Тема 5.6. Загальні засади адміністративно- деліктного провадження (провадження у справах про адміністративні проступки) План

Обставши, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Завдання для самостійного вивчення

1. Перелічіть обставини, наявність яких виключає мож­ливість провадження у справах про адміністративні правопо­рушення.

2. Назвіть відомі Вам випадки, коли за вчинення адмі­ністративного правопорушення неповнолітніми до адміністра­тивної відповідальності може бути залучено їхніх батьків.

3. Проаналізуйте зміст ст. 38 КУпАП.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання. Обставини, що виключають провадження у справі про адміністративні правопорушення

У ст. 247 КпАП України подано перелік обставин, за на­явності яких провадження у справах про адміністративні право­порушення не відбувається, тобто воно не може бути розпочато або , у випадку, якщо воно вже було розпочато та було виявлено дані обставини, то має бути закрито.

1. Відсутність події адміністративного правопорушення - діяльність особи не є такою, що могла б розцінюватися як правопорушення. Склад правопорушення - це наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому. Таким є, наприклад, вчинення правопорушення особою, яка була в ста­ні неосудності, тобто немає суб'єктивної сторони правопору­шення.

2. Статтею 12 КпАП визначено, що адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-тирічного віку. У деяких випадках при скоєнні правопорушень неповнолітніми до відповідальності можуть бути притягнуті їх батьки.

Тобто, недосягнення особою на момент вчинення адмі­ністративного правопорушення шістнадцятирічного віку звіль­няє дану особу від адміністративної відповідальності.

3. Особа, яка під час учинення протиправної дії чи бездіяльності не могла усвідомлювати свої дії або керувати ни­ми унаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану, вважається неосудною. Така особа не підлягає адміністративній відповідальності.

4. Дія, за яку передбачено адміністративну відповідаль­ність, вчинена для усунення небезпеки, що загрожує держав­ному чи громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо дану небез­пеку за певних обставин не могло бути усунено іншими за­собами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена, вважається учиненою в стані крайньої необхідності.

Дія, за яку передбачено адміністративну відповідальність, учинена для захисту державного чи громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, якщо при цьому не було перевищено межі необхідної оборони, вважається вчиненою у стані необхідної оборони.

Тобто, вчинення дії особою у стані крайньої необхідності або необхідної оборони виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення.

5. Згідно з Конституцією України оголошено амністію (ч. З ст. 92). У випадку, якщо Верховною Радою України було видано закон, в якому усувається застосування адміністративного стягнення за вчинення певних дій, то провадження в справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю і орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання.

6. Скасувати акт, яким встановлено відповідальність за адміністративне правопорушення, може орган, який його видав. Згідно зі ст. 92 п. 22 Конституції України, діяння, які є зло­чинами, адміністративними чи дисциплінарними правопору­шеннями, та відповідальність за них визначено виключно законами України. Таким чином, при виданні закону, що скасо­вуватиме акт, яким встановлено адміністративну відповідаль­ність, провадження у справі про адміністративне правопору­шення виключається.

7. Статтею 38 КпАП встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при тривалому правопору­шенні - два місяці з дня його виявлення. У разі відмови у порушенні кримінальної справи чи закритті кримінальної справи, чи за наявності у діях порушника ознак адмініст­ративного правопорушення адміністративне стягнення може бу­ти накладено не пізніше, ніж через місяць із дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи чи про її закриття. У випадку, коли визначені строки закінчилися, провадження у справах про адміністративні правопорушення виключається.

8. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Якщо вже є постанова компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, то за тим самим фактом дану особу вже не може бути притягнуто до адмініст­ративної відповідальності. Тож і провадження у справі про ад­міністративне правопорушення не може бути. Провадження у справі виключається також у випадку, коли було винесено постанову про закриття справи і її пе було скасовано. У разі притягнення особи до кримінальної відповідальності (адмі­ністративні правопорушення спричиняють адміністративну від­повідальність) здійснюється кримінально-виконавче проваджен­ня, а адміністративне - виключається.

73

9. Згідно із принципом індивідуалізації, до адміністра­тивної відповідальності притягається лише той суб'єкт, який учинив правопорушення, а не його родич чи інша людина. У ви­падку, коли особа, щодо якої розпочато провадження, померла, провадження підлягає закриттю.

Запитання для закріплення та повторення матеріалу

1. Недосягнення якого віку звільняє особу від адмініст­ративної відповідальності?

2. Чи стосується Закон "Про амністію" пом'якшення адміністративної відповідальності?

3. Чи може особу бути притягнено до адміністративної відповідальності двічі за вчинення одного й того самого адмі­ністративного правопорушення?

45

133 Адміністративне право. Ч. 2