляхом видання правових норм;

б) сумісність функцій у межах компетентності одного чи кількох органів, підсистеми та в цілому організаційної структу­ри державного управління;

в) концентрація, що зумовлює надання одному органу сукупності управлінських функцій та відповідних ресурсів для забезпечення потужної управлінської дії на керовані об'єкти;

г) комбінування - спрямовано на те, щоб певна су­купність управлінських функцій, передбачених різними керую­чими компонентами, у власній організації не допускала дублювання;

ґ) достатня різноманітність, що вимагає кількісної та якісної відповідності управлінських функцій розмаїтим управлінським потребам;

д) відповідність управлінських дій реальним потребам керованих об'єктів.

До структурно-організаційних принципів належать такі:

а) єдності системи державної влади;

б) територіально-галузевий, що зумовлює залежність організаційних структур від території, галузі виробництва та обслуговування;

в) різноманітності організаційних зв'язків органів дер­жавної влади та місцевого самоврядування у системі державного управління;

г) поєднання колегіальності й одноосібності в окремих органах влади та місцевого самоврядування;

т) лінійно-функціональний, що розкриває зміст і обсяг підлеглості й управлінської взаємодії в організаційній структурі державного управління.

До структурно-процесуальних, що організовують дер­жавно-управлінську діяльність і широко застосовуються, нале­жать такі принципи:

а) відповідності елементів (методів, форм і стадій) управ­лінської діяльності органів державного управління їх функціям і організації;

б) конкретизації управлінської діяльності й особистої відповідальності за її результати;

в) стимулювання раціональної та ефективної управлін­ської діяльності.

3. Групу спеціалізованих принципів державного управ­ління утворюють такі:

а) принципи державної служби;

б) принципи роботи із персоналом управління;

в) принципи інформаційного забезпечення державного управління;

г) принципи діяльності органу виконавчої влади;

ґ) принципи прийняття управлінських рішень.

21

Критерієм ефективності використання принципів держав­ного управління є, перш за все, досягнення системності дер­жавного управління.

Запитання для повторення та закріплення матеріалу

  1. Які Ви знаєте основні групи принципів державного управління?

  2. До якої групи відноситься принцип демократичності державного управління?

  3. Поясніть, що таке структурно-функціональні прин­ципи.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]