Тема 5.4. Адміністративна відповідальність

План

1. Обставини, що виключають адміністративну відпові­дальність.

2. Можливість звільнення від адміністративної відпові­дальності при малозначності правопорушення.

Завдання для самостійного вивчення

1. Назвіть обставини, за якими адміністративний просту­пок може бути вчинено у стані крайньої необхідності.

2. Обґрунтуйте обставини, які дають можливість розме­жувати стан крайньої необхідності і стан необхідної оборони.

3. Назвіть відомі вам обставини, що дають можливість звільнення від залучення до адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Обставини, що виключають адміністра­тивну відповідальність

Не завжди є можливість чітко розмежувати правомірну та протиправну поведінку, тому досить часто виникають колізії інтересів людини, суспільства й держави. Обумовлено такі ситуації тим, що громадяни іноді змушені робити діяння, які є правомірним заподіянням шкоди законним інтересам. Можливі ситуації, коли окремі однакові за своїми об'єктивними ознаками, дії збігаються із зовнішніми ознаками передбаченого законом складу адміністративного правопорушення.

Проте за наявності певних обставин (залежно від обста­новки, мотивів, мети тощо), такі дії не є правопорушенням.

Подібні обставини, що виключають протиправність діяння, передбачено законодавством про адміністративні право­порушення.

Схожі дії людини залежно від об'єктивних (місця, часу, обстановки) і суб'єктивних (мотив, ціль) причин, які їх детер­мінували, а також інших конкретних обставин суспільством і законодавством можуть оцінюватися потрійно:

• по-перше - суспільно шкідливі й протиправні;

• по-друге - суспільно корисні й правомірні;

• по-третс - нейтральні.

Саме два останні види діянь і становлять обставини, що виключають наявність у діях (бездіяльності) ознак адміністра­тивного правопорушення. Поділ таких діянь, за зовнішніми своїми ознаками схожих зі складами конкретних адміністра­тивних правопорушень, на два види проводять залежно від їх корисності для суспільства й трактування законодавством.

Для того, щоб визначити, чим вони відрізняються від інших різновидів діянь, необхідно встановити ознаку (критерій), що їх поєднує.

Такою загальною ознакою й основним критерієм відне­сення тих чи інших діянь до обставин, що виключають наявність у діянні ознак адміністративного правопорушення, є правомір­ність (відсутність протиріччя чинному законодавству) дій при їх здійсненні.

Дану групу обставин можна охарактеризувати як право­мірні й суспільно корисні або нейтральні для суспільства й законодавства.

Інакше кажучи, як суспільно корисні, так і суспільно нейтральні діяння не суперечать правовим нормам. За КпАП до них віднесено такі:

1. крайня необхідність;

2. необхідна оборона, які виключають адміністративну відповідальність.

Вчиненою у стані крайньої необхідності визнано дію, спрямовану на усунення небезпеки, що загрожує державному чи громадському порядку, власності чи іншим об'єктам, що охороняються законом, якщо дану небезпеку за цих обставин не могло бути усунено іншими, крім протиправних, засобами, а заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.

Наприклад, у стані крайньої необхідності може бути вчинено порушення правил дорожнього руху водієм, який довезе травмовану людину до лікарні.

На відміну від крайньої необхідності, за необхідної оборони шкода заподіюється не сторонньому об'єктові, що охо­роняється законом, а особі, яка посягає на нього. Захист повинен відповідати характерові та суспільній шкідливості посягання. Слід зазначити, що адміністративне правопорушення у стані необхідної оборони може бути вчинено вкрай рідко.

Закріплення у законодавстві норми про необхідну обо­рону швидше наголошує на активній ролі громадян у боротьбі з правопорушеннями, зміцненням правопорядку.

Суспільно небезпечне посягання на законні права, інтереси, життя і здоров'я людини, суспільні інтереси чи інтереси держави може викликати в особи, яка захищається, сильне душевне хвилювання. Якщо у такому стані вона не могла оцінювати відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту, її слід розцінювати як необхідну оборону.

Правомірним слід вважати застосування зброї чи будь- яких інших засобів або предметів незалежно від того, якої тяжкості шкоду заподіяно тому, хто посягає, якщо воно здійснено для захисту від нападу озброєної особи чи групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення.

Іншою обставиною, що виключає адміністративну відповідальність, є стан неосудності.

Розмежуванням між необхідною обороною та крайньою необхідністю, з одного боку, і неосудністю, з іншого, є наявність у діянні ознак адміністративного правопорушення. Якщо вчи-

64

иення дій у стані крайньої необхідності та необхідної оборони виключає можливість кваліфікації таких дій як адміні­стративного правопорушення, то неосудність має своїми наслідками лише звільнення від адміністративної відпові­дальності.

Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності перебувала у стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії чи керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану (ст. 20 КпАП).

Особи, які страждають психічними розладами й у силу даних обставин не здатні усвідомлювати характер учинених ними дій чи оцінювати їх соціальне значення, а також не здатні керувати своїми діями через ураження вольової сфери психіки, не можуть діяти умисно або необережно, тобто виявити вину адміністративно-правового змісту.

Якщо під час провадження адміністративних справ вини­кає питання з приводу психічного стану особи, за відповідним рішенням суду призначають судово-психіатричну експертизу. Дану процедуру у відповідній установі проводить лікар - судово-психіатричний експерт.

Питання 2. Можливість звільнення від адміністра­тивної відповідальності при малозначності правопорушення

Законодавець дає можливість органу (посадовій особі), що уповноважений вирішувати справу, за певних умов застосу­вати щодо порушника усне зауваження - такий метод вихов­ного впливу, що не пов'язаний ні з адміністративним стяг­ненням, ні із заходом громадського впливу.

Прикладом звільнення від адміністративної відповідаль­ності може бути роз'яснення громадянинові, що намагається перейти проїзну частину вулиці поза пішохідним переходом, протиправного характеру його поведінки й можливих шкідли­вих наслідків для нього та суспільства.

Стягнення у такому випадку не накладають. Усне заува­ження не призводить до юридичних наслідків для порушника. Однак він повинен усвідомити протиправність своєї поведінки для того, щоб не повторювати порушень у майбутньому.

Усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить їх переліку або вказівок на ознаки, що дає змогу зробити висновок про малозначність провини.

Запитання для закріплення та повторення матеріалу

1. Що є загальною ознакою й основним критерієм вик­лючення наявності у діяльності суб'єкта підстав для залучення його до адміністративної відповідальності?

2. Чим визначається стан крайньої необхідності при вчиненні адміністративного правопорушення?

3. Що таке малозначність правопорушення, яка має місце при вчиненні адміністративного правопорушення?