загальних підставах із громадянами України. Винятком є іноземці, які користуються імунітетом відповідно до між­народних договорів, оскільки у випадку скоєння ними адміністративних правопорушень питання їх відповідальності вирішується дипломатичним шляхом.

Запитання для закріплення і повторення матеріалу

1. Хто розглядає справи про адміністративні правопору­шення відповідно до правил підвідомчості?

2. У чому полягає чинність закону про відповідальність за скоєння адміністративних правопорушень?

3. Хто з іноземців в Україні не підлягає адміністративній відповідальності?

Тема 5.2. Поняття адміністративного правопорушення (проступку) План

1. Суспільна небезпечність і шкідливість адміністра­тивного проступку.

2. Співвідношення адміністративного проступку та зло­чину.

3. Співвідношення адміністративного і дисциплінарного проступку.

Завдання для самостійного вивчення

1. Наведіть приклади виникнення суспільної небезпеки внаслідок учинення адміністративного правопорушення.

2. Назвіть головні ознаки, що відрізняють злочин від ад­міністративним правопорушенням.

3. Доведіть, що адміністративні правопорушення не є злочинними.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Суспільна небезпечність і шкідливість ад­міністративного проступку

Дослідження юридичної природи адміністративного пра­вопорушення, з'ясування його сутності та змісту пов'язано з питанням його суспільної небезпеки. З даного приводу існують дві позиції:

1. адміністративні проступки не є суспільно небез­печними діяннями;

2. адміністративні проступки - суспільно небезпечні

діяння.

Чому саме адміністративні проступки є суспільно небез­печними діяннями?

Злочин, адміністративні та цивільні правопорушення, дисциплінарні провини, певною мірою є суспільно небезпеч­ними діяннями. Тому суспільна небезпека - це ознака, властива їм усім без винятку. Відмінність полягає лише у ступені суспільної небезпеки.

Злочини мають підвищений ступінь суспільної небез­пеки. Адміністративним правопорушенням вона властива мен­шою, незначною мірою і не досягає того рівня, з якого починають застосування заходів кримінальної відповідальності.

Про суспільну небезпеку того чи іншого правопорушення можна робити висновок з урахуванням його поширення та ре­зультативності боротьби з ним.

Окремо взяті дрібні проступки, такі, як проїзд у громад­ському транспорті без квитка, торгівля у невстановленому місці тощо, можливо, й не мають чітко вираженої суспільної небез­пеки. Однак у своїй сукупності та поширеності, вони, без сумніву, набувають суспільно небезпечного характеру.

Слід додати, що, встановлюючи адміністративну відповідальність за ті чи інші діяння, законодавець обов'язково бере до уваги їх поширення і необхідність боротьби не з окремо взятими випадками, а з явищами, які не можна розцінювати як прояв обставин, що випадково склалися, через виникнення небезпеки для суспільних відносин, які відповідають інтересам держави. В іншому випадку не було би необхідності боротися з такими діяннями, як торгівля у невстановлених місцях тощо.

Питання 2. Співвідношення адміністративного прос­тупку та злочину

Існує кілька основних ознак, за якими здійснюють розмежування адміністративних правопорушень і злочинів.

Перша ознака. Включення складу правопорушення або у КпАП, або у Кримінальний кодекс.

Підставою для включення складу в той чи інший кодекс є ступінь суспільної небезпеки. Принципові положення для вирі­шення питання про ступінь суспільної небезпеки вміщено у ст. 9 КпАП, а також у статтях 1 і 11 КК.

У ч. 2 ст. 9 КпАП визначено, що адміністративна відповідальність за правопорушення настає тільки у тому разі, якщо дані порушення за своїм характером не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Тож найважливішим критерієм розмежування адміністра­тивних правопорушень і злочинів є ступінь суспільної небезпеки.

Друга ознака. Склад будь-якого злочину може бути вста­новлено тільки законом. Склади адміністративних проступків - як законами, так і підзаконними актами.

Третя ознака. Джерело кримінальної відповідальності єдине - Кримінальний кодекс України. Джерел адміністративної відповідальності значно більше - це КпАП та інші закони.

Четверта ознака. За скоєння злочинів передбачено по­карання. їх вичерпний перелік міститься у КК (ст. 51). За здійс­нення адміністративних правопорушень передбачено стягнення. Перелік стягнень вміщений у ст. 24 КпАП, не є вичерпним. Законами може бути встановлено й інші, крім перелічених у даній статті, стягнення.

П'ята ознака. Згідно зі ст. 23 КпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання правопорушника і запобігання правопорушенням. За ст. 50 КК покарання - цс, насамперед, кара за'скоєння злочину.

Кара г засобом досягнення виправних і превентивних цілей покаршшя.

Шоста ознака. Кримінальні справи розглядаються тільки судами, і тільки суд визначає і призначає певне покарання за злочин. Правом розглядати адміністративні справи КпАП на­ділено більш, ніж 40 суб'єктів. Серед них є як органи держави, так і органи місцевого самоврядування- виконавчі комітети рад.

Сьома ознака. Законодавством встановлено пріоритет кримінальної відповідальності перед адміністративною (ст. 9 КпАП).

Одне й те саме діяння не може бути водночас і злочином, і адміністративним правопорушенням. Тому ч. 2 ст. 9 КпАП ви­значено, шо адміністративна відповідальність настає лише у тому разі, якщо діяння не тягне за собою кримінальної відпові­дальності.

Питання 3. Співвідношення адміністративного і дис­циплінарного проступку

Адміністративні та дисциплінарні правопорушення значно схожі між собою. І ті, і другі є незлочинними.

Розслідування та застосування санкцій за їх вчинення здійснюють у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності.

Ступінь суспільної небезпеки адміністративних і дисцип­лінарних правопорушень практично рівнозначний. Під­твердженням є те, що особи, на яких поширено дію дис­циплінарних статутів, за адміністративні правопорушення не­суть дисциплінарну відповідальність.

Мають вони й інші схожі риси, зокрема винність, проти- правність тощо.

Суть відмінностей між ними полягає у такому.

По-перше, дисциплінарний проступок - це порушення трудової дисципліни, що діє у межах конкретної організаційної структури з метою забезпечення її ефективного функціонування.

Адміністративний проступок - це порушення загально­обов'язкових правил, які діють у межах всієї держави.

Слід зазначити, що у низці випадків трудові обов'язки й обов'язки загальні (адміністративно-правові) можуть збігатися. Це стосується водіїв, працівників торгівлі й ін.

По-друге, адміністративні проступки зафіксовано у зако­нодавстві про адміністративні правопорушення, що на даний час кодифіковано.

Дисциплінарні проступки прямо чи побічно зазначено у нормативному матеріалі адміністративної, трудової, виправно- трудової й інших галузей права. Визначення дисциплінарного проступку міститься тільки у науковій літературі. Опису конкретних складів дисциплінарних проступків, за вкрай рідкісними винятками, наприклад, прогул (ч. 4 ст. 40 КЗпП), немає.

По-третє, головною ознакою суб'єкта дисциплінарного проступку є обов'язкова належність до конкретного трудового колективу. Відсутність даної ознаки виключає визнання особи суб'єктом дисциплінарного проступку.

По-четверте, суб'єктом розгляду дисциплінарних справ є керівник колективу, в якому працює правопорушник.

Суб'єктом розгляду справ про адміністративні правопо­рушення є носій функціональної влади, повноваження якого чіт­ко визначено й зафіксовано у законодавстві. Між ним і правопо­рушником немає стійких організаційних зв'язків.

Запитання для закріплення та повторення матеріалу

1. Що таке суспільна небезпека? Як вона проявляється при вчиненні адміністративного правопорушення?

2. Які Ви знаєте основні джерела визначення адмініст­ративної відповідальності?

3. У чому полягає основна відмінність дисциплінарного проступку від адміністративного правопорушення?